Валерій Мухамедович Коков (, селище Нижній Баксан, тепер місто Тирниауз, Кабардино-Балкарія, Російська Федерація — , місто Москва, Російська Федерація) — радянський і російський державний діяч, 1-й секретар Кабардино-Балкарського республіканського комітету КПРС, президент Кабардино-Балкарської Республіки. Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Народний депутат РРФСР (1990—1993). Член Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації (1993—2001). Кандидат економічних наук.
Життєпис Народився в родині партійного працівника. У 1959 році закінчив Терський сільськогосподарський технікум.
У 1959—1964 роках — студент економічного факультету Кабардино-Балкарського державного університету.
У 1964—1966 роках — головний агроном колгоспу «Трудовий горець» села Кішпек Баксанського району Кабардино-Балкарської АРСР.
Член КПРС з 1966 року.
З 1966 по 1970 рік — аспірант Всесоюзного науково-дослідного інституту економіки сільського господарства.
У 1970—1972 роках — старший економіст, начальник відділу праці та заробітної плати Міністерства сільського господарства Кабардино-Балкарської АРСР.
У 1972—1974 роках — директор радгоспу «Лескенський» Урванського району Кабардино-Балкарської АРСР.
У 1974—1983 роках — 1-й секретар Урванського районного комітету КПРС Кабардино-Балкарської АРСР.
У 1978 році закінчив Заочну Вищу партійну школу при ЦК КПРС.
У 1983—1985 роках — голова Державного комітету Кабардино-Балкарської АРСР із виробничо-технічного забезпечення сільського господарства.
У 1985 — листопаді 1988 року — секретар Кабардино-Балкарського обласного комітету КПРС із питань сільського господарства.
У листопаді 1988 — 21 лютого 1990 року — 2-й секретар Кабардино-Балкарського обласного комітету КПРС.
21 лютого — 1 вересня 1990 року — 1-й секретар Кабардино-Балкарського республіканського комітету КПРС.
30 березня 1990 — 17 вересня 1991 року — голова Верховної ради Кабардино-Балкарської РСР.
Одночасно з березня 1990 по 1993 рік — народний депутат Російської Федерації. На З'їзді народних депутатів РРФСР входив до фракції «Суверенітет та рівність». Був членом Конституційної комісії РРФСР.
Був ініціатором ухвалення на сесії Верховної ради Кабардино-Балкарської АРСР 31 січня 1991 року Декларації про державний суверенітет, згідно з якою Кабардино-Балкарія відмовлялася від статусу автономної республіки та проголошувала себе суб'єктом безпосередньо СРСР.
З 29 вересня 1991 по січень 1992 року — 1-й заступник голови Ради міністрів Кабардино-Балкарської Республіки.
9 січня 1992 — 16 вересня 2005 року — президент Кабардино-Балкарської Республіки.
Одночасно з 12 березня по 17 вересня 2001 року — член президії Державної ради Російської Федерації. Із січня 1996 року до грудня 2001 року — заступник голови Ради Федерації Російської Федерації.
16 вересня 2005 року подав у відставку за станом здоров'я.
Помер 29 жовтня 2005 року в Москві, похований на родовому цвинтарі в селищі Дугулубгей Баксанського району Кабардино-Балкарської республіки.
Нагороди і звання орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» орден Дружби народів (Російська Федерація) (25.03.1994) орден «За заслуги перед Вітчизною» II ст. (Російська Федерація) (9.05.2005) орден «За заслуги перед Вітчизною» ІІІ ст. (Російська Федерація) (15.10.2001) орден «Честь і слава» ІІ ст. (2003, Абхазія) медалі Подяка Президента Російської Федерації (12.08.1996) Почесна грамота Уряду Російської Федерації (11.10.2001) Почесний громадянин міста Нальчика
Примітки
Джерела Центральный комитет КПСС, ВКП(б), РКП(б), РСДРП(б). Историко-биографический справочник. Автор-составитель Горячев Ю. Москва: Граница, 2015. журнал «Известия ЦК КПСС» (Москва) № 11, 1990.