Нагота та колоніалізм розповідає про роль неодягнених тіл корінних народів в історії контактів із західними культурами та виникнення понять расових класифікацій. У всіх людських суспільствах різноманітні тілесні прикраси є частиною невербальної комунікації, вказуючи на соціальний статус, багатство та індивідуальність. У кліматі, де не потрібен одяг, місцеві прикраси частіше являють собою фарбу для тіла, модифікації, такі як татуювання та скарифікація, і ювелірні вироби, але виконують ті ж соціальні функції, що й одяг.
Європейці тлумачили оголеність корінних народів на основі власної культури та досвіду, які були неоднозначними щодо наготи. У класичній грецькій і римській культурах нагота була нормальною у багатьох ситуаціях, які зображувалися в мистецтві. У класичній давнині лише авраамічні релігії вважали тіло ганебним, вимагаючи скромного одягу, за винятком приватних приміщень або розділення за статтю. У посткласичний період публічна оголеність стала асоціюватися не лише з низьким статусом, але й з моральним занепадом, заснованим на християнських віруваннях. З повторним відкриттям грецької культури на Заході в епоху Відродження оголене в мистецтві стало ідеалізованим, але відмінним від оголеного в повсякденному житті.
У тропічних регіонах Африки, Америки, Азії та Океанії реакція на зіткнення між корінними та західними культурами була різною та змінювалася протягом століть колонізації, але загалом ґрунтувалася на припущенні, що західні народи та культура є більш розвиненими. Наслідки колоніалізму тривають у сучасних незахідних суспільствах. За межами міських районів деякі зберігають або прагнуть відновити корінні культурні практики, які включають традиційну оголеність, тоді як у містах жителі загалом прийняли західні концепції скромного одягу.
Колоніалізм і оголеність Колоніалізм — це домінування однієї культури над іншою, яке відбувалося впродовж історії, коли одне суспільство поширювало контроль над сусідніми територіями. Цей процес розширювався, оскільки технології навігації та транспорту дозволяли контактувати з більш віддаленими частинами світу. Виправдання європейської експансії почалися в 1500-х роках у контексті релігії та фольклору, який включав вірування в демонів і напівлюдей-монстрів. До XVIII століття європейська думка охоплювала ідеї соціального прогресу від примітивного до сільського господарства до індустріалізації. Багато європейців виправдовували колонізацію як поширення цивілізації, а не як завоювання.
Оскільки одяг і прикраси тіла є важливою частиною невербальної комунікації, відносна відсутність покривання тіла була однією з перших речей, на які дослідники звернули увагу, коли вони зустріли корінних народів тропіків. Від початку Колумба в XV столітті до британців в Індії в ХІХ столітті європейці були стурбовані тим, щоб надати значення станам оголеності, які вони не вважали природним станом для людини. Бути належно одягненим у західних культурах було настільки сповнене значеннями, що мізерний одяг чи оголеність інших потребували пояснення, яке зазвичай надавала релігія. Одним із стійких стереотипів незахідних інших є «голий дикун», заснований на переконанні, що одяг є символом членства в цивілізованому суспільстві, відсутність одягу означає повну відсутність культури. У вікторіанській Англії оголене тіло було потенційним джерелом морального занепаду, який був приручений належним одягом. Будь-який погляд на тіло через невідповідний одяг становив небезпеку для тверезості, цнотливості та суспільного порядку. У «Подорожі на кораблі „Бігль“» Чарльз Дарвін писав про байдужість до наготи серед корінних жителів Вогняної Землі, яких «навряд чи можна змусити повірити, що вони собі подібні й мешканці одного світу».
Незахідні культури раннього модерного періоду були оголеними лише в порівнянні із західними нормами. У багатьох ситуаціях статеві органи або вся нижня частина тіла дорослих людей можуть бути закриті, тоді як верхня частина тіла чоловіків і жінок зазвичай не одягнена. Однак, за відсутності західної концепції сорому щодо тіла, повна оголеність на публіці для практичних чи церемоніальних цілей була загальною. Діти до статевого дозрівання, а іноді і жінки до шлюбу можуть бути голими, тому що їм «нічого приховувати».
Західна амбівалентність Контакт вплинув не лише на неєвропейські культури, але й змусив європейські культури переоцінити, що означає бути людиною. Від стародавніх греків до середньовіччя існувала різниця між двома типами: цивілізованими людьми та варварами, які були людьми, але не мали культури. Різноманітність людських суспільств, що стала відомою на початку Нового часу, породила додаткові відмінності, включно з тими, які колонізатори вважали недолюдськими. Дикунів можна було б вважати повноцінними людьми, а отже, такими, що могли бути приведені до цивілізації шляхом релігійного навернення; або нижча порода, яку потрібно поневолити чи знищити.
Західна амбівалентність щодо людського тіла може бути виражена реакцією на наготу тубільців як на ознаку нестримної сексуальності або невинності, яка передувала гріхопадінню людини. Амбівалентність Заходу включала географію та біологію. Деякі уявляли тропіки як «рай», але інші вважали їх примітивними, а помірний клімат більш складним. У ХІХ столітті, з прийняттям еволюційної теорії, було визнано, що людство виникло в тропіках на основі анатомічної схожості з мавпами.
Чарльз Дарвін вважав, що саме міграція до менш гостинних кліматичних зон створила виклики, які сприяли розвитку сучасної людини. Через відсутність знань про генетику вірування щодо походження людей схилялися до полігенізму, що кожна раса людей була окремим творінням, що узгоджується з вірою в те, що європейці є окремою та вищою расою. Дарвін віддавав перевагу моногенізму, тобто люди мали одного спільного предка. Моногенізм у вигляді недавнього африканського походження сучасних людей є домінуючою теорією серед сучасних палеоантропологів.
Зміна уявлень про расу Починаючи з XVII століття, європейські дослідники розглядали відсутність одягу, з якою вони стикалися в Африці та Океанії, як ознаку примітивного стану природи, виправдовуючи власну перевагу, хоча вони продовжували захоплюватися красою грецьких статуй. Європейці проводили різницю між ідеалізованою оголеністю в мистецтві та оголеністю корінних народів, яка була нецивілізованою та вказувала на расову неповноцінність.
Наприкінці ХІХ століття британські вчені, включаючи Томаса Генрі Гакслі, використовували фотографії оголених тубільців, надані Британським колоніальним відомством, як доказ для теорій раси, заснованих на порівняльній анатомії. Фотографування оголених тубільців також стало популярним серед ненауковців, таких як письменники-мандрівники та місіонери, які використовували зв'язок між наготою корінного населення та наукою, щоб виправдати показ зображень, які інакше класифікувалися б як непристойні. Згодом такі зображення стали широко поширеними як курйози, поширюючи ідею, що колонізовані народи були оголеними дикунами.
Колоніалізм і колір шкіри І нагота, і колір шкіри є маркерами відмінності, які поєднувалися або розходилися за конкретних обставин. Чорнота була чинником контакту між культурами на основі біблійних тлумачень, які історично використовувалися європейцями для пояснення існування темношкірих людей. Сучасне уявлення про вроджену расу почало з'являтися в XV столітті з заснуванням християнського королівства в Іспанії, яке вигнало євреїв і мусульман. Оскільки було багато навернених, родовід став випробуванням приєднання до царства, а не визнання віри. У міру розвитку природничих наук люди були розділені на групи на основі додаткових характеристик, таких як риси обличчя та структура волосся, а не лише за відтінком шкіри.
Деякі корінні народи мають шкіру не темнішу, ніж у південних європейців, або серед робітників, засмаглих на сонці, тому їх нагота трактувалася як низький статус. У поєднанні з оголеністю, темнішою шкірою та іншими поверхневими відмінностями африканських і австралійських народів можна було б інтерпретувати їхню меншу схожість з людьми. Іншим сприяючим фактором було припущення, з причини чи без причини, що корінні народи також були брудними, додавання громадських і приватних ванн у ХІХ столітті змусило європейців усвідомити переваги належної гігієни. Однак антропологи відзначили, що багато незахідних суспільств мають ретельно розроблені ритуали купання та очищення.
Корінні жителі Америки нелегко вписувалися в існуючі категорії. Колумб зазначив, що вони були фізично привабливими, з «гарними тілами та красивими обличчями», але зовсім не мали одягу чи інших ознак людської культури. Амеріго Веспуччі знаходив небезпеку спокуси в красі місцевих жінок. Історична амбівалентність європейців до наготи призвела до альтернативних поглядів на тубільців як на невинних чи грішних. Уявлення про оголеного дикуна переважали, оскільки концепція шляхетного дикуна не служила цілям колоніального контролю.
На тихоокеанських островах, де колонізація відбулася пізніше, темніша шкіра тубільців стала одягом. Відсутність одягу, зокрема жінки, що не прикривають грудей, після періоду адаптації перестала помічатися деякими європейцями.
Африка В Африці нагота є не лише сексуальною, але й має різне соціальне значення від однієї ситуації до іншої. У селах і хлопцям, і дівчатам дозволено бути оголеними під час гри, оскільки вірять, що молодь не має негативних почуттів чи сексуальних потягів. Жінки також оголюють груди як символ того, що вони виховують дітей. Визнаючи, що деякі види поведінки можуть бути непристойними, проста оголеність не має моральних конотацій.
Східна Африка У традиційних спільнотах Східної Африки, таких як Самбуру і Туркана в Кенії, Нуба в Південному Судані та багато інших, продовжують одягатися відповідно до клімату, часто повністю оголені під час роботи або купання. У 2014 році парламент Уганди прийняв закон про боротьбу з порнографією, який включав дрес-код, який забороняв «аморальний» одяг, який оголює інтимні частини тіла. Цей закон дотримувався в столиці, Кампалі, чоловіками, а народ Карамаджонг продовжував одягатися, не торкаючись західних цінностей, але вшановуючи людське тіло та прийняття наготи. Національний дрес-код захищали як такий, що стосується проблеми сексуального насильства, проти чого протестували жінки, вказуючи на те, що він не тільки несправедливо покладає відповідальність за напади на жінок, а не на чоловіків, а й суперечить тому факту, що протягом століть жінки носили мало одягу, але зґвалтування траплялися рідко.
Південна Африка Південноафриканська провінція Наталь (нині Квазулу-Наталь) була британською колонією до 1994 року. Християнські місіонери серед білої колоніальної меншини проводили політику цивілізації зулуської більшості, нав'язуючи західний одяг як видимий символ цих зусиль. Корінні народи чинили опір, або одягаючись неналежним чином, або повертаючись до свого традиційного вбрання, коли не були на місії.
Західна Африка Під час подорожі Малі в 1350-х роках мусульманський учений Ібн Батута був шокований випадковими стосунками між чоловіками та жінками навіть при дворі султанів, а також публічною наготою рабинь і служниць.
У ХІХ столітті одягання африканців у європейський одяг, щоб приховати свою наготу, було першим кроком у наверненні їх до християнства.