The Miseducation of Lauryn Hill () — єдиний сольний студійний альбом американської співачки та реперки Лорін Гілл. Він був випущений 25 серпня 1998 року на лейблах Ruffhouse Records та Columbia Records. Альбом містить пісні в стилях неосоул, R&B, хіп-хоп-соул і регі. На тексти пісень вплинули вагітність Гілл та негаразди у її колишній групі Fugees, але також в них співачка торкається тем любові та Бога. Назва альбому є алюзією на автобіографію «Освіта Сонні Карсона» та книгу Картера Г. Вудсона «Неправильне виховання негра».

Після гастролей з Fugees Гілл зав'язала романтичні стосунки з ямайським підприємцем Роханом Марлі й незабаром завагітніла. Ця вагітність та інші життєві обставини надихнули Гілл на створення сольного альбому. Запис відбувався з кінця 1997 року до червня 1998 року, переважно на студії Tuff Gong у Кінгстоні, оскільки Гілл співпрацювала із групою місцевих музикантів New Ark, які допомагали у написанні та продюсуванні пісень.

Альбом дебютував під номером один у чарті Billboard 200. За перший тиждень було продано понад 422 000 примірників, що стало рекордом для жінок-виконавиць. На підтримку альбому вийшли офіційні сингли «Doo Wop (That Thing)», «Ex-Factor» та «Everything Is Everything», а також промосингли «Lost Ones» і «Can't Take My Eyes Off You». Гілл виступила на телепрограмі Saturday Night Live та церемонії нагородження Billboard Music Awards⁣, а потім вирушила у світовий концертний тур.

The Miseducation of Lauryn Hill був визнаний одним з найкращих альбомів 1998 року. Більшість критиків високо оцінили відображення жіночого погляду на життя та кохання у виконанні Гілл, а також її художній діапазон. На 41-й щорічній церемонії вручення премії «Греммі» «Неправильне виховання Лорін Гілл» було номіновано в десяти номінаціях, отримавши п'ять нагород, що зробило Гілл першою жінкою, яка отримала стільки номінацій і нагород за одну ніч. Успіх альбому зробив з Гілл міжнародну суперзірку та сприяв виведенню хіп-хопу та неосоулу на передній план популярної музики. З іншого боку, гурт New Ark вважав, що Гілл та її лейбл звукозапису недостатньо відзначили їхній внесок в альбом; було подано позов, який врегулювали у позасудовому порядку 2001 року.

З моменту випуску альбом був включений у численні списки найкращих альбомів, і багато критиків вважали його одним із найкращих альбомів 1990-х років, а також одним із найкращих альбомів усіх часів. Серед нагород — включення до списку «500 найкращих альбомів усіх часів» журналу Rolling Stone, зберігання у бібліотеці Гарвардського університету, у Національному музеї афроамериканської історії, потрапляння до списку 200 визначних альбомів у Залі слави рок-н-ролу та Національного реєстру записів Бібліотеки Конгресу США. У 2021 році альбом отримав «діамантову» сертифікацію від Асоціації звукозаписної індустрії Америки із продажами понад 10 млн копій у США, що зробило Гілл першою жінкою-репером, якій вдалося це зробити. У всьому світі було продано понад 20 млн копій альбому, що зробило його одним із найбільш продаваних альбомів усіх часів, найбільш продаваним альбомом реперки та найбільш продаваним неосоул-альбомом усіх часів.

Передумови 1996 року Лорін Гілл зустріла Рохана Марлі під час гастролей у складі Fugees. Поступово між ними склалися тісні стосунки, і під час гастролей Гілл завагітніла. Після участі в записі сольній платівці свого колеги по Fugees Вайклефа Жана Wyclef Jean Presents The Carnival (1997), Гілл взяла відпустку від гастролей і записів через свою вагітність і творчу кризу; .. Ця вагітність, однак, відновила творчість Гілл. За декілька років вона згадувала в інтерв'ю: «Коли деякі жінки вагітні, у них росте волосся та нігті, але в мене зросла здатність творити. У мене було бажання писати так багато, як я давно не робила. Я не знаю, чи це щось гормональне або емоційне». Описуючі процес написання пісень Гілл казала: «Кожного разу, коли мене ображали, щоразу, коли я розчаровувалася, щоразу, коли я навчалася, я просто писала пісню».

Загалом Гілл написала понад тридцять пісень у своїй студії на горищі в Саут-Орандж, Нью-Джерсі. Багато з цих пісень були пов'язані зі складними стосунками всередині Fugees, а також були результатами минулих закоханостей Гілл. Влітку 1997 року, коли вона мала народити першу дитину, її попросили написати пісню для госпел-музиканта Се Сі Вінанс. Кілька місяців потому вона поїхала до Детройта, щоб попрацювати з соул-співачкою Аретою Франклін, написавши та продюсувавши її сингл «A Rose is Still a Rose». Пізніше Франклін доручить Гілл зрежисувати музичне відео на пісню. Невдовзі після цього Гілл почала писати для Вітні Х'юстон. Написавши пісні для виконавців госпелу, хіп-хопу та R&B, вона використала цей досвід, щоб записати власний сольний альбом

Запис і виробництво

Гілл почала запис The Miseducation наприкінці 1997 року в Chung King Studios у Нью-ЙоркуNickson, Chris, 1999, p. 148. і завершила у червні 1998 року в Tuff Gong Studios у Кінгстоні, ЯмайкаFurman; Leah, Elina. . В одному з інтерв'ю Гілл описала перший день запису, зазначивши: «У перший день у студії я замовила усі інструменти, в які я коли-небудь закохувалася: арфи, струнні, литаври, органи, кларнети. Я хотіла записати це так, щоб залишився людський елемент. Я не хотіла, щоб це було занадто ідеально»Nickson, Chris, 1999, pp. 141–142.. Спочатку Вайклеф Жан не підтримував Гілл у записі сольного альбому, але згодом запропонував допомогу у продюсування, від якої співачка відмовиласяNickson, Chris, 1999, p. 141.. Окрім роботи в Chung King Studios, Гілл також використовувала студії Perfect Pair Studios у Нью-Джерсі, а також Sony StudiosNickson, Chris, 1999, p. 149., тому деякі пісні містять фрагменти, записані на різних студіях. Проте більша частина альбому була записана на студії Tuff Gong Studios у Кінгстоні, Ямайка, побудованій регі-музикантом Бобом МарліNickson, Chris, 1999, p. 150.. Стосовно цієї зміни в середовищі Гілл сказала: «Коли я почала записуватись в Нью-Йорку та Нью-Джерсі, багато людей розмовляли зі мною про різні шляхи… Я відчувала не найкращий настрій… Я хотіла знайти місце, де панує гарна атмосфера, де я була б немов в родині, і саме цим місцем виявився Tuff Gong». Багато членів родини Марлі були присутні в студії під час запису, включаючи Джуліана Марлі, який додав гітарні елементи до «Forgive Them Father».

В інтерв'ю інженер звукозапису Гордон Вільямс згадав запис «Lost Ones», заявивши: «Це був наш перший ранок на Ямайці, і я побачив усіх цих дітей, які зібралися навколо Лорін, кричали й танцювали. Лорін була в вітальні поруч зі студією, навколо неї приблизно п'ятнадцять онуків Марлі, діти Зіггі, Стівена та Джуліана, і вона стала співати цей реп-вірш, а всі діти почали повторювати останнє слово кожного рядка, дуже спонтанно, тому що вони дуже захопилися піснею»Nickson, Chris, 1999, pp. 153–154.. Columbia Records розглядала можливість залучити стороннього продюсера для альбому та провела ранні переговори з RZA з Wu-Tang Clan. Однак Гілл була непохитна і хотіла написати, аранжувати та продюсувати альбом самостійно: «Це було б складніше сформулювати іншим людям. Це ж мій альбом. Хто може розповісти мою історію краще, ніж я?»Nickson, Chris, 1999, p. 140. Вона пригадала, як виконавчий директор Ruffhouse Records Кріс Шварц забезпечував її творчу свободу під час запису альбому: "Я мала повний контроль над альбомом. Кріс Шварц з Ruffhouse, мого лейбла, сказав: «Слухай, ти ніколи не робила нічого дурного досі, тож давай я не заважатиму тобі зробити твою справу»Furman; Leah, Elina. .

Музика та тексти За словами Крістофера Джона Фарлі з Time і автора сайту Rhapsody Мосі Рівза, The Miseducation of Lauryn Hill вважається неосоул-альбомом. В журналі Complex його віднесли до більш загального жанру R&B . Пісні з альбому написані в декількох різних стилях, включаючи соул, хіп-хоп і реггіHavranek, Carrie, 2009, p. 47., а в «Енциклопедії афроамериканської музики» (2010) деякі пісні вважають хіп-хоп-соуломPrice et al., 2010, p. 902.. «When It Hurts So Bad» — це рутс-реггі змішане з соулом. Більшість пісень написано англійською мовою, але композиції «Forgive Them Father» і «Lost Ones» співаються на ямайському патуа, який є поширеним діалектом на Ямайці. Попри те, що пісня «Superstar» значною мірою є ритм-енд-блюзом, вона містить переосмислення рок-пісні «Light My Fire» гурту The Doors. Гілл казала, що вона хотіла уникнути стилю звучання Fugees, створити замість цього щось унікальне, притаманне її власному альбому. Вона також зізнавалася, що не мала наміру робити звучання альбому комерційно привабливим: «Сьогодні всі знаходяться під великим тиском необхідності мати хіти. Артисти дивляться у Billboard замість того, щоб досліджувати себе. Подивіться на Арету [Франклін], вона не мала гучних хітів на першому альбомі, але змогла вирости та знайти себе. Я хотіла робити чесну музику. Мені не подобаються речі, що занадто ідеальні чи надто відшліфовані. Люди можуть критикувати мене за це, але я виросла слухаючи Ела Гріна та Сема Кука. Коли вони беруть високу ноту, ти справді це відчуваєш»Nickson, Chris, 1999, p. 143..Значна частина текстів Гілл стосувалася материнства, Fugees, спогадів, кохання, розбитого серця та Бога. Коментуючи частину альбому, написану в жанрі госпел, Гілл казала: «Музика госпел — це музика, натхненна Євангеліями… Під час цього альбому я зверталася до Біблії та написала пісні, з яких я черпала утіху»Nickson, Chris, 1999, pp. 154–155.. Кілька пісень альбому, таких як «Lost Ones», «Superstar», «Ex-Factor» і «Forgive Them Father», вважалися неприкритими нападами на учасників Fugees Вайклефа і Праса. «Ex-Factor» спочатку призначалася для іншого виконавця, однак Гілл вирішила залишити її для себе через занадто особистий змістNickson, Chris, 1999, p. 161.. Попри те, що значна частина пісень про кохання в альбомі виявилася гіркою через попередні стосунки Гілл, «Nothing Even Matters», дует з R&B-співаком Ді Анджело, продемонстрував яскравіший, інтимніший погляд на тему. На її написання Гілл надихнули стосунки з Роханом Марлі. Говорячи про текст «Nothing Even Matters», співачка зауважила: «Я хотіла створити пісню про кохання, а-ля Роберта Флек і Донні Хетевей, і знову дати людям гуманістичний підхід до кохання без усієї тілесності та відкритої сексуальності».

«To Zion» є одним з найбільш інтроспективних треків на альбомі, в якому розповідається про те, як Гілл вирішує народити першу дитину, хоча багато хто в той час заохочував її перервати вагітність, щоб це не заважало кар'єрі. В інтерв'ю вона обговорила походження та значення пісні, прокоментувавши: «Було важко обрати ім'я, коли я була готова народити. Єдине ім'я, яке прийшло до мене, це Сіон. Я подумала: „Чи Сіон — це занадто важка ноша для мене?“ Але цей маленький хлопчик… Я б сказала, що він особисто визволив мене від моєї емоційної та духовної посухи… Коли він народився, я відчула, що сама народився знову». Далі вона зазначила: «Я хотіла, щоб це була революційна пісня про духовний рух, а також про мою духовну зміну, про перехід з одного місця в інше завдяки моєму синові».

Альбом The Miseducation of Lauryn Hill містить кілька інтермедій, коли вчитель розмовляє з учнями в класній кімнаті. «Вчителя» зіграв американський поет і політик Рас Барака, який розмовляв з групою дітей у вітальні будинку Гілл в Нью-Джерсі. Гілл попросила Бараку поговорити з дітьми про концепцію кохання, і він зімпровізував цю лекцію. Пол Шродт з журналу Slant Magazine звернув увагу на відсилання до назви книги «Неправильне виховання негра» Картера Г. Вудсона: «[Гілл] приймає тезу Вудсона та робить її частиною свого художнього процесу. Як і самі пісні, класні сцени у вступі та закінченні свідчать про те, що більшість спільноти працює над тим, щоб переосмислити себе». Крім книги Вудсона, назва альбому була навіяна фільмом і автобіографічним романом «Освіта Сонні Карсона».

Маркетинг і продажі