Ненсі Фалік Котт ( 8 листопада 1945) — американська історикиня та професорка, яка викладала в університетах Йель і Гарвард, спеціалізується на гендерних питаннях в Сполучених Штатах у XIX і XX століттях. Вона виступала зі свідченнями щодо одностатевих шлюбів в кількох штатах США.

Дитинство Ненсі Ф. Котт народилася у Філадельфії, Пенсильванія, 8 листопада 1945 року. Її батько був виробником текстилю, а сім'я має походження з австро-угорських єврейських коренів. Вона навчалася в загальних школах у місті Челтенгем Тауншип, Пенсильванія. Вона вивчала у Корнельському університеті, отримавши ступінь бакалавра в 1967 році, а потім продовжила навчання в Університеті Брандейс, де отримала ступінь магістра американської цивілізації в 1969 році. У 1969 році вона одружилася з Леландом Д. Коттом. У них є двоє дітей, народжених у 1974 і 1979 роках. Вона отримала ступінь доктора американської цивілізації від Брандейса в 1974 році.

Кар'єра Котт почала працювати лектором в Бостонській публічній бібліотеці, а потім у 1975 році була призначена викладати історію та американістики у Йельському університеті. Котт була асистентом професора в період з 1975 по 1979 рік, доцентом з 1979 по 1986 рік і професором з 1986 по 1990 рік. Вона отримала стипендії досліджень від Фонду Рокфеллера, Фонду Гуггенгайма і Національного фонду гуманітарних наук. Котт була одним з засновників програми Жіноча освіта у Йельському університеті. Вона очолювала Програму американістики у Йельському університеті в середині 1990-х років, а потім керувала Департаментом гуманітарних наук. У 1990 році її призначили професором історії і американітсики Стенлі Вудворд у Йельському університеті.

У 2001 році Котт була призначена Стерлінговським професором історії і американістики в Йельському університеті. На запрошення Дрю Гільпін Фауст з Редкліффського інституту вивчення питань наук Котт прийняла посаду директорки Фонду Карла і Лілі Пфорцгеймерів в Бібліотеці Шлезінгера в 2001 році. Вона мала довготривалі зв'язки з бібліотекою, використовуючи її для дослідження своєї першої книги, «Корінь гіркоти: документи соціальної історії американських жінок» (1972). Котт була обрана членом Американської академії мистецтв і наук у 2008 році. Вона покинула Бібліотеку Шлезінгера в червні 2014 року. З 2014 року Котт є професоркою історії США Джонатана Трамбула в Гарвардському університеті. Вона викладає курси для студентів з історії сексуальності та гендеру та аспірантські курси з історії США у XX столітті. У 2014 році вона також була обрана президентом виборів Організації американських істориків.

Амикус-кюрі із питань одностатевих шлюбів Котт допомагала писати щодо одностатевих шлюбів в кількох штатах з 1999 року. Серед них були виклики Федеральному закону про захист шлюбу. Котт виступала як експертний свідок у справі Перрі проти Шварценеггера в Каліфорнії. Котт вказала на те, що християнська традиція одностатевого шлюбу належить тільки до часів Христа, і не була сильно утверджена католицьким церковним правом до 1400 або 1500 років. Протестанти, включаючи засновників США, історично розглядали шлюб як цивільну справу, в основному зв'язану із підтримкою дітей. Погляди на шлюб продовжують змінюватися, з високими рівнями розлучення, різними поглядами на роль шлюбу та легалізацією міжрасового шлюбу.

Котт говорить, що вона підтримує одностатеві шлюби «в результаті мого історичного дослідження і вивчення». За її думкою, «якщо гендерна симетрія і рівність та власне визначення пар, що відповідають співробітництву, є характерними рисами шлюбу, то одностатеві пари здаються здатними виконувати ці ролі». Коли вона давала свідчення в січні 2010 року в справі проти пропозиції 8 в Каліфорнії (2008 р.), яка забороняла одностатевий шлюб, її попросили прокоментувати твердження захисту, що «центральною метою установи шлюбу є сприяння процесу репродукції і спрямування природних процесів власне продуктивної сексуальної активності між чоловіками та жінками в стійкі та виправдані союзи». Вона відповіла, що це «більше нагадує мені історію про сім сліпих чоловіків і слона, тому що кожен з них відчуває тварину з якоїсь сторони; і той, що відчуває хобот, каже: о, ця тварина точно схожа на змію».

ініціювати заходи благодійної доброзичливості, поміркованості та соціального добробуту та ініціювати боротьбу за громадянські права, соціальні свободи, вищу освіту, оплачувані професії та виборчі бюлетені Постановка цих цілей була результатом зростання усвідомлення жінками ненадійності їхнього становища в патріархальному суспільстві 1800-х років. Рух, що розвивався, пропагував низку нових жіночих образів: Справжня Жінка, Реальна Жінка, Публічна Жінка та Нова Жінка (Cruea 2005, с. 2).

Див. також Рух визволення жінок Феміністичний рух

Примітки