Закон про злочинні племена (ЗЗП) — узагальнена назва різних частин колоніального законодавства в Індії під час британського правління з 1870-х років. Вони криміналізували цілі громади, назвавши їх звичайними злочинцями.

Перший ЗЗП, Закон про злочинні племена 1871 року, застосовувався здебільшого в Північній Індії, перш ніж він був поширений на Бенгальське президентство та інші області в 1876 році та оновлений до Закону про злочинні племена 1911 року, який включав Мадраське президентство. Протягом наступного десятиліття до Закону було внесено кілька поправок, і, нарешті, версія 1924 року включила їх усі.

Під час здобуття Індією незалежності в 1947 році тринадцять мільйонів людей у 127 громадах зазнавали обшуку та арешту, якщо будь-якого члена групи виявляли за межами встановленої території. Закон про злочинні племена 1924 року було скасовано в серпні 1949 року, а колишні «злочинні племена» 1952 року були денотифіковані, коли Закон було замінено Законом про звичайних злочинців 1952 року. У 1961 році уряди штатів почали публікувати списки таких племен.

Сьогодні існує 313 кочових племен і 198 номатичних племен Індії, які продовжують стикатися з її спадщиною через постійне відчуження та стереотипні уявлення про поліцейську та судову системи та зображення в медіа.

Спільноти як «злочинці» Визначення цілих громад злочинцями, варварами, бродягами чи злодіями ґрунтується на кастовій дискримінації Індії. Антрополог Анастасія Пілявський стверджує, що стереотип «злочинних племен» має глибоку історію і виник ще до колоніального законодавства в Індії. Вона додає,гіпнотизм цієї упередженості [колоніальної конструкції злочинних племен] є надзвичайним і залишає десятки освічених і талановитих істориків глухими до голосів, які були там до, під час і після того, як європейці досягли субконтиненту та залишили йогоPiliavsky (2015), p. 344..В античній і середньовічній літературі індійського субконтиненту є згадки про заборонені племена. До них належать ведичні Араньяки, епоси Рамаяна та Махабхарата, стародавні та середньовічні оповідання Катхи, драми та казки Джатака. У цих текстах дороги, гірські перевали та лісові стежки кишать бандами розбійників, які чекають, щоб пограбувати торговців і мандрівників. Вони походять з лісів, які знаходяться на периферії цивілізації в брахманській космології. Вони знаходяться на «космічній окраїні, пустці, соціально негативному просторі, де живуть різноманітні сторонні особи незвичні до морального, ритуального, правового та соціального життя». Мудрець Ману писав про них, що вони жили за межами села, носили одяг мертвих, їли їжу з розбитого посуду та кочували з місця на місце.Piliavsky (2015), p. 329—330. Історик Дів'я Черіан у своїй історії Королівства Марвар у XVIII столітті повторює доколоніальне коріння «злочинних племен». Колишній штат Ратор пояснював притаманну тенденцію до вбивства тварин і злочинів громад Торі та Баврі. Архівні записи свідчать про занепокоєння адміністраторів Ратору, які вважали ці громади схильними до крадіжок і нападів на села. Хоча інші громади в королівстві також займалися рейдерством, їх не класифікували як злочинні за своєю суттю. Тому Черіан стверджує, що «комплекс факторів — безземельність, бідність і, як наслідок, військова слабкість — на додаток до спадкового зв'язку зі злодійством призвели до сприйняття касти як злочинної».Cherian (2022), p. 94-95

Пілявський також резюмує їх як соціально-політичні рішення з різними цілями, які передували колоніальним законодавствам і подальшому складанню списків,Автори стародавніх трактатів, правителі Великих Моголів, європейські мандрівники в доколоніальній Індії та мандрівні групи (сьогодні та в минулому) усі закликали до ідеї спадкових розбійницьких племен для досягнення широкого кола відмінних цілей.Piliavsky (2015), p. 345Проте, колоніальне панування просунуло ці стереотипи вродженої злочинності, щоб цементувати вертикальні відносини влади. Крім того, сучасний дискурс злочинності в Британії також вплинув на сприйняття та реакцію у великих колоніях, таких як Індія; клас і каста, здавалося, сходилися в правовому дискурсі та законодавстві Індії.Tolen (1991), pg. 108

Історія колоніальних законів

Витоки Професор Генрі Шварц зазначає, що ще в 1772 році, за правління Воррена Гастінгса, законодавчі норми дозволяли покарати сім'ю та село злочинця. Існуюча судова практика ґрунтувалася на тому, що злочинність в Індії була спадковою, а злочинці були такими за професією та належали до однодумців.Schwarz (2010), p. 4 Зростання групового пограбування мешканцями низинних сіл наприкінці XVIII століття значною мірою було спричинене адміністративними реформами Корнуолліса, а не змінами в моделях економічного виробництва. Реформи змінили зобов'язання щодо доходів від землі та відносини орендар-лендлорд, а також поліцію та судову систему в колоніальній Індії.McLane (1985), pg.27 Положення XII 1793 року законодавчо передбачало, що «блукаючі» громади можуть бути змушені працювати на дорогах або іншим чином примусово поселятися. Британським чиновникам було запропоновано скласти списки цих атрибутів, що стосуються кожної спільноти, і,класифікувати їх за ознакою корисності для держави. Помітні відмінності стали властивими тенденціями. У поєднанні з погано зрозумілими індійськими поняттями спільноти, такі тенденції стали істотними, незмінними певностями.

Закон Туггі 1836 року створив правовий прецедент для Закону про злочинні племена 1871 року. Колоніальні записи характеризують бандитів за п'ятьма якостями: задушливість, таємність, організованість, старовинність і релігійність. Це відрізняло їх від інших категорій злочинів і лягло в основу акту 1836 року. Проте, ці домовленості та звичайна мова передували приходу британців в Індію.Reid (2017), p. 79 Закон Туггі забезпечив юридичну практику для розуміння злочину в Індії як організованого та спадкового в особі бандита. Закон дозволяв засуджувати осіб виключно за приналежність до злочинної групи без доказів скоєння злочину.Reid (2017), p. 75-76 Перша згадка про бандита в британських архівах є під час розслідування вбивства в 1809 році. В індійському регіоні Етава доповідь магістрату Джеймса Лоу головнокомандувачу Вільяму Даудсвеллу описує залучених головорізів як міцно об'єднаних, організованих, старовинних і таємних. Того ж року в іншій доповіді судді Т. Брука Даудесвеллу далі було визначено thuggee як «злочин, під час якого до мандрівників, які нічого не підозрюють, підходили переодягнені, душили шарфом або кетгутовою ниткою, грабували та ховали». Те саме визначення було наголошено в доповіді Річарда Шервуда в 1819 році, а також те, що ці групи були дуже різноманітними, включаючи численні касти, релігії та етнічні групи. У 1830 році Вільям Генрі Сліман анонімно опублікував статтю, яка закріпила розуміння того, що це релігійна практика.Reid (2017), p. 78 Згодом Сліман написав три книги про бандитів.

Водночас кінець ХІХ століття став важливим поворотним моментом для британського правового дискурсу з далекосяжними політичними та ідеологічними наслідками.Radhakrishna (2001), pg. 1 Інтерес громадськості до злочинності зростав; злочин і злочинці все більше ставали частиною популярних фактів і вигадки. Було названо декілька причин злочинності, зокрема алкоголь, бідність, урбанізація, перенаселеність і занепад моралі.Radhakrishna (2001), pg. 2 Теорії еволюції Дарвіна також викликали нові соціальні та політичні дискусії. Одна школа приписувала злочинність генетичним ознакам, які передаються з покоління в покоління. Він передбачав відхід від серйозних розслідувань до причин злочину.

Соціолог Міна Радхакрішна стверджує, що моральний і матеріальний прогрес вимагав швидшого темпу завдяки ряду нових соціальних і політичних політик у колоніях. Вона також зазначає, що після повстання 1857 року багатьох вождів племен назвали зрадниками та вважали бунтівниками.Radhakrishna (2001) Однією з важливих осіб, які брали участь у повстанні, був Банке Чамар.

Колоніальний уряд вважав, що розмежування між мандрівними злочинними племенами, бродягами, мандрівниками, мандрівними торговцями, кочівниками, циганами та євнухами (хіджрами) було важко провести. Їх усіх об'єднали, а їхні наступні покоління помітили як проблему закону та порядку в державі.Colonialism and Criminal Castes With Respect to Sex: Negotiating Hijra Identity in South India, by Gayatri Reddy. Published by University of Chicago Press, 2005. . pp. 26–27Professional criminals Customary strangers: new perspectives on peripatetic peoples in the Middle East, Africa, and Asia, by Joseph C. Berland, Aparna Rao. Published by Greenwood Publishing Group, 2004. . p. 11. Хоча до списку були додані різні маргіналізовані кастові групи, колоніальний уряд використовував категорію «плем'я» для риторичних та адміністративних цілей. Ця категоризація викликала якості «дикості» та «здичавіння» в тому, як ця каста, здавалося, зазнала поразки.

За цими актами, етнічні чи соціальні спільноти в Індії визначалися як «залежні від систематичного вчинення злочинів, які не підлягають звільненню під заставу», таких як крадіжки, і були зареєстровані урядом. Дорослих чоловіків з груп змушували щотижня з'являтися в місцеву поліцію, а також вводили обмеження на їх пересування.

Колоніальний уряд підготував список «злочинних каст», і всі члени, зареєстровані в цих кастах за кастовим переписом, мали обмеження щодо регіонів, які вони могли відвідувати, пересуватися або людей, з якими вони могли спілкуватися. У деяких регіонах цілі кастові групи вважалися винними за народженням, арештовувалися, дітей розлучали з батьками та утримували у виправних колоніях або на карантині без засудження чи належного процесу.

Пропозиція та обґрунтування Незважаючи на попередні правила, до 1871 року жодна спільнота чи каста не класифікувалися як кримінальні. У 1871-72 роках засуджені вищих каст були більш пропорційними до свого населення порівняно з відсталими кастами.Abraham (1997), p. 1753 Однак після повстання 1857 року британські колоніальні офіцери належним чином відзначили схильність корінних племен до повстань, причому зі зброєю. Т. В. Стівенс, головний архітектор закону 1871 року та член Комісії закону та порядку, представляючи свій диявольський закон, сказав:Особливістю Індії є кастова система. Так, трейдери діють за кастою. Родина теслярів буде теслями, століття чи п'ять століть… З цієї точки зору значення професіонала зрозуміле. Це означає племена, чиї предки були злочинцями з незапам'ятних часів, які самі були приречені через використання каст для вчинення злочинів і чиї нащадки будуть порушниками закону, доки все плем'я не буде знищено або покладено на манер головорізів.Abraham (1997), p. 1752-3 Коли людина каже вам, що він порушник закону, він був таким від початку і буде таким до кінця, реформа неможлива, тому що це його професія, його каста, я можу сказати, його релігія. злочинність.Kapadia (1952), p. 99Джеймс Фітцджеймс Стівен свідчив: «Коли ми говоримо про професійних злочинців, ми… (маємо на увазі) плем'я, предки якого були злочинцями з незапам'ятних часів, які самі приречені на вчинення злочинів завдяки кастовій приналежності, і чиї нащадки будуть злочинцями проти закону, доки все плем'я не буде знищено або не буде визнано головорізами».Raj and Born Criminals Crime, gender, and sexuality in criminal prosecutions, by Louis A. Knafla. Published by Greenwood Publishing Group, 2002. . Page 124. Хоча дуже небагато чиновників висловлювали занепокоєння щодо наділення поліції занадто великими повноваженнями, більшість британських адміністраторів схвалювали драконівські заходи.

Британський уряд призначив В. В. Гантера, високопоставленого чиновника, провести «великий аналіз» після сто років британського панування в Індії. Серед інших досягнень він зазначив, що Індія стала «більш безпечною, процвітаючою» країною, а «речі, дакаїті та хижі касти [були] придушені».

Область застосування