Восьмичленний твір () — специфічний для Китаю епох Мін і Цін літературний жанр, який використовували тільки в системі державних іспитів, основна форма атестації.
Вперше твір-міркування як форму атестації запропонував Ван Аньші в XI столітті, канонічним він став за указом імператора Хун'у 1370 року, а сам термін набув вжитку в XV столітті. Жанр «восьмичленного» твору був надзвичайно формалізованим і передбачав, насамперед, міркування за однією з тем П'яти канонів і Чотирикнижжя з канонічними коментарями Чжу Сі. Передбачалося дотримання архаїчного літературного стилю (гувень) із алюзіями та рясним паралелізмом. Структура твору включала такі частини:
Вступ () — два речення прозою, що вводять міркування. Розвиток теми () ‒ п'ять речень прозою, що розвивають вступ. Загальне міркування () ‒ прозою. Розвиток міркування () ‒ екзаменаційне завдання визначало кількість: 4, 5, 8 або 9 паралельних міркувань, які мали розвивати спільну тему, тут автор твору показував мистецтво підбирати синоніми за збереження змісту та структури тексту. Центральне міркування () — ритмічною прозою з паралелями, число яких, однак, не обмежувалося, для повного розкриття теми твору. Завершальне міркування () — ритмічною прозою з паралелями. У цій частині допускалося обговорення моментів, які не увійшли до центрального міркування. Погодження міркувань () ‒ паралельні міркування числом від 2 до 5 пар. Тут слід пов'язати між собою всі тематичні лінії твору. Велике погодження () ‒ загальний підсумок твору. Писана прозою, ця частина була строго формалізована, свобода висловлення не допускалася.
Також було обмежено загальну кількість знаків у тексті та використання деяких слів та висловів, які вважали «образливими» для суспільної моралі та Найвищої присутності. Міркування на теми сучасності суворо заборонялися: всі історичні алюзії мали належати до часу, що передував смерті Мен-цзи (289 до н. е.).
Література Lui Adam Yuen-Chung. Syllabus of the Provincial Examination (hsiang-shih) under the Early Ch'ing (1644—1795) // Modern Asian Studies. Cambridge, 1974. Vol. 8, no 3. P. 391‒396. Сидихменов В. Я. Маньчжурские правители Китая