Василь Курилик () (, Вітфорд, Альберта, Канада — Торонто) — українсько-канадський художник і письменник.
Член Об'єднання українських мистців у Канаді, почесний доктор Віндзорського університету.
Біографія Народився 3 березня 1927 року у Вітфорді (Альберта) старшим сином серед сімох дітей у сім’ї українських фермерів-переселенців до Канади Дмитра Курилика, родом з Борівців на Буковині, та Марії Гуцуляк, походженням з того самого українського села.
Делікатна, вразлива натура майбутнього митця страждала в умовах, де від дітей очікували витривалості до несприятливих умов та щоденної наполегливої допомоги в господарстві. Всупереч очікуванням батька, Василь був зацікавлений мистецтвом і після школи в 1946 вступив до Університету Манітоби, який завершив у 1949 зі ступенем бакалавра мистецтв. Пізніше вступив до Мистецького коледжу Онтаріо (OCAD). Щоб учитися, заробляв миттям машин, працював дроворубом. Під час студій у коледжі захопився мексиканським монументальним мистецтвом настінного розпису, відтак поїхав до Сан-Міґель-де-Альєнде до Художнього інституту Альєнде.
Загублений у пошуках свого мистецького «я», Василь Курилик їде у Британію до Лондона, де в 1952 році впадає у глибоку депресію і звертається до психлікарні Модслі. Тодішні методи трактування психічних проблем вилились у численні застосування електрошоку, які молодий митець переживав на рівні з жахом клінічної смерті. Будучи атеїстом, Курилик несподівано для себе самого навертається до католицької віри, спонуканий бесідами з глибоко віруючою медсестрою-ерготерапевткою Марґарет Сміт.
Поступово він став виходити з депресії, хоча ще роки перебував на реабілітаційній програмі арт-терапії. В 1957 році він отримує умовне нове хрещення, яке стає знаком його навернення. Припиняється нав'язливий біль в очах, і Курилик цілком повертається до нормального життя, шукаючи життєвий порядок у наполегливій художній праці. Він практикує різні аспекти виготовлення рам, книжкової ілюстрації, столярки в галереї Поллока в Лондоні.
У 1959 Курилик відвідує Святу Землю, шукаючи матеріал для пізнішого циклу робіт на біблійну тему Страстей Христових. Пішки пройшов шлях від Вифлеєма до Єрусалима, а відтак повертається до Торонта і отримує роботу рамаря в галереї Аврома Айзекса. Айзекс стає його довіреним порадником і промотором. В 1960 році він організовує виставку митця з 20 картин. Продуктивна творчість Курилика привертає увагу галеристів. В 1961 році одну з його картин купує Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку.
Вважається, що саме Айзекс відіграв провідну роль у становленні Курилика як визнаного митця, коли той повернувся до Канади після тяжких депресивних років у Британії. Айзекс не лише влаштував його на роботу у своїй багетній майстерні, але й влаштував йому першу персональну виставку, побачивши і зрозумівши художній потенціал Курилика, а також і далі виставляв і підтримував митця аж до його смерті
Відвідуючи Католицький інформаційний центр, він знайомиться з медсестрою Джин Ендрюс, чия посвята захоплює його. Пара одружується у 1962 і до 1966 року у них народжується троє дітей, а четверту дитину вони усиновлюють з притулку. Курилик щороку подорожує по Канаді, малюючи різні географічні та етнічні мотиви мультикультурної країни, пізніше видані в серії книжок. Він двічі відвідує Україну – у 1970 та пізніше в 1977 році, повернувшись до Канади буквально за два місяці до смерті. Остання поїздка описана в книжці «До мого батьківського села» – одній з десятка ілюстрованих книжок, опублікованих за матеріалами Курилика.
Помер від раку 3 листопада 1977 року в Торонто.
Творчий доробок Живопис, графіка Вже рання творчість Василя Курилика позначена філософським пошуком сенсу буття, деталізованим авторським стилем і символізмом. Характерними є «Портрет митця замолоду» (1950) з поглядом, зверненим і всередину себе, і назустріч мріям та новим шляхам, та «Запорізькі козаки» (1952). Цілий ряд наступних робіт виражає страхи, переживання і травматичний досвід періоду депресії і психічного розладу: «Лабіринт» (1953) , «Я плюю на життя» (1953–54), «Господь, якого я можу побачити» (1955), «Ось людина без бога» (1955). Зображення жахів і гнітючих образів («Тобі, хто зрадив мене, зрадить все навколо») допомогли Курилику перебороти депресію і через контакт з богом вийти на наступний етап свого життя. Ніби на подяку він створює великий осібний цикл 160 картин «Страстей Христових» (1960–63).
Повернувшись до Канади, Курилик поступово віднаходить своє місце в мистецькому світі. Успішна виставка 20 картин у Галереї Айзекса та закупівля однієї з них «Буря з градом в Альберті» (1961) Музеєм сучасного мистецтва (Нью-Йорк) підносять його самооцінку як митця. Він створює численні твори-рефлексії з фермерського життя українців та, зокрема, дітей. На відзнаку ролі жінок-фермерок малює цілу серію картин, дванадцять з яких були придбані Союзом Українок Канади і зберігаються в Українському музеї Канади в Саскатуні, зокрема «Перші збори Союзу Українок Канади в Саскачевані» (1964-67) та «Український канадський фермерський пікнік» (1966).
Звертаючись до багатої канадської культурної мозаїки та відгукуючись на культурний запит суспільства, Курилик малює і публікує сцени з життя північних народів Канади, єврейської, польської, французької та інших національних груп. Знаменита його серія «Північне Різдво», де християнська свідомість митця поєднується з соціальними і національними акцентами. Щороку мандруючи по різних куточках країни («Митець», 1974), він створює багатогранну, щиру і захопливу палітру зображень, які здобувають йому широку популярність, а деякі, як «Український піонер» (1971) чи «Арктична Мадонна з дитям» (1975), стають справжніми культурними іконами Канади.
Час до часу тривожні суспільні та міжнародні події прориваються в макабричних чи апокаліптичних образах «Переріз Вінниці в Україні, 1939» (1968), «Так виглядає помста» (1974), та загалом Курилик стає ілюстратором канадської нелегкої, але оптимістичної новітньої історії, закоханим у країну і юнацькі спогади «Юнацькі спогади» (1968). Добре відоме символічне полотно митця «Атомна Мадонна», написане ще в дочорнобильську добу — твір-передбачення, застереження людству. Невипадково полотно після 1986 року набуло іншої назви — «Чорнобильська Мати Божа». Найважливішими у своїй творчості сам Василь Курилик вважав серію «Страсті Христові» та ілюстрації до Євангелія, однак найбільш популярними були і найкраще продавались його «прерійні» картини зі сценами життя канадських піонерів-поселенцівHordynsky S. Kurelek, William [Kurylyk, Vasyl']//Encyclopedia of Ukraine, vol. II. — Toronto, Buffalo< London: University of Toronto Press, 1988. — P. 717.. Широко знана його серія «Піонери», присвячена першопрохідцям Канади, серед яких чимало українців. Чотири картини з цієї серії прикрашають інтер'єр резиденції Генерал-губернатора Канади.
Під час другого перебування в Україні в рідному селі батька Борівці на Буковині він виконав понад сто рисунків та шість картин. Згодом три з цих картин були передані до Національного художнього музею України. Серед картин В. Курилика, переданих в Україну, є полотно «Дух Шевченка витає над Канадою» — свідчення незрадливої любові митця до України. Ця картина зберігається у Національному музеї Тараса Шевченка.
За різними оцінками, Курилик створив між 20002000 за оцінкою А. Ацзекса і 4000 картин, у більшості живопису і графіки, часто обрамлених ним же виготовленими оригінальними рамками.
Видання На відміну від багатьох митців, Василь Курилик багато і охоче коментує свої твори, описує враження, переживання і думки, ділиться ними на камеру, дає інтерв’ю. Історія його депресії, психічної хвороби і перемоги над нею через релігійну мотивацію і постійну наполегливу працю над собою записана на відео у документальному фільмі «Лабіринт» (William Kurelek’s THE MAZE).
У 1973 опублікована більш ніж 500-сторінкова автобіографія митця «Зі мною ще Хтось» (Someone with me. The Autobiography of William Kurelek).
Поза тим, найбільш популярними і надзвичайно широко відомими є маленькі книжечки «О, Торонто», «Хлопець із прерій взимку» (1973), «Лісоруб» (1974), «Хлопець із прерій влітку» (1975), – збірки з 20-ма ілюстраціями кожна та невеликими супровідними історіями, видані в Канаді 400-тисячними тиражами, перекладені на багато мов і нагороджені більш ніж двома десятками національних і міжнародних премій.
У 1975 видані дещо більші, альбомного формату «Канада Курилика» та «Сільська Канада Курилика», а в 1976 – «Поля», «Північне Різдво», «Останні з Арктики», «Єврейське життя в Канаді».
Після передчасної смерті Курилика в кінці 1977 за його матеріалами були опубліковані книжки «Український піонер» (1980), «Польські канадці» (1981), «Вони шукали новий світ» (1987) і «До села мого батька» (1988).
Також з ілюстраціями Курилика вийшло англомовне видання «Лиса Микити» Івана Франка (Монреаль, 1978).
Визнання
Член Королівської академії мистецтв Канади, нагороджений Орденом Канади (1976).
До 100-річчя української еміграції Пошта Канади надрукувала 4 марки із зображенням його картин.
Роботи Курилика зберігаються у Галереї мистецтв Онтаріо, в Галереї Василя Курилика (т.зв. колекція Колянківських, частина Галереї Ніаґара-Фоллс), у Монреальському музеї мистецтв, Національній галереї Канади, Нью-Йоркському музеї сучасного мистецтва, Національному музеї Тараса Шевченка (Київ).
Ваисль Курилик — один з небагатьох українських митців, чия відомість і слава (щоправда, посмертно) проявилась не лише поміж діаспорними українцями, але й поміж канадським мистецьким естаблішментом. Дарія Даревич пише, що за життя митця у 1960-х—1970-х роках мистецький естаблішмент негативно ставився до картин Курилика, вважав його ексцентриком або зовсім ігнорував, але вже у 2017, через сорок років після своєї передчасної смерти Василь Курилик нарешті дочекався та удостоївся пошани і визнання з боку канадського мистецького естеблішменту, на які він давно заслужив. Вважається, що Курилик наразі є найвідомішим канадським мистцем українського походження.
Бібліографія Про Курилика видано від 3-х до 4-х десятків праць, найбільш відомими з яких є: «Kurelek: A Biography» Патриші Морлі (1986); Огляд виставок Курилика «William Kurelek : the messenger» Тобі Брюса, Мері-Джо Г'юз та ін. (2011); Ілюстрована біографія для дітей «Breaking Free: The Art of William Kurelek» Май Еббіт Катлер (2002) Систематизована, ілюстрована і доступна онлайн робота Ендрю Кіра Andrew Kear. William Kurelek Life & Work. (2017). У 2018 році вийшла капітальна, багато ілюстрована книга Христини Береговської «Страсті Христові Василя Курилика» з 4-мовною англо-франко-іспано-українською передмовою – наразі єдина видана в Україні капітальна праця про митця.
Посилання
Джерела Вільям Курилик, Життя і Робота, за Андрій Кір (Andrew Kear) Студія художника, уривок з фільму Галі Кучмій (Halya Kuchmij) О. Д. Огуй. Курилик Василь // С. І. Карачко. Курилик Вільям // Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с. Стебельський Б. Василь Курилик // Західньоканадський збірник / Упоряд. Яр Славутич. — Ч. ІІ. –Едмонтон, 1975. — С. 232—252. Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с. Герегова С. Українство Василя Курилика через призму його мистецької творчості // Питання історії України: Збірник наукових праць. — Чернівці: Технодрук. — 2008. — Т.11, С. 117—122. Ю. Шевельов. З нагоди виставки картин Василя Курилика у Вінніпезі // Сучасність. — 1981. — Ч. 1 (241).-С. 50-52.