Закон Сміта () або, за офіційною назвою, — Закон про реєстрацію іноземців () — це федеральний закон США, який був прийнятий 28 червня 1940 року. Він встановлює кримінальні покарання за пропаганду насильницького повалення уряду США і вимагає реєстрації іноземців. Основні положення (первісна редакція 1940 р.)

Підривна діяльність В першому розділі Закону Сміта містились наступні заборони:

втручатися у, погіршувати або впливати на лояльність, моральний дух або дисципліну військових або військово-морських сил США (параграф 1); пропагувати насильницьке повалення уряду США, організовувати відповідні групи та розповсюджувати відповідні матеріали (параграф 2).

Порушення зазначених заборон каралось штрафом до 10 000 доларів США та/або позбавленням волі на строк до 10 років.

Депортація іноземців Другим розділом Закону Сміта вводились додаткові до вже існуючих підстави для депортації іноземців:

свідоме та з метою отримання вигоди заохочення, спонукання, сприяння, підбурення або допомога іншому іноземцю в'їхати або спробувати в'їхати до США з порушенням закону; засудження за незаконне володіння автоматичної або напівавтоматичної стрілецької зброї; засудження за злочини, перераховані в Розділі І цього закону (втручання у, погіршення або вплив на лояльність, моральних дух або дисциплін військових та пропаганда насильницького повалення уряду США, організація відповідних груп та розповсюдження відповідних матеріалів); Приналежність до класу іноземців, визначеному у Законі про виключення та вигнання з США іноземців, що належать до анархічного та інших класів 1918 року (із змінами, внесеними законом 1920 року), а саме:

приналежність анархістів; порада, пропагування, навчання опозиції організованому уряду; належність до або зв'язок із групами, що радять, пропагують, навчають опозиції до організованого уряду; віра в, порада, пропагування або навчання насильницькому поваленню уряду США або усіх форм права; віра в, порада, пропагування або навчання обов'язку, необхідності або належності незаконного нападу або вбивства службовців уряду США; віра в, порада, пропагування або навчання незаконному пошкодженню або знищенню майна; віра в, порада, пропагування або навчання саботажу; написання, публікація, розповсюдження матеріалів, що радять, пропагують або навчають насильницькому поваленню уряду США або усіх форм права; обов'язку, необхідності або належності незаконного нападу або вбивства службовців уряду США; незаконному пошкодженню або знищенню майна; та саботажу; іноземці, що є членами або зв'язані з групами, що займаються написанням, публікацією, розповсюдженням матеріалів, що радять, пропагують або навчають насильницькому поваленню уряду США або усіх форм права; обов'язку, необхідності або належності незаконного нападу або вбивства службовців уряду США; незаконному пошкодженню або знищенню майна; та саботажу.

Реєстрація іноземців Третій розділ містив реєстраційні вимоги до іноземців. Зокрема, заборонялось видавати візи іноземцям без їхньої попередньої реєстрації та взяття у них відбитків пальців. На іноземців, які вже перебували в США і які досягли 14-річного віку, накладався обов'язок пройти процедуру реєстрації та дактилоскопії. Працівники іноземних урядів, а також члени їхніх сімей не підлягали реєстрації та дактилоскопії. Порушення обов'язку реєстрації та проходження процедури дактилоскопії каралось штрафом до 1000 доларів США та/або позбавленням волі до 6-ти місяців. Крім того, засуджені за порушення цього обов'язку могли бути депортовані.

Сучасна редакція Основні положення Закону Сміта зберігаються в сучасному законодавстві США. Так, заборона на втручання у, погіршення або вплив на лояльність, моральний дух або дисципліну військових або військово-морських сил США включена до Кодексу Сполучених Штатів. Також чинною залишається заборона пропагувати насильницьке повалення уряду США, організовувати відповідні групи та розповсюджувати відповідні матеріали, яка також включена до Кодексу США. Максимальне покарання за порушення цієї заборони в сучасній редакції є суворішим, ніж у первісній редакції Закону Сміта: позбавлення волі на строк до двадцяти років, а також заборона працювати на уряд США протягом п'яти років після засудження.

Крім того, чинними залишаються наступні підстави для депортації іноземців: заохочення, спонукання, сприяння, підбурення або допомога іншому іноземцю в'їхати або спробувати в'їхати до США з порушенням закону (необов'язково з метою отримання вигоди); будь-яка діяльність, метою якої є опозиція, контроль чи повалення насильницьке повалення уряду США чи іншими незаконними засобами; засудження за незаконне володіння та носіння вогнепальної зброї.

Законодавча історія

Дебати в Палаті представників США В квітні 1939 року член Палати представників від Вірджинії Говард Сміт представив законопроект H.R. 5138 на розгляд Палати. Дебати в Палаті представників США щодо законопроекту Сміта були тривалими. 12 квітня 1939 року почались слухання щодо законопроекту Сміта у підкомітеті Юридичного комітету Палати представників. За два дні слухань дали свідчення вісімнадцять осіб, дванадцять із яких виступили за законопроект. Серед тих, хто його підтримав, були представники армії, деякі конгресмени та лідери самоназваних патріотичних організацій. Серед опонентів законопроекту були представники Американської спілки захисту громадянських свобод, Американської федерації праці, Американського комітету захисту народжених за кордоном тощо. За результатами слухань Юридичний комітет Палати представників передав законопроект на розгляд Палати.

Вплив на збройні сили Положення першого параграфу Розділу І закону (заборона втручатися у, погіршувати або впливати на лояльність, моральний дух або дисципліну військових або військово-морських сил США) були розроблені Міністерством військово-морських сил США принаймні у 1935 році та схвалені Військовим міністерством США. Комітет з військових справ Палати представників США рекомендував законопроект з цими положеннями до прийняття. Впродовж наступних чотирьох років законопроект залишався без руху.  У 1939 році Міністерство військово-морських сил США знову звернулось із запитом щодо запровадження цих положень, і вони були включені до законопроекту Сміта.

Прихильники законопроекту здебільшого зосереджувались на положеннях, що стосувались іноземців. Однак, час від час дебати торкались і положень першого параграфу Розділу І (заборона втручатися у, погіршувати або впливати на лояльність, моральний дух або дисципліну військових або військово-морських сил США). Член Палати представників від Алабами Сем Гобс захищав ці положення, вказуючи на те, що «зараз пропагандисти закріплювались серед військовослужбовців».

Опоненти першого параграфу Розділу І вважали його непотрібним, а також таким, що може мати неочікувано широке застосування. Вони вказували на те, що положення розділу можуть бути використані, зокрема, проти методистських маніфестів про пацифізм або для покарання цивільних осіб, які виступають проти використання військ у придушенні страйку. Крім того, зазначалось, що такі положення позбавляли солдатів і матросів свободи читати. Також вказувалось на те, що ці положення означали зізнання у відсутності довіри Конгресу до особового складу армії та флоту — «ми вважаємо, що хлопці настільки слабкі, що піддадуться будь-якій направленій на них пропаганді». Едуард Айзек, член Палати представників від Каліфорнії, який десять років прослужив у військово-морському флоті, назвав перший параграф «Законом про мамку армії та флоту».

Дебати щодо першого параграфу досягли кульмінації, коли член Палати представників від штату Нью-Йорк Дональд О'Тул запропонував викласти параграф у наступній редакції: «Читання будь-якої газети, книги, журналу чи іншої публікації, включаючи Біблію та протоколи Конгресу, для будь-якої особи, пов'язаної в будь-якій якості з армією, флотом або береговою охороною Сполучених Штатів, є незаконним під час служби.»

Обурені члени Палати представників негайно піднялися і красномовно засудили цю поправку як спробу комуністів відмовити солдатам і матросам у Слові Божому та знищити релігію, як вона була знищена в Росії. Поправка О'Тула була відхилена 117-ма голосами проти одного. Едуард Айзек пропонував взагалі вилучити перший розділ законопроекту, однак його пропозиція була відхилена 115-ма голосами проти 30. Загалом за перший параграф Розділу І проголосували 272 члена Палати представників, проти — 48.

Насильницьке повалення уряду США Зекарія Чафі, викладач Гарвардської школи права, відомий вчений-правознавець та експерт у питаннях свободи слова, писав, що, наскільки він міг переконатись, заборона пропагувати насильницьке повалення уряду США, організовувати відповідні групи та розповсюджувати відповідні матеріали не отримала позитивного відгуку від жодного комітету 76-ого Конгресу, який би влаштував публічні слухання щодо цих положень. Він зазначає, що вони були у первісному варіанті законопроекту Сміта, коли законопроект потрапив до Юридичного комітету Палати представників. Однак в Юридичному комітеті до цієї заборони виникла значна опозиція. Під час слухань в Палаті представників, ці положення знову були винесені на розгляд Джоном Маккормаком, членом Палати представників від Массачусетсу, як поправка до зовсім іншого законопроекту.

Поправка Джона Маккормака була прийнята Палатою представників 357-ма голосами проти 17 після коротких промов, у яких конгресмени заявили, що вони «на боці американських інституцій та уряду». Потім був звіт комітету щодо законопроекту Сміта, у якому ця заборона була вилучена без коментарів щодо її бажаності, а лише стверджувалось, що вона перетинається із поправкою Маккормака, яка вже була прийнята Палатою представників. Після довгих дебатів щодо законопроекту Сміта, знову з'являється ця заборона, цього разу за ініціативи Говарда Сміта, автора законопроекту. Як пише Чафі, Сміт запропонував цю поправку, побоюючись, що Сенат може не прийняти поправку Маккормака (як це і сталося).

Говард Сміт так виправдовував необхідність запровадження такої заборони: «У нас є закони проти іноземців, які виступають за повалення цього уряду силою, але чи знаєте ви, що немає нічого в світі, що заважало б американському громадянину-зраднику зробити це? Він може виступати за революцію, силове повалення уряду, анархію та все інше, і в законі немає нічого, що б це зупинити». Одним з тих, хто виступав проти цього положення був член Палати представників від Каліфорнії Карл Гіншоу, який звернув увагу на те, що може статись так, що у США демократичним шляхом до влади прийде диктаторський уряд, і, що навіть серед членів Палати представників США може виникнути відчуття, що такому уряду не місце в США, і, що в такому разі, деякі вислови, які лунатимуть від них, можуть підпадати під цю заборону. Зрештою, Палата представників прийняла поправку Сміта 79-ма голосами проти 32-х. Загалом за другий параграф Розділу І проголосували 279 членів Палати представників, проти — 32.

Голосування в цілому 29 липня 1939 року законопроект Сміта пройшов голосування у Палаті представників. Його підтримали 279 членів Палати представників. Серед тих, хто не підтримав законопроект були: член Палати від штату Нью-Йорк Дональд О'Тул, член Палати від Меріленду та батько політичної діячки Ненсі Пелосі Томас Д'Алесандро, член Палати від Північної Дакоти та кандидат у президенти на президентських виборах 1936 року Вільям Лемке, член Палати від Орегону та майбутній губернатор Орегону Волтер Пірс, член Палати від Каліфорнії Джеррі Вургіс та член Палати від штату Вашингтон та майбутній сенатор та губернатор Вашингтону Монрад Волґрєн.

Дебати в Сенаті

Депортація іноземців