Гелен Ф. Раппапорт (; до шлюбу Вер (), ) — британська письменниця, колишня акторка, ексредакторка в академічних видавництвах Wiley-Blackwell і OUP. Спеціалізується на вікторіанській епосі та революційній Росії.
Життєпис
Ранні роки та освіта Народилася в Бромлі, виросла недалеко від річки Медвей у Північному Кенті і відвідувала середню школу Чатема для дівчаток. Її старший брат — , 1939 року народження, фотограф, хімік та письменник. Має молодших братів-близнюків, Пітера (теж фотограф) і Крістофера, 1953 народження.
Вивчала російську мову в Лідському університеті, де брала участь в університетській театральній трупі та розпочала акторську кар'єру.
Кар'єра
Акторська діяльність Після роботи в театральній трупі Лідського університету з'явилася в кількох телесеріалах, серед яких «», «» та «». Пізніше вона стверджувала, що провела «20 років у депресії як безробітна, розорена і нещасна акторка».
Письменницька діяльність На початку 1990-х стала редакторкою в академічних видавництвах Wiley-Blackwell та OUP. Також зробила внесок в історичні та біографічні довідники, опубліковані, наприклад, та Рідерз дайджест.
Від 1998 року стала заробляти виключно письменницькою працею, написавши 3 книги для американського видавництва ABC-CLIO, зокрема, «Енциклопедію соціальних реформаторок» () 2001 року з передмовою Меріан Райт Едельман. 2002 року книга здобула нагороду Американської бібліотечної асоціації, як видатне джерело інформації, і, згідно з виданням Times Higher Education Supplement, "чудова книга, пізнавальна, інформаційно-насичена, з широкою тематикою.
Робота перекладачкою російських літературних творів Раппапорт вільно розмовляє російською і перекладає російські п'єси, зокрема, п'єси Антона Чехова (разом з Томом Стоппардом, , та ).
Книги
Книга про жінок на Кримській війні (про Мері Сікол)
2003 року Раппапорт виявила і придбала портрет медсестри з Ямайки Мері Сікол 1869 року роботи . Нині картина висить у Національній портретній галереї.
Мері Сікол фігурує у книзі Раппопорт 2007 року «Немає місця для леді: нерозказана історія жінок на Кримській війні» (), яку Саймон Себаг Монтефіоре оцінив як «гостру і надихальну, добре опрацьовану, але при цьому добре читану», і яка отримала позитивні відгуки в Times і The Guardian.
Книга про останні дні Романових Її книга 2008 року «Єкатеринбург: останні дні Романових» () має безліч позитивних відгуків як у Великій Британії, так і в США, де стала бестселером.
Книга про Леніна Книга про Леніна «Змовник: Ленін у вигнанні» (), видана 2009 року, здобула популярність завдяки припущенням авторки про те, що Ленін помер від сифілісу, а не від інсульту.
Книга про вікторіанську індустрію косметики Її книга 2010 року «Завжди прекрасна» () описує розвиток косметичної промисловості вікторіанської епохи та розповідає історію , яка здобула як славу, так і ганьбу, продаючи продукти, які мали майже магічну силу «відновлення та збереження».
Книга у 150-ті роковини від дня смерті принца Альберта Написана книгу «Чудова одержимість» (), яку видано 3 листопада 2011 року — у 150-ті роковини від дня смерті принца Альберта.
Книга про народження фотографії Книга «Впіймане світло: народження фотографії» (), написана у співавторстві з Роджером Вотсоном, розповідає історію Генрі Фокса Талбота та Луї Дагера. Раппапорт і Вотсон узяли участь у заході під час Единбурзького книжкового фестивалю 14 серпня 2013. Книга оповідає історію фотографії.
Книжка «Захоплені революцією» Її книга "У тенетах революції: Петроград, Росія, 1917 рік — Світ на межі" (), видана 2016 року в Лондоні, отримала багато позитивних відгуків. 2017 року книгу видано в Нью-Йорку. В ній ідеться про те, як революційні події сприйняли представники іноземної колонії міста. Під час підготовки використано листи, щоденники, спогади та дорожні записки більш ніж 80 очевидців, зокрема й раніше практично невідомі.
Виноски Коментарі
Примітки
Посилання
Офіційний сайт