«Остфрізланд» () — німецький військовий корабель, дредноут класу «Гельголанд» Імператорських військово-морських сил Німеччини. Перший корабель, названий на честь Східної Фризії — регіону в землі Нижня Саксонія, на крайньому північному заході Німеччини. Брав активну участь у Першій світовій війні.

«Остфрізланд» був закладений 19 жовтня 1908 року на верфі компанії Kaiserliche Werft Wilhelmshaven у Вільгельмсгафені. 30 вересня 1909 року він був спущений на воду, а 1 серпня 1911 року увійшов до складу ВМС Німецької імперії. Корабель був озброєний артилерією головного калібру з дванадцяти 305-мм гармат у шести здвоєних баштах і мав максимальну швидкість 21,2 вузла (39,3 км/год; 24,4 миль/год).

Більшу частину своєї кар'єри, включно з Першою світовою війною, «Остфрізланд» діяв у лавах І бойової ескадри Флоту відкритого моря. Разом з трьома однотипними дредноутами, «Гельголанд», «Тюрінген» і «Ольденбург», «Остфрізланд» брав участь у всіх основних операціях флоту в Північному морі проти британського Великого флоту.

28 серпня 1914 року відбувся перший великий морський бій у Північному морі, битва в Гельголандській бухті. О 04:30 «Гельголанд», який знаходився біля добре укріпленого острова Вангероге, отримав наказ приєднатися до «Остфрізланда» та вийти з гавані. О 05:00 два лінкори зустрілися з підбитими крейсерами «Фрауенлоб» і «Штеттін». До 07:30 кораблі повернулися в порт на ніч. У другій половині дня 7 вересня «Остфрізланд» і решта Флоту відкритого моря здійснили тренувальний рейс до острова Гельголанд. У жовтні дредноут був оснащений парою 88-мм зенітних гармат для протиповітряної оборони.

У серпні 1915 року переведений на Балтійське море і брав участь у битві в Ризькій затоці.

Після повернення до Північного моря «Остфрізланд» брав участь в Ютландській битві 31 травня — 1 червня 1916 року. У той час як передові лінійні кораблі вступили в бій з ескадрою британських лінійних крейсерів, «Остфрізланд» і десять інших лінійних кораблів відкрили вогонь по 2-й британській ескадрі легких крейсерів. «Остфрізланд», «Кайзер» і «Нассау» вступили в бій з крейсером «Саутгемптон», хоча лише «Нассау» вдалося влучити в ціль. Приблизно через 15 хвилин «Остфрізланд» перевів вогонь на «Бірмінгем» і «Ноттінгем», але знову не вразив своїх цілей. Незабаром після 19:15 британський дредноут «Ворспайт» підійшов у зону дії; «Остфрізланд» відкрив вогонь о 19:25 з гармат основної батареї на дистанціях від 9 900 — 13 700 м. «Остфрізланд» влучив з третього та четвертого залпів. Протягом цього періоду «Ворспайт» був уражений тринадцятьма важкими снарядам німецьких кораблів.

Вночі, близько 01:10 панцерний крейсер «Блек Принс» наразився на німців, кораблі яких стояли в бойовій готовності. Внаслідок швидкоплинного бою, німецькі дредноути «Кайзер» і «Остфрізланд» обстріляли британський корабель 305-мм снарядами. Менш ніж за хвилину два потужні вибухи розірвали крейсер на частини; загинув увесь екіпаж із 857 осіб.

Однак о 06:20 «Остфрізланд» натрапив на міну, яку раніше заклав есмінець «Ебдіель». Корабель відстав від флоту і поплив на повільній швидкості, прикритий міноносцями V3, V5 і на короткий час G11. Після повернення до бази, лінкор на тривалий період встав на ремонт.

У складі американських ВМС Після капітуляції Німеччини у Першій світовій війні «Остфрізланд» разом з іншими кораблями кайзерівського флоту був інтернований країнами-переможцями. «Остфрізланд» дістався США. Лінкор перейшов Атлантику, американці його відремонтували та вивчили. Після цього було вирішено використовувати лінкор як корабель-мішень. Командувач американської військової авіації Вільям Мітчелл організував проведення дослідних навчань у червні 1921 року. При першому нальоті літаки скинули 34 бомби, 6 з яких влучили в старий дредноут. Корабель отримав незначні ушкодження. Наступного дня атака повторилася. 8 армійських бомбардувальників MB-2 атакували мішень 2000 фунтовими бомбами. У корабель влучила лише одна, решта промахнулася. Внаслідок атаки «Остфрізланд» затонув.

Потоплення лінкора авіацією було знаковою подією. Авіація довела свою перевагу навіть над найбільшими, захищеними та важко озброєними кораблями. Вважається, що з цього моменту лінкори почали здавати свої позиції королів океану і поступатися їх авіаносцям. «Остфрізланд» став першим лінійним кораблем, потопленим з повітря.

Див. також Південноамериканські дредноутні перегони Список лінійних кораблів за країною Євстафій (лінійний корабель, 1906) SMS Tegetthoff (1912) Лінійні кораблі класу «Еспанья» Paris (1914) HMS Superb (1907)

Примітки Виноски

Джерела

Посилання Ostfriesland Sinking of the German Battleship Ostfriesland

Література

Siegfried Breyer: Schlachtschiffe und Schlachtkreuzer 1905—1970. J. F. Lehmanns Verlag, München 1970, ISBN 3-88199-474-2, S. 283—287 Gröner, Erich, Dieter Jung, Martin Maass: Die deutschen Kriegsschiffe 1815—1945. Band 1: Panzerschiffe, Linienschiffe, Schlachtschiffe, Flugzeugträger, Kreuzer, Kanonenboote. Bernard & Graefe Verlag, München 1982, ISBN 3-7637-4800-8, S. 46 f. Grießmer, Axel (1999). Die Linienschiffe der Kaiserlichen Marine: 1906—1918; Konstruktionen zwischen Rüstungskonkurrenz und Flottengesetz. Bonn: Bernard & Graefe Verlag. ISBN 978-3-7637-5985-9. Staff, Gary (2010). German Battleships: 1914—1918. Vol. 1. Oxford: Osprey Books. ISBN 978-1-84603-467-1. Апальков Ю. В. ВМС Германии 1914—1918. Справочник по корабельному составу. — Москва: Моделист-конструктор, 1996. — 32 с. — (Морская коллекция № 3 / 1996).