Сексуальне насильство в кампусах — сексуальне насильство, включаючи зґвалтування, щодо студентки/студента під час навчання у вищому навчальному закладі, наприклад коледжі чи університеті. Жертвами таких нападів частіше стають жінки, але жертвами можуть стати будь-які статі. Оцінки сексуального насильства, які різняться залежно від визначень і методології, загалом показують, що під час навчання в коледжі приблизно 19–27 % студенток коледжу та 6–8 % чоловіків коледжу зазнають сексуального насильства.
Опитування Національного інституту юстиції США 2007 року показало, що 19,0 % студенток коледжу та 6,1 % чоловіків коледжу зазнали або сексуального насильства, або спроби сексуального насильства після вступу до коледжу. У юридичному огляді Університету Пенсільванії в 2017 році Д. Тюркгаймер проаналізувала літературу щодо звинувачень у зґвалтуваннях і повідомив про проблеми, пов'язані з довірою до жертв зґвалтувань, і як це пов'язано з неправдивими звинуваченнями у зґвалтуванні. Вона вказала на дані національного опитування Центрів з контролю та профілактики захворювань, які вказують на те, що 1 з кожних 5 жінок (і 1 із 71 чоловіків) протягом свого життя колись зазнає зґвалтування. Незважаючи на поширеність зґвалтувань і той факт, що неправдиві звинувачення в зґвалтуваннях трапляються рідко, Тюркхаймер повідомила, що правоохоронці часто не вірять у ймовірне зґвалтування. Це документально підтверджене упередження призводить до скорочення результатів розслідування та кримінального правосуддя, які є хибними порівняно з іншими злочинами. Тюркхаймер каже, що жінки стикаються зі «знижками в довірі» на всіх етапах судової системи, включно з поліцією, присяжними, суддями та прокурорами. Ці знижки на довіру особливо виражені, коли жертва знайома з обвинувачем, і переважна більшість зґвалтувань належить до цієї категорії. Міністерство юстиції США підрахувало, що з 2005 по 2007 рік приблизно 2 % жертв, які були зґвалтовані, будучи недієздатними (через наркотики, алкоголь чи з інших причин), повідомили про зґвалтування в поліцію, порівняно з 13 % жертв, які зазнали фізичного примусу.
У відповідь на звинувачення в тому, що школи погано підтримують жінок, які повідомили про сексуальне насильство, у 2011 році Міністерство освіти Сполучених Штатів надіслало університетам листа «Шановний колего», в якому порадило навчальні заклади щодо різних методів, спрямованих на зменшення випадків сексуального насильства в кампусах. Деякі правознавці висловили занепокоєння щодо ризиків зловживань щодо обвинувачених.«Rethink Harvard's sexual harassment policy», The Boston Globe, 14 October 2014. Після змін у дисциплінарних процесах чоловіки подали позови, стверджуючи про упередженість та/або порушення їхніх прав.Schow, Ashe, «Backlash: College men challenge 'guilty until proven innocent' standard for sex assault cases», Washington Examiner, 11 August 2014 | Other Sources:
Заходи
Наразі немає жодних доказів того, що жінки, які навчаються в коледжі, піддаються більшому ризику сексуального насильства, ніж жінки того ж віку, які не відвідують коледж. Огляд опублікованого дослідження в 2017 році показав, що приблизно 1 з 5 жінок є «достатньо точним середнім показником для жінок і студентських містечок» щодо відсотка жінок, які зазнали сексуального насильства під час навчання в коледжі.
Дослідження, які вивчали випадки сексуального насильства серед студентства коледжів у західних країнах, окрім США, дали результати, подібні до тих, які отримали американські дослідники. Дослідження репрезентативної національної вибірки студентів канадійських коледжів у 1993 році показало, що 28 % жінок зазнали тієї чи іншої форми сексуального насильства в попередньому році, а 45 % жінок зазнали тієї чи іншої форми сексуального насильства після вступу до коледжу. У 1991 році дослідження 347 студентів у Новій Зеландії показало, що 25,3 % зазнали зґвалтування або спроби зґвалтування, а 51,6 % зазнали певної форми сексуальної віктимізації. Дослідження студентства у Великій Британії, проведене у 2011 році, показало, що 25 % жінок зазнали певного типу сексуального насильства під час навчання в університеті, а 7 % жінок зазнали зґвалтування або спроби зґвалтування, будучи студентками коледжу.
Звітність Дослідження постійно показують, що більшість жертв зґвалтувань та інших сексуальних насильств не повідомляють про свої напади правоохоронним органам. Більшість жінок, які зазнали сексуального насильства, не повідомляють про це через різні причини, пов'язані з збентеженням і соромом. Для того, щоб заохотити тих, хто потребує підтримки/керівництва, звернутися за допомогою, стигматизація сексуального насильства має бути покінчена. Через неподання звітів дослідники зазвичай покладаються на опитування для вимірювання сексуального насильства. Дослідження показують, що від 10 % до 29 % жінок стають жертвами зґвалтування або спроби зґвалтування з моменту вступу до коледжу. За оцінками Національного дослідження жертв злочинності, на 1000 студентів щорічно відбувається 6,1 випадків сексуального насильства. Однак, як правило, дослідники вважають, що це джерело значно занижує кількість сексуальних насильств. Методологічні відмінності, такі як метод проведення опитування, використане визначення зґвалтування чи сексуального насильства, формулювання запитань і досліджуваний період часу, сприяють цим відмінностям. Наразі немає консенсусу щодо найкращого способу вимірювання зґвалтування та сексуального насильства.
У студентських містечках було виявлено, що алкоголь є поширеною проблемою щодо сексуального насильства. Підраховано, що 1 з 5 жінок зазнає нападу, і з цих жінок у 50–75 % нападник, жінка або обоє до нападу вживали алкоголь. Це не тільки стало чинником у кількості випадків сексуального насильства в університетському містечку, але через поширеність нападів також впливає нездатність дати згоду в стані алкогольного сп'яніння, а сторонні перехожі не знають, коли втрутитися через власне сп'яніння чи інтоксикація потерпілої чи потерпілого.
У 1995 році CDC відтворив частину цього дослідження за участю 8810 студентів у 138 кампусах коледжів. Вони досліджували лише зґвалтування, а не спроби зґвалтування. Вони виявили, що протягом свого життя 20 % жінок і 4 % чоловіків зазнали зґвалтування.
Якщо хтось хоче звернутися по допомогу в приватному порядку, є багато гарячих ліній, щоб отримати підтримку анонімно та конфіденційно. Найбільшою національною організацією боротьби з сексуальним насильством є RAINN (Rape, Abuse & Incest National Network — Національна мережа зґвалтувань, насильства та інцесту). RAINN ннадає підтримку та настанови особам, які пережили насильство, багатьма способами.
Кампуси коледжів також зобов'язані надавати підтримку будь-яким студентам, які зазнали сексуального насильства відповідно до законів Розділу IX (). «Проєкт „Права жінок“ у співпраці зі „Студентами, активними за припинення зґвалтувань“ (Students Active For Ending Rape — SAFER) — національною неприбутковою організацією, яка надає студентам можливість притягнути коледжі до відповідальності за сексуальне насильство у своїх громадах — створив інформаційний бюлетень, серію подкастів та інші ресурси на цій сторінці, щоб донести до студентських активістів інформацію про те, як вони можуть використати Розділ IX як ефективний інструмент для здійснення змін». Завдяки цьому студенти не можуть бути відсторонені від послуг підтримки, що надаються їхнім коледжем чи університетом. Це дозволяє постраждалим отримати необхідну підтримку після нападу.
Критика Деякі популярні коментатори, такі як Стюарт Тейлор-молодший, стверджують, що багато опитувань, які використовуються для вимірювання рівня сексуального насильства, є недостовірними, оскільки в них, швидше за все, беруть участь жертви сексуального насильства. Він також сказав, що екстраполяція кількості людей, які заявили, що вони повідомили про зґвалтування у своїй школі в минулому році, призвела до 44 000 щорічних повідомлень про зґвалтування, тоді як насправді до університетів надходить лише 5 000 повідомлень про сексуальне насильство всіх видів (включаючи зґвалтування) на рік. Він також поскаржився на те, що визначення сексуального насильства, яке використовувалося в опитуваннях, було ширшим, ніж те, що визначено законом, і що термін «сексуальне насильство» або «зґвалтування» не використовувався в опитуванні.
Пояснення Для пояснення сексуального насильства використовуються три широкі підходи. Pdf.
Перший підхід, «індивідуальні детермінанти», випливає з психологічної перспективи зґвалтування. Цей підхід розглядає сексуальне насильство в кампусі як результат індивідуальних особливостей, якими володіють насильник та/або жертва. Наприклад, Маламут і колеги визначили індивідуальні характеристики ворожої маскулінності та знеособленої сексуальної поведінки як найважливіші предиктори сексуальної агресії щодо жінок. За їхньою психологічною моделлю, чоловіки, які демонструють ворожі риси маскулінності (наприклад, бажання контролювати/домінувати над жінками та невпевнену, гіперчутливу і недовірливу орієнтацію по відношенню до жінок) та знеособлену сексуальну поведінку (наприклад, емоційно відсторонену, нерозбірливу і необов'язкову орієнтацію в сексуальних стосунках), більш схильні підтримувати застосування насильства щодо жінок і брати участь у сексуальному насильстві. Їхні висновки були відтворені у вибірках студентів коледжів та дорослих, які не є студентами (Malamuth та ін., 1991; Malamuth та ін., 1993). Крім того, нарцисичні права та риси агресії були визначені як основні індивідуальні фактори ризику зґвалтування (LeBreton та ін., 2013). Загальне бажання або потреба в сексі, всупереч поширеній думці, суттєво не пов'язані з сексуальним насильством, що свідчить про те, що сексуальне насильство є актом домінування, а не сексуального задоволення (Abbey & McAuslan, 2004). Що стосується жертв, то білі жінки, першокурсниці, особи, які не навчаються в університетських містечках, попередні жертви та більш сексуально активні жінки є більш вразливими до сексуального насильства.
Підхід до культури зґвалтувань походить від фемінізму другої хвилі і зосереджується на тому, наскільки зґвалтування є поширеним і нормалізованим через ставлення суспільства до гендеру та сексуальності.
Третій підхід до пояснення зґвалтування визначає контекст, у якому відбуваються зґвалтування та сексуальне насильство. Цей підхід припускає, що, незважаючи на те, що культура зґвалтування є фактором, чому відбувається сексуальне насильство, характеристики його середовища також можуть підвищити вразливість. Наприклад, практики, правила, розподіл або ресурси, а також ідеології університету чи коледжу можуть сприяти нездоровим уявленням про стать і, у свою чергу, можуть сприяти сексуальному насильству на кампусі. Братства відомі тим, що влаштовують вечірки, на яких заохочуються запої та випадковий секс, що підвищує ризик сексуального насильства.
Характеристики
Демографія злочинця Дослідження Девіда Лісака показало, що на серійних ґвалтівників припадає 90 % усіх зґвалтувань у студентських містечках Original pdf. , у середньому по шість зґвалтувань на кожного. Pdf. Дослідження студентів-чоловіків, проведене в 2015 році під керівництвом Кевіна Свартаута з Університету штату Джорджія, показало, що четверо з п'яти злочинців не відповідають профілю серійних хижаків.
З 1084 респондентів опитування 1998 року в Університеті Свободи 8,1 % чоловіків і 1,8 % жінок повідомили про вчинення небажаного сексуального насильства. Pdf. Згідно з дослідженням Керол Бомер та Андреа Паррот «Сексуальне насильство на кампусі», чоловіки з більшою ймовірністю піддаються сексуальному насильству, якщо вони обирають проживання в чоловічому гуртожитку, коли є гуртожитки для спільного проживання.