На ринку порнографії домінували кілька загальноєвропейських виробників і розповсюджувачів, найвідомішим з яких є Private Media Group, яка на початку 1990-х успішно посіла позицію, яку раніше займала . Більшість європейських країн також мають місцевих виробників, які стикаються з різними рівнями конкуренції з міжнародними виробниками, серед яких у Португалії —Naturalvideo, у Албании. Правовий статус порнографії в Європі значно відрізняється; її виробництво та розповсюдження є незаконними в Україні, Білорусі та Болгарії, тоді як в Угорщині діють ліберальні закони про порнографію.

Австрія У 1990 році був прийнятий Федеральний закон «Проти непристойних публікацій і про захист молоді, яка знаходиться під загрозою моралі», щоб регулювати порнографію в Австрії. У 1994 році до закону було додано заборону на дитячу порнографію. Згідно з цими правилами, мінімальний вік для покупки softcore-порнографії в Австрії становить 16 років, а мінімальний вік для покупки hardcore-порнографії – 18 років. Публікація порнографії або матеріалів, що зображують зоофілію, є незаконною.

Албанія В Албанії незаконно виробляти, доставляти, рекламувати, імпортувати, продавати та публікувати порнографічні матеріали особами молодше 18 років. Дитяча порнографія суворо заборонена.

Бельгія

Білорусь Порнографія в Білорусі незаконна. Виготовлення, розповсюдження, реклама, демонстрація, а також зберігання з метою розповсюдження або рекламування порнографічних матеріалів або предметів порнографічного характеру караються кримінальним законодавством і тягнуть за собою обов'язкові громадські роботи, штраф або позбавлення волі на строк до 4 років.

Болгарія У соціалістичному режимі НРБ (1946–1990) порнографія була доступна лише для відносно обмеженої кількості людей. Порнографічні матеріали (в основному журнали та відеокасети) ввозилися в країну контрабандою. Відмова від цензури на початку посткомуністичного періоду призвела до того, що порнографія стала широко доступною. На початку 1990-х порнографічні журнали продавалися в газетних кіосках, з'явилися піратські іноземні порнографічні відеокасети та були доступні іноземні порнографічні телевізійні станції. Перший болгарський порнофільм був знятий у 1992 році.

Виробництво та розповсюдження порнографії нині заборонено в Болгарії. Виробництво порнографії та розповсюдження в Інтернеті вмісту сексуального характеру є незаконними. В країні немає порнографічних компаній. Хоча, доступ, володіння або зберігання порнографічних матеріалів (за винятком дитячих) є законними.

Покарання за виготовлення або розповсюдження порнографії становить до одного року позбавлення волі (або до двох років, якщо велось за допомогою Інтернету) і штрафу від 1 000 до 3 000 болгарських левів. За розповсюдження або зберігання дитячої порнографії передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до одного року або штрафу в розмірі до 2 000 левів. Влада толерує незаконне розповсюдження жорсткого порно в спеціально відведених магазинах і на телебаченні після одинадцятої ночі. Еротичний матеріал рідко піддається цензурі. Після падіння комунізму в 1989 році журнали та порнографічні газети стають дедалі доступнішими, і також почали випускатися місцеві видання багатьох міжнародних порножурналів. Суспільство часто стикається із сексуальним вмістом у рекламі.

Велика Британія «У Великобританії, де порнографія вже є більш обмеженою, ніж будь-де в англомовному світі або в Західній Європі, — писала у 1995 році, — сексуальні медіа легко підміняються аудиторією, якій рідко дають можливість побачити, що насправді продається під назвою «порнографія».

Згідно із кримінальним законодавством, (в Англії та Уельсі), та , кожен з яких передбачає кримінальну відповідальність демонстрація порнографічних матеріалів неповнолітнім (особам, які не досягли 16 років) дорослою особою.

Порнографічні матеріали, випущені на DVD або у відеоформатах, повинні (відповідно до умов, викладених у ) класифікуватися Британською радою з класифікації фільмів (BBFC), яка, як правило, розміщує такі матеріали під номером «18» або Класифікація «R18». вимагає, щоб класифікація BBFC застосовувалася до творів для дорослих, випущених в Англії та Уельсі чи Північній Ірландії в театральному контексті.

Чинна британська законодавча база, включаючи (в Англії та Уельсі), та (який застосовується по всій країні), призводить до заплутаної ситуації, в якій існує є теоретична заборона на публікацію та розповсюдження (але не на володіння) порнографічними матеріалами в будь-якій формі, яка на практиці є нездійсненною через нечіткість правової перевірки матеріалу, який «розбещує та розбещує». На практиці хардкор-матеріали на відео та DVD донедавна були заборонені відповідно до вимог Закону про відеозаписи щодо сертифікації BBFC, тоді як хардкор-матеріали в інших формах, таких як журнали та вебсайт, по суті, не обмежені.

Наприклад, континентально-європейські, американські та британські жорсткі порнографічні журнали відкрито продаються в багатьох місцевих газетних кіосках. Завдяки лібералізації політики BBFC DVD-диски з хардкором тепер отримують сертифікати , що легалізує їх, але обмежує їх продаж у ліцензованих секс-шопах, наприклад у Сохо.

До виходу з Європейського Союзу 1 січня 2021 року Великобританія була єдиною державою-членом ЄС, яка забороняла приватний імпорт порнографії для дорослих споживачами з інших держав-членів. У 2004–2005 фінансовому році агенти податкової та митної служби його Величності вилучили 96 783 одиниці порнографічних засобів масової інформації, які мали при собі люди, які подорожували до Великобританії.

У 2005 році британська порноіндустрія оцінювалася приблизно в 1 мільярд фунтів стерлінгів.

Греція Порнографія у Греції є легальною, якщо продавати або публікувати матеріали, але вона є незаконною для неповнолітніх. Попри це, така практика все ще поширена, оскільки закон слабо виконується. Порнографічні матеріали продаються в секс-шопах, DVD-клубах, мінімаркетах, кіосках. Існує також місцеве порнографічне виробництво, яке неофіційно почалося в 1970-х роках, яке стало офіційним і повністю легальним з 2008 року. Дитяча порнографія є незаконною і карається ув'язненням та штрафами.

Данія Заборона на порнографічну літературу була знята у 1967 році. У 1969 році Данія стала першою країною у світі, яка легалізувала порнографію.Denmark in the International Encyclopedia of Sexuality – "...Denmark was the first country in the world to legitimize written pornography in 1967 (followed by pictorial pornography in 1969).". Народ Данії має вільний доступ до порнографії. Розповсюдження матеріалів людям молодше 18 років заборонене з 1980 року, і володіння цим також є незаконним.

Естонія Порнографія легальна, розповсюдження або виробництво врегульовано законом.

Ісландія Публікація порнографії є незаконною в Ісландії та карається штрафом або позбавленням волі на строк до 6 місяців. Публікація дитячої порнографії карається штрафом або позбавленням волі на строк до 2 років. У 2013 році уряд Ісландії запропонував заборонити насильницьку , а парламент Ісландії почав обговорення заборони онлайн-порнографії.

Ірландія Крім нормативних документів щодо порнографічних фільмів, не існує законів проти порнографії, окрім дитячої, де дитиною вважається особа віком до 18 років.

Іспанія Порнографія була незаконною у франкістській Іспанії, хоча деякі люди їздили до Франції, щоб подивитися такі фільми, як «Останнє танго в Парижі», а також були організовані групові походи у французькі кінотеатри з . Через кліматичні причини було знято кілька приватних фільмів, які не виходили в Іспанії.

Цензура того періоду припинилася зі смертю Франсіско Франко в 1975 році.. Менше року взагалі не було цензури, а жорстке порно іноді показували в головних кінотеатрах Іспанії. Згодом було введено рейтинг S для фільмів із softcore-порнографією, що дозволявся до показу у звичайних кінотеатрах. Тоді виник особливий жанр destape (роздягання). Найпопулярнішими його представниками є фільми Las eróticas vacaciones de Stela («Еротичні канікули Стели»), El mundo maravilloso del sexo («Дивовижний світ сексу»), Trampa sexual («Сексуальна пастка») і La orgía («Оргія»). Журнал , заснований у 1976 році, мав відверті обкладинки з відомими актрисами та містив оголені фотографії. У 1983 році S-рейтинг був замінений більш дозволеним X-рейтингом.

Італія Хоча в Італії в 1970-х роках накопичилося багато softcore-порнографії, жорстка не була звичайною тенденцією до 1980-х років. Першим таким фільмом в Італії став («Червоний телефон») 1983 року з Ілоною Сталлер (відомішою як «Чіччоліна»). Фільм викликав багато суперечок, і він був обмежений в офіційному прокаті до 1986 року з альтернативним переглядом італійських законів про цензуру.

Кіпр

Латвія У Латвії розповсюдження порнографічних матеріалів дозволено за дуже схожих правових умов, як і в Польщі. Порнографічні чи еротичні матеріали рідко або ніколи не продаються в місцях, доступних для широкого загалу.

Литва У Литві одні з найсуворіших законів проти порнографії. Розповсюдження, виготовлення та придбання порнографічних матеріалів заборонено статтею 309 Кримінального кодексу, у частині 1 якої зазначено, що «Особа, яка з метою розповсюдження виробляє чи придбає порнографічні матеріали, чи розповсюджує такі матеріали, карається громадськими роботами, або штрафом, або обмеженням волі, або позбавленням волі на строк до одного року».

Мальта На Мальті порнографія та непристойні матеріали були заборонені до другої половини 2016 року, незалежно від того, чи були вони в комерційних цілях, та чи були вони спрямовані на дорослу аудиторію. Відповідним законом у цьому відношенні була стаття 208(1) Кримінального кодексу Мальти, яка забороняла виготовлення, друк, імпорт, обіг і експорт порнографічних або непристойних друкованих видань, картин, фотографій, фільмів, книг, листівок або письмових матеріалів, або будь-яких інших предметів непристойного характеру, як з метою отримання прибутку, так і з метою розповсюдження або показу у громадських місцях. У рішенні від 21 лютого 2011 року Апеляційний кримінальний суд Мальти залишив у силі кримінальний вирок Александру Бальдаччіно, який був визнаний винним у показі soft- і hard- core фільмів у City Lights Theatre у Валлетті. В іншому вироку студентський редактор та автор Алекс Велла Гера були визнані невинними за статтею 208(1) Кримінального кодексу та статтею 7 Закону про пресу (нецензурний наклеп) за публікацію непристойної статті під назвою Li Tkisser Sewwi («Відремонтуй те, що ти зламав») у студентській газеті Realtà (розповсюджується безплатно на кампусі Мальтійського університету) Магістратським судом (Мальта). Рішення залишив без змін Апеляційний суд у кримінальних справах.

У 2015 році Міністр соціальної справедливості почав працювати над законодавством, що дозволяє створювати порнографічні матеріали як у сфері послуг, так і мистецтва, а також надає офіційне право доступу до порнографічних матеріалів. До кінця 2016 року парламент Мальти схвалив більшість порнографічних матеріалів. Порнографія за участю неповнолітніх, інвалідів та екстремальні форми самовираження, включаючи погрози з використанням таких матеріалів, залишаються незаконними.

Нідерланди Стаття 240а опосередковано забороняє дарування порнографічних зображень дітям до 16 років. Максимальний термін позбавлення волі — один рік або штраф 4-ї категорії (19 500 євро). Стаття 240b забороняє дитячу порнографію, що визначається як зображення особи молодшої 18 років під час статевого акту. Максимальний термін позбавлення волі — 4 роки або штраф 5-ї категорії (78 000 євро). Закон також посилює покарання, у разі, якщо така діяльність є професійною або здійснюється на постійній основі. Максимальне ув'язнення в цьому випадку становить 6 років або штраф 5-ї категорії. Стаття 248e забороняє онлайн-знайомства з неповнолітніми (0–15 років) з метою вступу з ними в статеві стосунки або зйомки порно з такими. Максимальне позбавлення волі в цьому випадку становить 2 роки або штраф 4-ї категорії (19 500 євро).