Віктор Якович Тіпот (справжнє ім'я — Віктор Якович Гінзбург; , Одеса — 20 жовтня 1960, Москва) — радянський театральний діяч, сценарист і драматург, режисер, публіцист, письменник. Засновник (спільно з Д. Г. Гутманом) Московського театру сатири (1924).

Біографія Народився в Одесі, у сім'ї інженера Якова Мойсейовича Гінзбурга і Рахілі (Раїси) Давидівни Гінзбург (уродженої Гольденберг; 1867—1942)Emily Van Buskirk «Lydia Ginzburg's Prose: Reality in Search of Literature». Батько працював на продуктовій фабриці на Успенській вулиці, будинок № 35. Після смерті батька в грудні 1909 року жив із сестрою і матір'ю під опікою дядька — інженера-хіміка Марка Мойсейовича Гінзбурга (?-1934). Сестра — літературознавиця Лідія Яківна Гінзбург (у дитинстві відома як Люся Гінзбург).

Псевдонім Тіпот завдячує своїм походженням друзям письменника і його власному почуттю гумору. За довгий ніс Віктор Гінзбург отримав у дружньому колі прізвисько «чайник». Його англійський еквівалент () і став творчим псевдонімом Віктора Яковича.

Закінчив гімназію в Одесі (1911). Навчався в Німеччині, в 1918 закінчив Імператорський Новоросійський університет. Після Жовтневого перевороту автор і режисер театру мініатюр Крот (). У 1924 році спільно з Давидом Гутманом заснував Московський театр сатири, деякий час був його художнім керівником.

Наприкінці 1930-х років заснував разом із Давидом Гутманом Московський театр мініатюр.

Співавтор лібрето знаменитих радянських оперет: «Весілля в Малинівці» Б. О. Александрова, «Дівочий переполох» Ю. С. Мілютіна та «Вільний вітер» І. О. Дунаєвського.

Автор гумористичних номерів і скетчів для відомих сатириків естради 1950-х років, спогадів про І. О. Дунаєвського (1957); написав автобіографію (1943, 1952).

Проживав у Москві, у Лиховому провулку.

Помер у жовтні 1960 року, похований на Введенському цвинтарі, дільниця № 18.

Родина

Дружина — Надія Германівна Блюменфельд (1891—1970), актриса, перекладач та театральний художник, дочка правознавця Г. Ф. Блюменфельда. Дочка — письменниця Наталія Соколова.

Дитяча книга

Віра Інбер, Віктор Тіпот. «Крихітки-сороконіжки». Мал. В. Твардовського. Л. «Райдуга», 1928

Кіносценарії

1954 — Веселі зірки 1961 — Вільний вітер 1975 — Дівочий переполох

Публіцистика

Щодо сатири взагалі і «театру сатири» зокрема // Естрада без параду. М., 1991.

П'єси

Блакитний діамант, у співавторстві з В. М. Інбер, Д. Кесслером (поч. 1920-х років) Ведмедик, крути!, у співавторстві з Д. Г. Гутманом (1925) Чарівні сни Артура Страйка, у співавторстві з М. А. Адуєвим (1949) Мрії… мрії… — (1926) Бита карта — у співавторстві з В. В. Винніковим (1953);

Лібрето Оперети:

Весілля в Малинівці, у співавторстві з Л. А. Юхвідом (1937—1938) Перська князівна (1945) Дівочий переполох, у співавторстві з М. П. Гальперіним (1945) Вільний вітер у співавторстві з В. В. Винніковим та В. К. Крахтом (1947) Права рука (1949) Син клоуна у співавторстві з Є. М. Помєщиковим (1950) Фамільна коштовність у співавторстві з В. В. Винніковим (1959) Три зустрічі (1942)

Примітки

Посилання

В. Тіпот — Біографія В. Типот у Російській єврейській енциклопедії