77-й Галицький піхотний полк Філіппа герцога Вюртенбергського () — піхотний полк Спільної армії Збройних сил Австро-Угорщини.
Історія Полк був створений 1 лютого 1860 року в Будапешті. В новосформований полк увійшли 2-й і 3-й батальйони 9-го Галицького піхотного полку і 3-й батальйон 10-го Галицького піхотного полку.
В 1860-х роках полк був розміщений в польському Сяніку.
В 1860–1892 роках мав назву – 77-й Галицький піхотний полк ерцгерцога Карла Сальватора, а з 1892 р. Філіппа герцога Вюртенбергського.
У 1885 р. командування полку дислокувалось у Самборі, тоді як у 1914 р. командування полку та 2-й та 3-й батальйони дислокувались у Перемишлі, 4-й батальйон у Тузлі та 1-й батальйон та резервний батальйон у Самборі.
Штаб–квартири: Градець-Кралове (1876–1879), Перемишль (1903–1914). Округ поповнення: Самбір (№77), на території 10-го армійського корпусу.
У 1914 р. з початком Першої Світової Війни, 1-й, 2-й, та 3-й батальйони брали участь у боях на Східному Фронті у складі 48-ї піхотної бригади 24-ї піхотної дивізії 10-го корпуса 1-ї армії, в той час як 4-й батальйон брав участь у боях на Сербському Фронті у складі 11-ї Гірської Бригади 5-ї армії.
У травні 1917 р. 24-та піхотна дивізія разом з трьома батальйонами 77-го полка була перевезена з Румунського Фронту до Італії, де брала участь у 10-й Битві при Ізонцо у складі 17-го корпусу 5-ї армії. У серпні 1917 р. під час 11-й Битві при Ізонцо дивізія була в резерві, але за критичним станом на фронті була кинута в бій на Баньшицьке плато. У жовтні 1917 р. три батальйони 77-го полку брали участь у Битві при Капоретто, доходячи до річки П'яве. У грудні 1917 р. 24-та дивізія була відправлена в тил.
У червні 1918 р. 1-й, 2-й, та 3-й батальйони 77-го піхотного полку, разом з 109-м піхотним полком, до якого входив 4-й батальйон 77-го полку брали участь у Другій Битві при П'яве. Після п'ятиденних кровопролитних боїв, 24-та дивізія втратила боєздатність і була відізвана з фронту в тил на поповнення. 24 жовтня 1918 р. почалась Битва при Вітторіо-Венето. За цих обставин, відбувся повний колапс Італійського Фронту. 28 жовтня, коли 24-та піхотна дивізія отримала наказ рухатись на фронт, бійці 77-го піхотного полку збунтувалися.
4 листопада 1918 р. незадовго до припинення боїв за перемир'ям у Вілла-Джусті, 24-та піхотна дивізія, після кількох боїв, повністю здалася в полон Італійським кавалеристам.
Склад
1-й батальйон (1903—1914: Самбір); 2-й батальйон (1903—1914: Перемишль); 3-й батальйон (1903—1914: Перемишль); 4-й батальйон (1903—1909: Перемишль; 1910—1914: Тузла). Національний склад (1914): 69 % — українці; 31 % — інші національності. Національний склад (15 Червня 1918):
56 % — українці; 22 % — поляки.
Почесні шефи
1860—1892: фельдмаршал–лейтенант Карл Сальватор; 1892: герцог Філіп Олександр Марія Ернст фон Вюртемберг.
Другими почесними шефами були:
1860—1869: фельдцейхмейстер Еміль Кусевич фон Шамобор.
Командування Командири полку:
1860—1867: полковник Карл фон Ганус; 1876: полковник Віктор Мацак фон Оттенбург; 1879: полковник Йозеф Отт фон Оттенкампф; 1903—1906: полковник Франц Різи; 1907—1909: полковник Франц Хоппнер; 1910—1914: полковник Марцелі Лавровський; 1914: полковник Еміль Майзель; полковник Карл Кребс.
Офіцери та унтер-офіцери:
підполковник Едвард Рейман (1870 р.н.); майор Олександр Пашкевич (1866–1915); майор Густав Зигадлович; капітан Роман Альбіновський (1853–1922); поручний Кароль Патер (1881–1941); підпоручник резерву Богуслав Кешковський (1855–1912); підпоручник резерву Фелікс Блашкевич (1893–1920); підпоручник резерву Каєтан Чилінський (1849–?); підпоручник резерву Францішек Пененжкевич; Леон Кахане (~1840–1864); Еміль Шванда (1864–1946); Філіп Мюллер (1867–1951); Тадеуш Боровичка (1876–1934); Євгеніуш Стеч (1868–1940)
Підпорядкування Полк входив в склад 48-ї піхотної бригади 24-ї піхотної дивізії.
Однострій та символіка
Військовослужбовці +Особовий склад полку (весь період існування)Ім'яІм'я в оригіналіРоки життяМісце народженняЗвання • посада • підрозділПеріод служби в полкуДодатковоГородиський-Мацейщак Андрій–26.08.1854―17.08.1875Гординя–––
Примітки