Тарифи історично мали визначальне значення у торговельній політиці США. Головною їхньою метою було забезпечення доходів для федерального уряду та сприяння імпортозаміщувальній індустріалізації країни, тобто розвитку виробництва власних товарів замість імпортних. Це діяло як захисний бар'єр для нових галузей економіки. Тарифи також використовувалися для зменшення торговельного дефіциту і тиску іноземної конкуренції.

За період 1790—1860 років середні тарифи в США підвищилися з 20 % до 60 %, перш ніж знову знизилися до 20 %. Протягом періоду 1861—1933 років, який характеризується як «період обмеження», середні тарифи зросли до 50 % і залишалися на цьому рівні протягом кількох десятиліть. Починаючи з 1934 року, відомого як «період взаємності», середній тариф відчутно знизився, досягнувши рівня всього 5 %.

Загалом на початку 19 ст. та до середини 20 ст., США прихильно дотримувалися протекціоністської політики. Зокрема, у період 1861—1933 року вони мали одні з найвищих середніх тарифних ставок на імпортні промислові товари у світі. Після 1942 року Сполучені Штати почали активно просувати ідею всесвітньої вільної торгівлі. Однак після президентських виборів 2016 року країна повернулася до протекціонізму, знову акцентуючи увагу на тарифах та інших заходах, спрямованих на захист вітчизняних виробників.

Згідно з економістом Дугласом Ірвіном з Дармута, історично тарифи в США відігравали ключову роль, переслідуючи три основні цілі: збільшення доходів для уряду, обмеження імпорту для захисту вітчизняних виробників від іноземної конкуренції та досягнення взаємоприйнятних угод, що спрямовані на зменшення торговельних бар'єрів.

Тарифні доходи Історичні Тарифи США (Customs)і Збори Податків Федеральним УрядомYearTariffIncomeБюджет% ТарифФедеральні КвитанціїПодаток на ПрибутокПодаток на Заробітну ПлатуСередній тариф1792$4.495.0 %$4.6$-$-15.1 %1795$5.691.6 %$6.1$-$-8.0 %1800$9.183.7 %$10.8$-$-10.0 %1805$12.995.4 %$13.6$-$-10.7 %1810$8.691.5 %$9.4$-$-10.1 %1815$7.346.4 %$15.7$-$-6.5 %1820$15.083.9 %$17.9$-$-20.2 %1825$20.197.9 %$20.5$-$-22.3 %1830$21.988.2 %$24.8$-$-35.0 %1835$19.454.1 %$35.8$-$-14.2 %1840$12.564.2 %$19.5$-$-12.7 %1845$27.591.9 %$30.0$-$-24.3 %1850$39.791.0 %$43.6$-$-22.9 %1855$53.081.2 %$65.4$-$-20.6 %1860$53.294.9 %$56.1$-$-15.0 %1863$63.055.9 %$112.7$-$-25.9 %1864$102.338.7 %$264.6$-$-32.3 %1865$84.925.4 %$333.7$61.0$-35.6 %1870$194.547.3 %$411.3$37.8$-44.6 %1875$157.254.6 %$288.0$-$-36.1 %1880$184.555.3 %$333.5$-$-27.6 %1885$181.556.1 %$323.7$-$-32.6 %1890$229.757.0 %$403.1$-$-27.6 %1900$233.241.1 %$567.2$-$-27.4 %1910$233.734.6 %$675.2$-$-15.0 %1913$318.844.0 %$724.1$35.0$-17.6 %1915$209.830.1 %$697.9$47.0$-12.5 %1916$213.727.3 %$782.5$121.0$-8.9 %1917$225.920.1 %$1,124.3$373.0$-7.7 %1918$947.025.8 %$3,664.6$2,720.0$-31.2 %1920$886.013.2 %$6,694.6$4,032.0$-16.8 %1925$547.614.5 %$3,780.1$1,697.0$-13.0 %1928$566.014.0 %$4,042.3$2,088.0$-13.8 %1930$587.014.1 %$4,177.9$2,300.0$-19.2 %1935$318.88.4 %$3,800.5$1,100.0$-15.6 %1940$331.06.1 %$5,387.1$2,100.0$800.012.6 %1942$369.02.9 %$12,799.1$7,900.0$1,200.013.4 %1944$417.00.9 %$44,148.9$34,400.0$1,900.010.6 %1946$424.00.9 %$46,400.0$28,000.0$1,900.07.7 %1948$408.00.9 %$47,300.0$29,000.0$2,500.05.5 %1950$407.00.9 %$43,800.0$26,200.0$3,000.04.5 %1951$609.01.1 %$56,700.0$35,700.0$4,100.05.5 %1955$585.00.8 %$71,900.0$46,400.0$6,100.05.1 %1960$1,105.01.1 %$99,800.0$62,200.0$12,200.07.3 %1965$1,442.01.2 %$116,800.0$74,300.0$22,200.06.7 %1970$2,430.01.3 %$192,800.0$123,200.0$44,400.06.0 %1975$3,676.01.3 %$279,100.0$163,000.0$84,500.03.7 %1980$7,174.01.4 %$517,100.0$308,700.0$157,800.02.9 %1985$12,079.01.6 %$734,000.0$395,900.0$255,200.03.6 %1990$11,500.01.1 %$1,032,000.0$560,400.0$380,000.02.8 %1995$19,301.01.4 %$1,361,000.0$747,200.0$484,500.02.6 %2000$19,914.01.0 %$2,025,200.0$1,211,700.0$652,900.01.6 %2005$23,379.01.1 %$2,153,600.0$1,205,500.0$794,100.01.4 %2010$25,298.01.2 %$2,162,700.0$1,090,000.0$864,800.01.3 % --------------------------------------------------------------------------------------------Примітки: Усі суми в доларах наведено в мільйонах доларів США.

Податки на прибуток включають індивідуальні та корпоративні податки.

Федеральні витрати часто перевищують доходи за рахунок тимчасових запозичень. Спочатку федеральний уряд США фінансувався в основному за рахунок мит (тарифів.

Середня тарифна ставка % = митний дохід/ вартість імпорту (товарів).

Інші податки, що збираються: податок на прибуток, податок на прибуток підприємств, спадщину, Тарифи — часто називаються митами або митами на імпорт тощо. Податки на прибуток почали застосовувати в 1913 році з прийняттям 16-ї поправки.

Податки на заробітну плату — це податки на соціальне забезпечення та медичне страхування.

Податки на заробітну плату почали вводити в 1940 році.

Багато акцизних податків федерального уряду перераховуються до довірчих фондів і збираються для певного трасту та «присвячуються» йому.

Історична статистика Сполучених Штатів (Колоніальний час до 1957 р.)Historical Statistics of the United States (Colonial Times to 1957); Value of Exports and Imports: 1790 to 1957, pp. 537—538; Value of Merchandise Imports and Duties: 1821 to 1957, p. 539; Indexes of Quantity and Unit Value of Exports and Imports: 1879 to 1957, pp. 540—541; Value of Merchandise Exports and Imports, by Groups of Customs Districts: 1860 to 1954, pp. 542–43; Value of Merchandise Exports and Imports, by Economic Classes: 1820 to 1957, pp. 544—545; Exports of Selected U. S. Merchandise: 1790 to 1957, pp. 546—547; Imports of Selected Products: 1790 to 1957, pp. 548—549; Value of General Imports, by Country of Origin: 1790 to 1957, pp. 552—553

Історична статистика Сполучених Штатів (Colonial Times до 1970)Historical Statistics of the United States (Colonial Times to 1970) {Part 2 Zip file: CT1970p2-12;} Series Y 343–51 (1940—1970) Customs, Tot. Receipts, Income taxes; Payroll taxes, Excise; Y342 339 (1940 1970) Receipts; Y-352 357 (1789—1939) Government Receipts: Total (1789—1970), Customs (1789—1970), Y 358 373 Excise tax (1863—1970) Income Tax (1916—1970); Series U 1–25 Balance of International Payments Imports (1790—1970) Accessed 5 Aug 2011 Двохсотрічне видання Історична статистика Сполучених Штатів, Colonial Times до 1970 рокуBicentennial Edition Historical Statistics of the United States, Colonial Times to 1970 Історичні таблиці Імпорт США для споживання, зібрані мита та співвідношення мит до вартості, 1891—2016; Імпорт США для споживання за програмами тарифних преференцій, 1976—2016U.S. imports for consumption, duties collected, and ratio of duties to value, 1891—2016; U.S. imports for consumption under tariff preference programs, 1976—2016 Торгівля товарами та послугами США на основі платіжного балансу (BOP), 1960—2010 рр.U.S. Trade in Goods and Services — Balance of Payments (BOP) Basis, 1960—2010 Accessed 5 Aug 2011 Тарифи були найбільшим джерелом федерального доходу, іноді наближаючись до 95 %, до тих пір, поки федеральний прибутковий податок не був введений після 1913 року. Протягом більш ніж століття федеральний уряд в основному фінансувався за рахунок тарифів, що становили в середньому близько 20 % на іноземний імпорт. Наприкінці Громадянської війни в США в 1865 році близько 63 % федерального доходу було створено акцизними податками, що перевищувало 25,4 %, створених тарифами. У 1915 році під час Першої світової війни тарифи створювали лише 30,1 % доходів. Починаючи з 1935 року тарифний дохід продовжував становити зменшуваний відсоток федерального податкового доходу.

Історичні тенденції

Після отримання Сполученими Штатами незалежності у 1783 році, відповідно до статей Конфедерації, федеральний уряд США не мав можливості збирати податки безпосередньо, але замість цього мав «вимагати» гроші від кожного окремого штату. Повноваження стягувати податки та встановлювати тарифи були передані федеральному уряду Сполученими Штатами після набуття чинності Конституцією в 1789 році, які були запропоновані Палатою представників Сполучених Штатів. Новому уряду необхідний був ефективний спосіб збору податків з усіх штатів, який був би легко здійснювати й мав номінальну вартість для звичайного громадянина. Тариф 1789 року став другим законопроектом, що був підписаний президентом Джорджем Вашингтоном, і він передбачав мито практично на 5 % на майже весь імпорт, за декількома винятками. У 1790 році була створена Служба митних катерів Сполучених Штатів Америки, яка в основному відповідала за контроль та збір імпортних тарифів. Пізніше ця служба перетворилася на Берегову охорону США.

Багато американських інтелектуалів та політиків під час періоду відновлення країни переконані були в тому, що теорія вільної торгівлі, яку пропагували британські класичні економісти, не відповідає умовам їхньої країни. Вони стверджували, що для розвитку країни необхідно активно розвивати обробну промисловість та використовувати державний захист і субсидії, як це робила Британія у свій час. Багато видатних американських економістів того періоду, аж до останньої чверті 19 століття, стояли на позиціях захисту промисловості: Деніел Реймонд, який вплинув на Фрідріха Ліста, Меттью Кері та його син Генрі, що був одним з економічних радників Лінкольна. Інтелектуальним лідером цього руху був Олександр Гамільтон, перший міністр фінансів Сполучених Штатів (1789—1795). Таким чином, Сполучені Штати захищали свою промисловість проти теорії порівняльних переваг Девіда Рікардо, яку пропагував Девід Рікардо. Вони прихильно дотримувалися протекціоністської політики з початку 19 століття до середини 20 століття, аж до завершення Другої світової війни.

У «Звіті про мануфактури», який розглядається як перший текст, що виражає сучасну протекціоністську теорію, Олександр Гамільтон стверджував, що якщо країна має намір розвивати нову промисловість на своїй території, їй потрібно тимчасово захистити її. За його словами, такий захист від іноземних виробників може приймати форму імпортного мита або, в окремих випадках, заборони імпорту. Він закликав встановити митні бар'єри, щоб сприяти промисловому розвитку в США та допомогти захистити новонароджені галузі промисловості, включаючи надання винагород (субсидій), які, частково, фінансуються з цих мит. Гамільтон також вважав, що мита на сировину мають бути загалом низькими. Він стверджував, що незважаючи на початкове «підвищення ціни», спричинене правилами, що контролюють іноземну конкуренцію, коли «вітчизняне виробництво досягає досконалості… воно незмінно стає дешевшим».

Олександр Гамільтон і Деніел Реймонд вважалися одними з перших теоретиків, які висунули аргумент про зародкову промисловість. Гамільтон вперше використав термін «молоді галузі» і вніс його до передового ряду економічного мислення. Він вважав, що політична незалежність безпосередньо залежить від економічної незалежності. Збільшення внутрішнього виробництва промислових товарів, зокрема військових матеріалів, розглядалося як питання національної безпеки. Він також хвилювався, що політика Великобританії стосовно колоній призведе до того, що Сполучені Штати залишаться лише виробниками сільськогосподарської продукції та сировини.

Спочатку Британія не бажала індустріалізації американських колоній і впроваджувала відповідну політику, таку як заборона виробництва з високою доданою вартістю. Під британським правлінням Америці було заборонено використовувати тарифи для захисту своїх нових галузей. Таким чином, Американська революція була певною мірою війною проти цієї політики, де комерційна еліта колоній повстала проти того, щоб їх примушували відігравати меншу роль у економіці Атлантичного океану, що розвивалася. Це пояснює, чому після здобуття незалежності Акт про тарифи 1789 року став другим законопроектом Республіки, який підписав президент Вашингтон. Цей акт дозволяв Конгресу встановлювати фіксований тариф у розмірі 5 % на весь імпорт, за винятками.