Саратовський нафтопереробний завод — одне з найстаріших нафтопереробних російських підприємств, раніше відоме як завод «Крекінг», входить до структури нафтової компанії «Роснефть». Розташований у Саратові. Обсяг переробки нафти станом на 2020 рік — 7,2 млн тонн, у 2023 році — 4,8 млн тонн.
Історія Підприємство було засноване 27 квітня 1934 року та первісно називалось «Саратовським крекінґ-заводом № 4». У тому ж році було введено в експлуатацію першу установку з переробки нафти.
Під час німецько-радянської війни завод безперебійно постачав паливо на фронт і неодноразово зазнавав бомбардувань «Люфтваффе». Внаслідок масштабних авіанальотів у червні 1943 року завод був зруйнований практично повністю.
За досягнення підприємство було удостоєно Ордена Великої Вітчизняної війни І ступеня. Також на вічне зберігання на завод було передано Прапор Державного комітету оборони СРСР.
У наступні роки завод постійно модернізувався. Так, до кінця 1980-х років потужність підприємства перевищила 10 млн тонн.
1990-ті На початку 1990-х років підприємство було перетворено на ВАТ. Майже одразу у підприємства почалися проблеми. 1993 року під тиском обласної влади НПЗ відвантажує сільгосппідприємствам продукції на 130 млрд рублів без передоплати. Більшість цих грошей так і не повернуто. Внаслідок цього завод залишився без оборотних коштів і був змушений скорочувати закупівлю сирої нафти. Після цього падає обсяг переробки нафти. У 1994 році на НПЗ було перероблено лише 2,5 млн т. нафти. У першому півріччі 1995 року завод переробляє лише давальницьку сировину.
Проблеми підприємства посилювалися ще й боротьбою за нього різних структур. У першій половині 1990-х років за контроль над підприємством боролися місцеві «Нарат» (Аблязов К. А.) та «Волго-нафта» (Родіонов В. Є.). Також у боротьбу вступила нафтова компанія «Сіданко», яка зрештою зуміла встановити контроль над НПЗ. Після переходу «Сіданко» під контроль «Тюменської нафтової компанії», Саратовський НПЗ також опинився у її структурі.
2000-ні У 2003 році разом з усіма активами Тюменської нафтової компанії завод перейшов у структуру компанії ТНК-BP.
У 2008 році завод переробив 6,614 млн тонн нафти (темп зростання до 2007 року — 112,5 %), глибина переробки склала 72,4 %. У 2008 році інвестиції в реконструкцію та модернізацію НПЗ склали 824,2 млн руб. (темп зростання до 2007 року — 160 %). На реалізацію заходів з охорони навколишнього середовища у 2008 році було направлено 118 млн руб. (зріст 169 %). Інвестиційна програма, реалізована у 2011–2012 роках, була на рівні понад 300 млн доларів.
2010-ті
У березні 2013 року на заводі запущено установку ізомеризації пентан-гексанової фракції потужністю 300 тис. тонн на рік, передбачається провести роботи з реконструкції комплексу гідроочищення пального та реалізувати інші проєкти, спрямовані на організацію випуску нафтопродуктів «Євро 5» та збільшення обсягів перероблення з 6 до 7—7,5 млн тонн на рік.
У 2013 році завод перейшов під управління російською державною нафтовою компанією «Роснефть» — поряд з усіма активами, поглиненою нею ТНК-BP.
Основні виробничі установки Первісний проєкт заводу передбачав переробку мазуту, доправленого водним транспортом з Баку. Як наслідок, у 1934 та 1935 роках ввели в дію чотири здвоєні установки термокрекінгу № 1–2, 3–4, 5–6 та 7–8, до яких в 1940-му додалась ще одна № 9–10. Оскільки мазуту не вистачало, вже невдовзі до процесів почали залучати нафту родовищ поволзького регіону і до кінця десятиліття перейшли до комбінованих установок, де спершу провадили атмосферну перегонку (відбензинення нафти) з наступним термокрекінгом солярової фракції. В якийсь момент такі комплекси отримали назву АТ-ТК (атмосферна трубчатка — термічний крекінг). Станом на початок 1940-х років завод мав спроможність щорічно приймати 3,5 млн тонн мазуту.
Крекінг-гази містять значну частку ненасичених вуглеводнів. Як наслідок, з 1941 року діяла установка для випуску бензину шляхом полімеризації бутан-бутиленової фракції, а в другій половині 1950-х років на сусідньому майданчику ввели в дію завод органічного синтезу, технологічні процеси якого потребували етилену та пропілену.
У 1970-х роках унаслідок модернізацій проєктну потужність заводу довели до 9,7 млн тонн нафти на рік. Також є відомості, що за 1973–1988 роки майданчик в середньому переробляв 12,85 млн тонн нафти на рік.
У 1988 році стала до ладу установка первісної переробки ЕЛОУ-АВТ-6 (електрознесолювальна установка — атмосферно-вакуумна трубчатка), що дозволило вивести з експлуатації застарілі установки АТ-ТК. Первісно потужність ЕЛОУ-АВТ-6 становила 6 млн тонн на рік, а після модернізації в 2013-му була доведена до 7 млн тонн.
Для підвищення якості бензину в другій половині 1960-х років запустили установки каталітичного риформінгу Л-35-11/300 та ЛЧ-35-11/600 (типові проєкти потужністю по сировині 300 та 600 тисяч тонн відповідно, при цьому літера «Ч» у назві другої установки вказувала на її чеське походження). У 2013 році ввели в дію установку ізомеризації пентан-гексанової фракції потужністю 300 тисяч тонн на рік.
З 1965-го завод перевели на живлення від Саратовської ТЕЦ-2.
Продукція Підприємство випускає понад 20 видів продукції: неетильовані бензини, дизельне пальне, мазут усіх основних марок, бітуми, вакуумний газойль, технічну сірку.
Обсяг нафтопереробки станом 2023 рік на цьому НПЗ становив 4,8 млн тонн.
Логістика З другої половини 1950-х років сировина для роботи заводу надходила до регіону по нафтопроводу Самара – Саратов – Волгоград, який наразі замінила перемичка Красноармєйськ — Саратовський НПЗ.
Видача продукції може відбуватись по нафтопродуктопроводу Південь.
Російське вторгнення в Україну (з 2022) 10 серпня 2025 року, внаслідок атаки БпЛА, суттєві пошкодження отримали технічні конструкції установки ЕЛОУ-АВТ-6, а також трубопровід, що сполучає установки заводу. Ураження підтверджені аналізом супутникових знімків.
У ніч на 16 вересня 2025 року Сили спецоперацій разом з іншими складовими Сил оборони України уразили НПЗ. 20 вересня 2025 року, вночі, на території заводу спалахнула пожежа після атаки дронами. Спільнота OSINT-аналітиків «КіберБорошно» уточнила, що удар припав на естакаду підприємства.
У ніч на 16 жовтня 2025 року СОУ уразили Саратовський НПЗ.
Вночі проти 3 листопада 2025 року українські військові вчергове уразили Саратовський НПЗ. 11 листопада 2025 року завод знову пережив атаку дронами й пожежу. 14 та 28 листопада 2025 року завод було атаковано повторно.
12 грудня 2025 року НПЗ було знову атаковано, це сталося незадовго після відновлення роботи після попередніх атак.
21 березня 2026 року СОУ вчергове атакували НПЗ.
Вночі на 31 травня 2026 року підрозділи СОУ завдали удару по НПЗ, що спричинило масштабну пожежу. Операцію провели оператори 1-го окремого центру СБС із ССО та ГУР. За даними OSINT-каналу Astra, удар припав на установку ізомеризації та резервуарний парк заводу — пожежу зафіксовано на фото з відстані близько 12 км.
8 липня 2026 року дрони знову атакували НПЗ, зафіксовано пожежу на установці ізомеризації пентан-гексанової фракції, а також займання технологічних комунікацій у районі установки ЕЛОУ-АВТ-6 і резервуарного парку. Завод зупинив роботу. Втрата установки ізомеризації може знизити якість виробленого бензину або змусити завод закуповувати високооктанові компоненти ззовні, що збільшує собівартість пального.
У ніч проти 2 серпня 2026 року БпЛА атакували Саратовський НПЗ. Генеральний штаб ЗСУ повідомив про влучання та пожежу на території підприємства. Російський губернатор Роман Бусаргін визнав атаку і пошкодження промислової інфраструктури Саратова, але назву заводу не вказав. За інформацією двох галузевих джерел Reuters, після удару НПЗ повністю припинив переробку нафти через зупинення установки CDU-6 — єдиної установки первинної переробки на підприємстві. Продажі продукції заводу на біржі різко скоротилися 3 серпня та були припинені 4 і 5 серпня.
В ніч на 8 вересня 2026 року вп’яте з початку року безпілотники атакували завод.
Додатково
Юридична особа підприємства — ПАТ «Саратовський НПЗ», акції товариства котируються на Московській біржі (тікер KRKN), з березня 2013 року — 81 % акцій товариства належить нафтовій компанії «Роснафта». Генеральний директор заводу — Захаров Василь Олександрович.
Примітки