Ольга Олександрівна Садовська ( 25 жовтня 1980, Горький, РРФСР, СРСР) — російський юрист, правозахисник, заступник керівника і керівник відділу міжнародно-правового захисту Команди проти тортур, російської правозахисної організації, що займається громадським розслідуванням справ про застосування тортур.

З 2004 року є співавтором альтернативних доповідей у Комітеті проти катувань ООН. З 2018 року є членом правління Всесвітньої організації проти тортур. З 2021 року є членом правління конференції міжнародних НКО Ради Європи. З 2022 року є членом Ради російських правозахисників.

Біографія

У 2003 закінчила ННГУ ім. Лобачевського за спеціалізацією Міжнародне публічне право? захистивши першу в Росії дипломну роботу про заборону тортур і практиці ЄСПЛ з цього питання.

У 2004 закінчила Амстердамський університет і отримала диплом LLM (Master of Law) за спеціальністю Міжнародний захист прав людини.

Правозахисна діяльність

У 2002 році Ольга Садовська стала волонтером у Комітеті проти тортур (зараз Команда проти тортур). C 2003 року почала працювати в організації юристом, проводила аналітичні дослідження про тортури в Росії, займалася веденням справ в ЄСПЛ і навчанням навичкам ведення справ в міжнародних органах.

З 2004 року Ольга Садовська є співавтором альтернативних доповідей в Комітеті проти тортур ООН про дотримання Конвенції проти тортур та інших жорстоких, нелюдських або принижуваних гідність видів поводження і покарання.

У 2009 році читала лекцію щодо проблем захисту прав людини в ННГ ім. Лобачевського.

У 2009 році Ольга Садовська брала участь у міжнародній конференції з прав людини Центру документування порушень прав людини HURIDOCS в Женеві, представивши інформацію про ситуацію із запобіганням тортур в Росії.

У 2016—2019 рр. була членом ОНК Нижегородської області.

У 2017 році брала участь у міжнародній конференції «Defending Dissent. Civil Society and Human Rights in the Global Crackdown», організованої Інститутом прав людини імені Роберта Л.Бернштейна при школі права Нью-Йоркського університету.

28 березня 2019 року брала участь у міжнародній конференції «злочини проти людської гідності: взаємодія міжнародних і національних засобів захисту», організованій в Москві Радою Європи, Федеральною палатою адвокатів РФ і Міжнародною комісією юристів. На цій конференції Ольга Садовська говорила про необхідність заборони тортур в національному законодавстві.

З 2021 по 2022 рік в рамках програми Стипендія Оука з прав людини (The Oak Human rights Fellowship) викладала в колбі коледжі (Уотервілл, США) два курси: «позбавлення волі і права людини» (Incarceration and Human Rights) і «Європейський суд як законодавець світових стандартів у галузі прав людини» (European Court as a Trendsetter for Global Human Rights Standards).

У 2023 році Ольга Садовська стала єдиним співавтором другого видання Стамбульського протоколу з Російської Федерації.

На жовтень 2023 Ольга Садовська була тренером інформаційно-документаційної системи з прав людини HURIDOCS, автором навчальних семінарів зі стандартів Європейського суду з прав людини для юристів, співробітників правоохоронних органів і прокуратури.

Знакові справи в ЄСПЛ

З 2002 по 2015 рік Ольга та її колеги з КПП подали до Європейського суду з прав людини 84 скарги, зуміли домогтися обвинувальних вироків за тортури для понад ста співробітників поліції і компенсації для постраждалих на суму майже 46 мільйонів рублів (700 000 Доларів США). Крім цього організація займалася евакуацією постраждалих від тортур з Чечні.

У 2018 році дві справи, які вели юристи КПП, увійшли до збірки «прецеденти Європейського суду з прав людини: 20 найважливіших справ, що змінили російську правову систему»: це справа Міхєєва і справа Ляпіна.

Ольга Садовська особисто представляла інтереси понад 300 жертв тортур в Європейському суді.

Лапунов проти Росії

15 Березня 2017 року Максим Лапунов був затриманий поліцією в Грозному і доставлений у відділення, де зазнав тортур. У травні 2019 року Лапунов подав скаргу до ЄСПЛ, заявивши, що його справа була некоректно розслідувана російською владою. У ЄСПЛ його представляла Ольга Садовська. 12 вересня 2023 року ЄСПЛ визнав, що заявник був «затриманий і підданий агентами держави недозволеному поводженню», «досягав рівня тортур» і скоєному «виключно з мотивів його сексуальної орієнтації» присудив компенсацію моральної шкоди в розмірі 52 тисячі євро.

Тепсуркаєв проти Росії

6 вересня 2020 року в Геленджику був викрадений і підданий тортурам Салман Тепсуркаєв. Очевидці повідомляли, що викрадачі показували посвідчення співробітників МВС. У жовтні 2021 року Європейський суд з прав людини, розглянувши справу, дійшов висновку, що російська влада несе відповідальність за порушення ст.3 і 5 Конвенції про захист прав людини і основних свобод — «заборона тортур» і «право на свободу та особисту недоторканність», визнавши пана Тепсуркаєва жертвою викрадення і тортур і присудивши компенсацію дружині Тепсуркаєва, визнаної потерпілою.

«ЄСПЛ визнав, що Салман став жертвою викрадення і тортур з боку агентів держави, тобто чеченських силовиків. Він був незаконно позбавлений волі і підданий жорстокому і принижує гідність поводженню, що відображено на відео. Суд визнав, що держава не захистила Салмана» — Ольга Садовська.

Новосьолов проти Росії

27 квітня 2004 року нижегородець Олександр Новосьолов був викрадений співробітниками міліції і підданий тортурам з метою дачі свідчень у замаху на Олега Сорокіна, в той час — генерального директора ГК «столиця Нижній». Новосьолов звернувся із заявою про порушення кримінальної справи в прокуратуру, проте слідчий орган за результатами перевірки повідомлення про злочин в результаті відмовився порушувати кримінальну справу відносно міліціонерів. Прокуратура прийшла до висновку, що інцидент в лісі був оперативним експериментом, проведеним співробітниками ГУВС по Нижегородській області. У травні 2005 року Новосьолов звернувся до Комітету проти тортур. 24 грудня 2005 року юристи Комітету проти тортур в інтересах Олександра Новосьолова подали скаргу до ЄСПЛ, в 2008 році вона була прийнята до розгляду. 28 листопада 2013 року ЄСПЛ визнав, що Новосьолова катували представники держави, а розслідування цього факту прокуратурою було «поверхневим» і «формалістським». Європейський Суд зобов'язав Росію виплатити Новосьолову 27,5 тисяч євро.

Аношин проти Росії

У липні 2002 року Олександра Аношина доставили в медичний витверезник Радянського району Нижнього Новгорода, в якому він помер в той же день в результаті асфіксії. Було порушено кримінальну справу, так як з'ясувалося, що травми чоловік не міг отримати самостійно. У лютому 2004 року в Комітет проти тортур звернулася Олена Аношина, сестра загиблого. В результаті прокуратура порушила справу за частиною 4 статті 111 КК (заподіяння тяжкої шкоди здоров'я, що спричинило з необережності смерть потерпілого). Справа припинялася 13 разів. У 2005 році правозахисники подали скаргу в ЄСПЛ, і в справі з'явилися підозрювані — міліціонери Олексій Маслов, Євген Агєєв і Андрій Антонов. У 2008 році російський суд засудив Маслова до 14 років колонії суворого режиму за статтею 105 КК РФ (вбивство) і частини 3 статті 286 КК РФ (перевищення посадових повноважень із застосуванням насильства). Справу відносно Агєєва і Антонова, яких звинувачували за частиною 2 статті 293 КК РФ (недбалість, що спричинила з необережності смерть потерпілого), було припинено за закінченням термінів давності. 26 березня 2019 року ЄСПЛ присудив олені Аношиній компенсацію в розмірі 36,6 тисяч євро, встановивши, що Російська Федерація порушила право Олександра Аношина на життя, а розслідування його вбивства було проведено неефективно.

Дмитрієвський проти Росії

У середині 2000-х Дмитрієвський очолював організацію «Товариство російсько-чеченської дружби», яка відстежувала порушення прав людини на Північному Кавказі. Він також був головним редактором газети" Право-захист", яка поширювалася в основному в його рідному Нижньому Новгороді тиражем в 5 тис.примірників. У 2004 році газета опублікувала звернення лідерів чеченських сепаратистів Ахмеда Закаєва і Аслана Масхадова. У цих текстах вони звинувачували керівництво Росії в розв'язуванні війни і терору в Чечні. У січні 2005 року Нижегородська прокуратура порушила проти Дмитрівського кримінальну справу про заклики до екстремістських дій (ст.280 КК РФ), знайшовши в цих матеріалах заклики до насильницького повалення конституційного ладу. Надалі звинувачення перекваліфікували на розпалювання ненависті або ворожнечі (ст.282 КК РФ). У лютому 2006 року Радянський районний суд Нижнього Новгорода засудив Дмитрієвського до двох років умовно з випробувальним терміном в чотири роки. Того ж року Дмитрієвський звернувся до ЄСПЛ. Справу було розпочато після подачі скарги на порушення ст. 10 Європейської конвенції про свободу вираження поглядів, а також на порушення ст.6 і 13, де йдеться про справедливий суд та ефективні засоби правового захисту. 3 жовтня 2017 року ЄСПЛ постановив, що в публікаціях Дмитрієвського не було закликів до повалення ладу або розпалювання міжнаціональної ворожнечі, і присудив йому компенсацію в розмірі 13,6 тисяч євро. Вперше ЄСПЛ виніс рішення у кримінальній справі про екстремізм в Росії.

А. проти Росії

Справа була ініційована скаргою, поданою до Європейського суду з прав людини проти Російської Федерації відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основних свобод громадянкою Російської Федерації А.14 квітня 2009 року. Голова Секції задовольнив клопотання заявниці про забезпечення анонімності. Спочатку заявницю представляла її мати, а потім Ольга Садовська. Заявниця стверджувала, що, влада РФ порушила її права, передбачені Конвенцією, здійснивши в 2008 році насильницьке затримання батька в її присутності (на той момент їй було 9 років). У 2019 році ЄСПЛ визнав дану скаргу прийнятною, постановивши, що у даній справі було допущено порушення статті 3 Конвенції в її матеріальному та процесуальному аспектах і присудив 25 тисяч євро як компенсацію моральної шкоди.

С. к. проти Росії

Справа була ініційована скаргою, поданою в 2012 році в ЄСПЛ проти Російської Федерації. Заявниця, на момент подій 20-річна майбутня мати, була примушена своїми батьками до переривання вагітності після того, як її партнер і майбутній батько дитини був заарештований за підозрою в скоєнні тяжкого злочину. Медичне втручання було проведено черговим лікарем державної лікарні. У 2022 році суд постановив, що держава-відповідач не виконала свого зобов'язання належним чином розслідувати подію і несе пряму відповідальність за те, що трапилося, а також присудив заявниці компенсацію 19,5 тисяч євро.

В. к. проти Росії

Заявник стверджував, що у віці 4 років зазнав жорстокого поводження з боку вихователів державного дитячого садка. Медичними експертами було встановлено причинно-наслідковий зв'язок між жорстоким поводженням у дитячому садку та нинішнім неврологічним розладом заявника. У 2017 році ЄСПЛ постановив, що мало місце порушення статті 3 Конвенції щодо її матеріальної частини у зв'язку з жорстоким поводженням із заявником з боку вихователів державного дитячого садка, а також постановив, що мало місце порушення статті 3 Конвенції щодо її процесуальної частини у зв'язку з тим, що влада не провела ефективного розслідування скарг заявника на жорстоке поводження. ЄСПЛ зобов'язав Росію виплатити 3 тисячі євро щодо матеріального збитку і 25 тисяч євро щодо нематеріального збитку.

Аль Тбахі проти Росії