«Наприкінці листопада» () – це дев'ята й остання книга фінської письменниці Туве Янссон із циклу про Мумі-тролів, яка вперше була опублікована її рідною шведською мовою в 1970 році та англійською мовою в 1971 році.
Історія створення та особливості твору
Попередня книжка – "Мумі-тато і море". Це єдина частина серії, де фактично відсутня сама родина Мумі-тролів. Натомість авторка зосереджується на наборі інших персонажів (Нюхмумрик, Чепуруля, Гемуль, Мюмля, Дядько-Панько, мудрик Лавка), які приїжджають жити в Мумі-будинок перед настанням зими, поки господарів немає, і на різних взаємодіях, які ці герої мають одне з одним.
Українською мовою твір переклала Наталія Іваничук. Повість присвячена братові письменниці – Лассе. Як і «Мумі-тато і море», твір має похмуріший тон, ніж попередні книжки серії, і є припущення, що це пов'язано зі смертю матері Янссон (Сіґне (Сігне) Гаммарстен-Янссон) протягом року, коли твір було написано. Через це його називають «підручником про те, як звільнитися, бути зрілим сиротою, існувати духовно самотньо», а одним із головних героїв є сирота, який шукає матір. Після цієї роботи Янссон пізніше заявила, що вона не змогла повернутися назад і знову знайти ту щасливу Мумі-долину, тому вирішила припинити писати книжки про Мумі-тролів. Оскільки в книзі мало пригод чи незвичайних подій, є єдність часу, місця та дії, то її можливо розглядати і як повість, і як своєрідну п'єсу з великими за обсягом "ремарками".
Персонажами твору є Нюхмумрик, Чепуруля, Гемуль, Мюмля, Дядько-Панько, мудрик Лавка. Натомість родина Мумі-тролів не бере безпосередньої участи в подіях, оскільки перебуває на віддаленому острові. Усі події відбуваються в самому будинку Мумі-тролів (вітальня, кухня тощо), а також у невеликому просторі за його межами (струмок, ґанок, сарай). Лише в одному з останніх епізодів повісті персонажний простір розширюється, коли Нюхмумрик і Гемуль "виходять на човні в море". Серед особливих рис художнього тексту є значна кількість діалогів, полілогів; окрім цього, Туве Янссон активно застосовує інтроспекцію, ретроспекцію, звертає увагу на роздуми та внутрішні переживання персонажівЛітературознавчий словник-довідник : [довідкове видання] / за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. 2-ге вид., виправл., доп. К. : Академія, 2007. 752 с..
У творі простежуємо ознаки символізму: мудрик Лавка дивиться на магічну кулю Мумі-тата, щоб зрозуміти, коли повернеться родина Мумі-тролів; порожній будинок символізує смерть, прибирання в помешканні – духовне очищення, спільне свято – примирення персонажів. Образ осені втілює дорослий (зрілий) погляд на життя і початок старіння, а лист Мумі-мами до Нюхмумрика насправді є остаточним прощанням Мумі-родини з друзями. Цілком імовірно, що під "дитячим", на перший погляд, твором ховається алегоричне зображення життя людей, які пережили втрату рідних або близьких.
Персонажі +ПерсонажіСтисла характеристикаЧепуруляОхайна й самостійна жінка, яка живе самотньо, любить, щоб навколо було бездоганно чисто й гарно. Утім, як інші персонажі, потребує спілкування. З іншого боку, любить командувати іншими, є хорошою керівницею та організаторкою. Уміє гарно готувати: у цьому ( і не тільки в цьому) намагається бути схожою на Мумі-маму. МумляСтарша сестра Маленької Мю (Крихітки Мю), яка вирізняється розважливістю і спокійним характером. Спокійно ставиться до емоційних вибриків інших персонажів, але сумує за маленькою сестрою. ГемульПерсонаж, що любить порядок і колекціонування, уважає, що має право повчати інших, через це спочатку конфліктує із Чепурулею за місце лідера. Він хороший майстер, але не завжди може "порозумітися" з власними пристрастями й прагненнями. Наприклад, тривалий час живе з ілюзією, що може підкорити морську стихію, але наприкінці твору розуміє, що море – не для нього. Мудрик ЛавкаМаленький сирота, що потребує любови матері. Ідеалом для себе вважає Мумі-маму, тому й вирушає в долину, щоб побачити її. Він самотній і не дуже сміливий, тому часто потрапляє під вплив сильніших персонажів. Інколи мудрику важко впоратися з власними емоціями. Обожнює читання і фантазування. Можливо, є alter ego самої Туве Янссон, яка також утратила маму й відчувала себе самотньою. Дядько-ПанькоДуже старий чоловік, який забув навіть власне ім'я, але мріє знову побачити Мумі-долину, у якій колись побував. Любить риболовлю, трохи впертий і забудькуватий. Негативно ставиться до тих, хто порушує його особистий простір, але й сам часто спричиняє незручності для інших персонажів. НюхмумрикНайкращий друг Мумі-троля, який щозими йде на південь і повертається навесні. Носить старий зелений одяг і капелюх з широкими полями, який він мав від народження. Живе в наметі, курить люльку і грає на губній гармоніці.
Сюжет Експозиція і зав'язка
Дія відбувається в останні тижні осені, різні персонажі починають відчувати зміни в собі та вирішують подорожувати до Мумі-долини, де вони можуть відвідати Мумі-тролів. Першим серед них є мудрик Лавка, маленький сирота, який живе сам у причаленому човні під брезентом і якому часто сняться Мумі-тролі, незважаючи на те, що він ніколи їх не бачив:"Мудрик Лавка (у своїй уяві) ніколи не заходив до будинку, а чекав надворі, чекав, доки Мумі-мама вийде на ґанок. На жаль, він завжди засинав на цьому. Лише одного разу йому вдалося мигцем побачити в отворі дверей привітне Мамине обличчя, – Мумі-мама була кругленькою, мов пампушка, такою і має бути справжня мама".
По-друге, це Чепуруля, жінка, яка зазвичай одержима тим, щоб усе було охайним, але яка "прозріла" після загрозливої ситуації і вирішила побачити Мумі-тролів, щоб не було часу на страшні думки. Чепуруля, роздратована тим, що її завжди охайного помешкання ніхто не може оцінити (бо гості більше не заглядають), також вирішує назавжди забути про прибирання, уважаючи його марною справою. "Нарешті Чепуруля збагнула, що їй слід зробити. Вона поїде в гості. Їй захотілося спілкування. Закортіло побути в приємному балакучому товаристві, щоб усі навколо сновигали туди й сюди, заповнюючи собою увесь день і не залишаючи місця для чорних думок".Гемуль також починає сумніватися у своєму способі життя, розуміючи, що його життя колекціонера та упорядника речей просто не потрібне. "Раптом Гемулеві спало на думку, що він тільки те й робить, що переставляє речі з місця на місце або повчає інших, як це робити". "То було неймовірно давно, однак одну річ Гемуль запам'ятав дуже виразно: кімнату для гостей на південному боці будинку, в якій так любо було прокидатися вранці".
Дідусь, який не може згадати свого імені, але називає себе Дядьком-Паньком, вирішує піти в «Щасливу долину», яку він пам'ятає з далекого дитинства. "І аж на світанку він нарешті зрозумів, що хоче податися в долину, де він колись, дуже давно, побував. Цілком можливо, що йому доводилося тільки чути або ж читати про ту долину, але це не мало жодного значення [...]. У тій долині він міг забавлятися й співати всю ніч і останнім іти спати на світанні".Поряд із цими персонажами Мюмля також вирішує відвідати Мумі-тролів, щоб побачити свою сестру Маленьку Мю, яку Мумі-тролі прийняли до своєї сім'ї.
"Мюмлі закортіло відвідати свою молодшу сестричку, Маленьку Мю, яку вже давно взяла до себе родина Мумі-тролів. Мюмля уявляла собі, що Мю анітрохи не змінилася, зосталася такою ж діловитою злючкою, як раніше, а за постіль їй так само править кошичок із шитвом".Нюхмумрик шукає Мумі-долину, розуміючи, що вона є місцем, де він може отримати натхнення для написання пісні."Одного дня рано на світанку Нюхмумрик прокинувся у своєму наметі в Долині Мумі-тролів і відчув, що у повітрі запахло осінню. Зміна пір року відбувається зненацька. Нараз усе стає інакшим. Той, кого чекає далека дорога, дорожить кожною хвилиною..."
Коли всі вони прибувають, то виявляють, що родина Мумі-тролів покинула власний дім, і тому залишаються там, щоб чекати повернення господарів. Настрій персонажів пригнічує відчуття, що Мумі-родина може вже не повернутися: "Лише зауваживши заслонені гардинами вікна й зачохлену тюлем люстру, Чепуруля зрозуміла, що нікого немає вдома. Ураз студений дух занедбаного будинку огорнув її з усіх боків, і вона відчула себе глибоко ошуканою. Відчинивши валізку, вона вийняла порцелянову вазу, подарунок Мамі Мумі-троля, й поставила її на стіл. Як німий докір… У домі панувала неймовірна тиша".
Незабаром суперечливі характери персонажів починають спричиняти конфлікти, і Чепуруля намагається сказати іншим, що вони мають робити: Раптом Чепуруля крикнула: "Не можна чіпати старе листя!" Гемуль продовжував згрібати. Він скривив своє вперте, невинне обличчя й голосно повторив: «Я роблю це місце гарним, для Мумі-тата». Отже, кожен персонаж намагається існувати незалежно від інших, але поступово стає зрозуміло, що потрібно вчитися жити як одна сім'я.
Розвиток дії
Попри складність стосунків, усі персонажі дотримуються певних правил проживання в хатині Мумі-тролів, оскільки поважають її колишніх господарів: наприклад, "само собою зрозуміло, що у кімнатах Мумі-мами та Мумі-тата ніхто з гостей не спав. Мамина спальня виходила вікном на схід, вона любила ранки, а Татова – на захід, бо вечірнє небо навіювало на нього солодку тугу за далекими мандрами".
Мудрик знаходить старий підручник мікробіології та неправильно сприймає його як історію чудовиська, яке, здається, постійно збільшується і стає все небезпечнішим. Тим часом Дядько-Панько стає одержимим як риболовлею в річечці, яка, як він наполягає, насправді є струмком, так і зустріччю з Предком, трьохсотлітнім Мумі-тролем, який, як йому каже Мюмля, зимує в печі. "Дядько-Панько промовчав. Він зважував, добре це чи зле, що є хтось на світі старіший за нього. Питання зачепило його за живе, тож Дядько-Панько вирішив розбудити пращура, щоб познайомитися з ним". Однак Дядько-Панько переплутав власне відображення у дзеркалі із духом Пращура, та своєї помилки так і не збагнув.
Нюхмумрик намагається зрозуміти причину відсутности сім'ї Мумі-тролів, тому шукає листа-пояснення від Мумі-троля (раніше вони часто листувалися): "Нюхмумрик продовжив свої пошуки. Він шукав листа від Мумі-троля, прощального листа. Не міг його друг забути написати листа, бо Мумі-тролі ніколи не забувають попрощатися. Однак усі їхні спільні схованки були порожніми".
"Мабуть, не так вже й важко розшукати втікачів – Мумі-тролів - і повернути їх додому. Усі острови нанесені на морську карту. Човника можна полатати, але навіщо? – міркував Нюхмумрик. – Хай собі ховаються… Може, їм також хочеться побути на самоті". В одному з черевиків Дядька-Панька Нухмумрик усе-таки знайшов зім'ятий клаптик білого паперу, який насправді був листом. Проте писав його не Мумі-троль, а Мумі-мама: "Ласкаво прошу не розпалювати вогню в кахельній печі, бо там мешкає пращур. Мумі-мама". Цей лист підсилює в Нюхмумрика відчуття втрати надії на зустріч із Мумі-тролем.