Ширін Текелі (; 1944 — , Бодрум, Мугла, Туреччина) — феміністка, академік, перекладачка, письменниця, активістка й одна з піонерок фемінізму другої хвилі в Туреччині.
Кар'єра 1961 року поїхала до Парижа, вивчила французьку мову та почала вивчати право. Потім змінила напрям на політологію в Лозаннському університеті.
1967 року повернулася до Туреччини і стала першою жінкою-академіком, яка зайняла кафедру політології Стамбульського університету. 1973 року здобула докторський ступінь, захистивши дисертацію з теорії систем Девіда Істона. 1978 року здобула звання доцента разом зі своєю на той час «спірною» докторською дисертацією щодо участі жінок у політиці «Kadınlar ve Siyasal Toplumsal Hayat» («Жінки та політичне суспільне життя»). Ця робота дуже вплинула на її світогляд: «Я була „боязкою феміністкою“, але на той час, коли я закінчила, я ясно побачила, що жінок пригнічують, експлуатують і виключають із суспільної сфери. Це робив не капіталізм, а чоловіче домінування».
Після захисту дисертації почала працювати над виборами. Повернулася до Франції та провела 1979/1980 навчальний рік зі стипендією у Національному центрі наукових досліджень, вивчаючи картографію. За цей час вона сформувала комп'ютерну базу даних з усіма даними про вибори в Туреччині та вивчала разом з Жаном Рейнджером і його командою соціологію виборів у міських районах. У 1980—1981 роках організувала семінар із соціології політики.
Дисертацію Текелі вийшла друком у книжковому форматі 1982 року. Всього Текелі видала 25 книг турецькою мовою присвячених жіночому питанню.
Активізм Після того, як Текелі залишила академію на знак протесту проти реформи освіти, вона розпочала активно брати участь у феміністському русі Туреччини. Вважаючи 1980-ті роки «роками дій», вона присвятила себе покращенню становища жінок та підвищенню обізнаності в Туреччині за допомогою кампаній та протестів. У 1990-ті роки почалися, як за її словами, «роки інституціоналізації», і Текелі зосередилася на створенні асоціацій та фондів (зокрема, KA-DER, Anakültür Kooperatifi та Winpeace).
Роки дій Після рішення Туреччини не змінювати цивільний закон відповідно до Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, 1986 року взяла участь у петиції з вимогою внести зміни відповідно до Конвенції в конституцію, законів та практики.
17 травня 1987 року взяла участь у першій законній акції протесту після військового перевороту та зажадала покласти край домашньому насильству.
Особисте життя та смерть Була одружена з юристом Ахметом Текелі, з яким познайомилася під час навчання в Лозаннському університеті. Їхній шлюб тривав до його смерті 2010 року. На згадку про нього Ширін Текелі використала залишений їй спадок для заснування Асоціації Ширін-Ахмета Текелі з підтримки жінок-юристів.
Померла від пухлини головного мозку. Своє тіло пожертвувала медичному факультету Джеррахпаша.
2017 року Центр гендерних і жіночих студій Університету Сабанджі почав надавати дослідницьку нагороду на згадку про Ширін Текелі: «Премія Ширін Текелі за дослідження». Ця нагорода була заснована для підтримки та просування досліджень з гендерних питань у Туреччині .
Нагороди 1996 року нагороджена орденом Академічних пальм Міністерства культури Франції.
Бібліографія
Турецькою мовою
David Easton'un Sistem Teorisine Katkısı Üzerine Bir İnceleme. İstanbul 1976 Kadınlar ve Siyasal-Toplumsal Hayat. İstanbul 1982 Kadınlar İçin. İstanbul 1988 80'ler Türkiye'sinde Kadın Bakış Açısından Kadınlar. İstanbul: İletişim 1990, 1995, 2010. Meryem Koray ile: Devlet-Kadın-Politika. İstanbul: TÜSES 1991 Feminizmi Düşünmek, İstanbul Bilgi Üniversitesi Yayınları, İstanbul, 2017.
Німецькою мовою
Frauen in der türkischen Politik, in: Die Frau in der türkischen Gesellschaft. Abadan-Unat, N. (Hg.), Frankfurt 1985 Frauen in der Türkei der 80er Jahre, in: Aylâ Neusel, Şirin Tekeli, Meral Akkent (Hg.): Aufstand im Haus der Frauen. Frauenforschung aus der Türkei. Berlin, 1991. Die Neue Frauenbewegung in der Türkei der 80er Jahre, In: Ayşe Esin, Anıl Kaputanoğlu, Ozan Kesim, Mine Kırbıyık (Hg.): Türkische Frauenbewegung. Karlsruhe, 1992.
Англійською мовою
Women in Modern Turkish Society. Zed Books, 1994.
Примітки
Посилання