Староросійська (заст. великороська) мова (староросійський, або великоросійський період) — російська мова XIV-XVII століть з часу поділу давньоруської мови на самостійні російську, білоруську та українську мови до петровських реформ. Термін староросійський застосовується переважно до одиниць мови (слів) для визначення їх віку або часу письмової фіксаціїКраткий понятийно-терминологический справочник по этимологии и исторической лексикологии / Российская академия наук, Институт русского языка им. В. В. Виноградова, Этимология и история слов русского языка. Ж. Ж. Варбот, А. Ф. Журавлёв. — 1998..
Контекст В історії російської мови виділяється три основні періоди: давньоруський, загальний для російської, білоруської та української мов (VI—XIV століть), староросійська або великоросійська (XIV—XVII століть) та період національної російської мови (з середини XVII століття).
Лінгвістична характеристика У цей період починають формуватися фонетична, морфологічна та синтаксична системи, близькі системам сучасної російської мови, відбуваються такі мовні зміни, якФилин Ф. П. Иванов В. В. :
зміна е в о після м'яких приголосних перед твердими: [н’ес] > [н’ос]; остаточне формування системи опозиції твердих / м'яких і глухих / дзвінких приголосних; заміна приголосних ц, з, с в формах відмінювання на к, г, х (рукѣ, ногѣ, сохѣ замість руцѣ, нозѣ, сосѣ); в українській та білоруській мовах такі чергування зберігаються: ; ; втрата категорії двоїни; втрата форми кличного відмінка, що стала замінятись формою називного відмінка (брат!, сын!), кличний відмінок зберігся в українській мові і частково в білоруській: укр. брате!, сину!; бел. браце!; поява та широке розповсюдження флексії -а у іменникіх в формі називного відмінка множини (города, дома, учителя) при її відсутності в подібних формах в українській та білоруській: укр. доми, вчителі; бел. гарады, дамы, вучыцелі; уніфікація типів відмінювання; зміна прикметникових закінчень [-ыи̯], [-ии̯] в [-ои̯], [-еи̯] (простый, сам третий зміняються в простой, сам трете́й); поява форм наказового способу з к, г замість ц, з (пеки замість пеци, помоги замість помози) і на -ите замість -ѣте (несите замість несѣте); закріплення в живій мові одної форми минулого часу у дієслів — дієприкметника на -л, що входив до складу форм перфекта; поява загальних для російської мови слів, як крестьянин, мельник, пашня, деревня'' і багато інших.
Див. також
Руська мова
Примітки
Література
Додаткова література
Словник повсякденної російської Московської Русі XVI—XVII ст.