Дисиде́нт (від ) ― в релігійному значенні ― особа, яка належать до християнських віросповідань, що не визнають авторитету панівної церкви, деякі положення її віровчення, політику та богослужбову практикуДисиденти // Кишеньковий словник атеїста (укр). — Київ: Політвидав України. — 1978. — С. 67.. Синоніми ― віровідсту́пник «1》Особа, релігійні погляди якої розходяться з догматами панівної церкви; віровідступник», відсту́пникДисидент // Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974. — С. 214., боговідсту́пник, ренега́т, єрети́кДисидент // Словник синонімів української мови.
Історія Термін набув широкого поширення через Реформацію. Дисидентами називали пресвітеріан (в Англії), конгрегаціоналістів, методистів, квакерів, баптистів.
Термін дисидент був введений у 1573 році в Речі Посполитій під час Варшавської конфедерації і спочатку означав прибічника РеформаціїZygmunt Poniatowski, Mały słownik religioznawczy, Wiedza Powszechna, Warszawa 1969, s. 115.. У Речі Посполитій XVI–XVIII століть некатоликів, переважно протестантів, називали дисидентами, а послідовників православ’я — дизунітами.
Дисиденти довгий час зазнавали переслідувань з боку королівської влади й панівної церкви (передусім католицької).
Інші терміни Термін «дисентери» в Англії охоплював всі протестантські деномінації, які не належать до Англіканської церкви (Церкви Англії), тоді як у Шотландії лише національну церкву (Церква Шотландії) — наприклад, баптистів, конгрегаціоналістів і пресвітеріанHervé Masson, Słownik herezji w Kościele katolickim, Wydawnictwo „Książnica”, Katowice 1993, s. 114..
Див. також Дисидент
Примітки
Джерела Дисиденти // Кишеньковий словник атеїста (укр). — Київ: Політвидав України. — 1978. — С. 67. Дисидент // Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974. — С. 214.
Дисиденти, Енциклопедія Оне (пол.)