Фіорелло Генрі Ла Ґуардія (; ; 11 грудня 1882 — 20 вересня 1947) — американський адвокат і політик, який представляв Нью-Йорк у Палаті представників і обіймав посаду 99-го мера Нью-Йорка з 1934 по 1946 рік.
Життєпис
Ранні роки
Фіорелло Ла Ґуардія народився 11 грудня 1882 року в Грінвіч-Вілледжі в Нью-Йорку в сім'ї італійських іммігрантів. Його батько, Акіле Луїджі Карло Ла Ґуардія, був музикантом, який іммігрував до США разом зі своєю дружиною Ірен Луцатто Коен Ла Ґуардія у 1880 році. У 1885 році батько Фіорело Акіле вступив на військову службу до Армії США: його призначили головним музикантом в Одинадцятий Піхотний Полк. У зв'язку з військовою службою Акіле сім'я Ла Ґуардія переїхала до військового Форту Саллі, що розташовувався у тодішній Території Дакота. Через кілька років сім'я Ла Ґуардія разом із Одинадцятим Піхотним Полком переїхала до селища Сакетс-Гарбор у штаті Нью-Йорк, де розташовувався військовий пост. У Сакетс-Гарбор Фіорело почав відвідувати школу. У 1890 Ла Ґуардія знову переїхали із Одинадцятим Піхотним Полком до Форту Гуачука у Аризоні. У 1892 році Ла Ґуардія переїхали до Форту Віпл (зараз — місто Прескотт) в Аризоні, де Фіорелло відвідував школу, а також працював продавцем молока. В сім'ї Ла Ґуардія рідко говорили італійською мовою: Акіле Ла Ґуардія вважав, що, оскільки зараз вони є американцями, потрібно практикувати англійську мову.
Фіорелло закінчив середню школу у 1898 році, і його призначили випускником, що оголошує прощальну промову. Через кілька днів він почав навчання у старшій школі, однак полк його батька перевели до Мобілу, Алабама, в той час як жінки та діти військовослужбовців цього полку жили на території військового посту біля Сент-Луїсу, Міссурі. У Сент-Луїсі Фіорелло безуспішно намагався записатись до армії, а потім почав працювати у місцевій газеті Saint Louis Post-Dispatch, яка належала Джозефу Пулітцеру. У 1898 році батька Фіорелло звільнили з армії за станом здоров'я і сім'я переїхала до італійського міста Тріест, яке тоді знаходилось під владою Австро-Угорщини, і де жила сім'я матері Фіорелло.
Австро-Угорщина (1898—1906) Перші два роки у Трієсті Ла Ґуардія допомагав своєму батьку у різних підприємницьких спробах: продаж товарів з візку та постачальник для круїзних кораблів. У 1900 році Ла Ґуардія поїхав до Будапешту, де йому запропонували роботу перекладача в американському консульстві. Під час роботи у Будапешті Ла Ґуардія познайомився із відомою тоді американською танцюристкою Лої Фуллер, яка загубила паспорт у Будапешті, а Ла Ґуардія їй доставив новий. Крім того, Ла Ґуардія вмовив акомпаніатора танцюристки Айседори Дункан не покидати своєї роботи, як той хотів зробити. Ла Ґуардія згадував, що ніколи не розумів, чому цим питанням займалось консульство.
Через три роки роботи у консульстві Ла Ґуардія призначили головою консульської установи у австро-угорському місті Фіуме (зараз — місто Рієка в Хорватії). Одним з його обов'язків на цій посаді було забезпечити виконання правил охорони здоров'я на кораблях, що відпливали від порту Фіуме до США. Одного разу Ла Ґуардія особисто з'явився на медичне обстеження пасажирів кораблю, що спантеличило представника перевізника. В той час, якщо пасажир корабля прибував до США з певними хворобами, його відсилали назад, за рахунок перевізника. У Вашингтоні на Ла Ґуардія скаржились за те, що він не підписує судну відповідний сертифікат без медичного обстеження пасажирів, однак Державний департамент США підтримав його підхід. У 1904 році помер батько Ла Ґуардія, і його сім'я переїхала до нього з Трієста.
Ла Ґуардія безуспішно намагався просунутись у кар'єрі в Державному департаменті США: спочатку він просив надати консульській установі у Фіуме статусу консульства, після того, як йому в цьому відмовили, він просив призначити його Генеральним консулом у Белграді, однак і цього разу він отримав відмову. У 1906 році Ла Ґуардія звільнився зі служби в Держдепартаменті. Він влаштувався стюардом та перекладачем на пароплаві, на якому повернувся до США.
Повернення до США У США Ла Ґуардія декілька тижнів пропрацював на цегляному заводі у Огайо, але, оскільки там не було можливостей для навчання, яке він хотів продовжити, щоб стати юристом, він покинув роботу та поїхав до Нью-Йорка. У Нью-Йорку Ла Ґуардія влаштувався перекладачем у Товаристві попередження жорстокості до дітей. Потім він працював клерком у пароплавній компанії, а пізніше — стенографістом у компанії з продажу одягу Abercrombie & Fitch. Він також відвідував вечірню школу, щоб підготуватися до кваліфікаційного іспиту на цивільну державну службу. Ла Ґуардія успішно склав іспит та у 1907 році влаштувався перекладачем у імміграційному центрі, що розташовувався на острові Елліс y Верхній Затоці Нью-Йорку. Як перекладач, він також брав участь у засіданнях Нічного суду, який розглядав справи іммігрантів, що порушили закон. По вечорах Ла Ґуардія навчався у Школі права Нью-Йоркського університету.
У 1910 році Ла Ґуардія закінчив навчання у Школі права Нью-Йоркського університету, здобувши ступінь бакалавра права. У тому ж році він склав адвокатський іспит та став членом адвокатської колегії. Він звільнився з імміграційного центру та відкрив власну юридичну фірму у Нью-Йорку. У цей період Ла Ґуардія працював над справами про тілесні ушкодження, депортацію іммігрантів, оренду приміщень, трудові спори, тощо. У 1912 році він почав працювати із партнером Раймондо Канудо. Їхня фірма займалась переважно імміграційними справами. У 1913 році Ла Ґуардія був посвячений у члени масонську ложу Гарібальді. У 1914 році Ла Ґуардія почав працювати у партнерстві з єврейськими юристами та консультував своїх клієнтів на їдиші.
Ла Ґуардія також вів насичене соціальне життя. Він вступив до Республіканського клубу, який був противагою товариству Таманні-хол — політичному клубу, який контролював висунення кандидатів на політичні посади від Демократичної партії у Нью-Йорку та штаті Нью-Йорк. Крім того, навколо Ла Ґуардія сформувалось різноманітне коло друзів та однодумців, до яких входили письменниця Фанні Гьорст, скульптор Аттіліо Пічіріллі, скульптор та поет Оноріо Руотоло, поет та політичний активіст Артуро Джованнітті, та авіаконструктор Джузеппе Маріо Беланка. Коли Беланка вирішив створити свою компанію з конструювання літаків, Ла Ґуардія став її директором, а також займався юридичними справами компанії.
Початок політичної діяльності У 1914 році Ла Ґуардія невдало балотувався до Палати представників США, програвши вибори демократу Майклу Фарлі. Фарлі виграв вибори лише з невеликою перевагою: набрав на 1700 голосів більше ніж Ла Ґуардія. Тим не менш, завдяки непоганому результату на виборах, Ла Ґуардія став важливою фігурою у місцевій Республіканській партії. Республіканці домоглись для Ла Ґуардія посади заступника Генерального прокурора штату Нью-Йорк. На цій посаді Ла Ґуардія відзначився тим, що намагався безуспішно засудити лонг-айлендські устричні компанії за вилов молодих гребінцевих, нью-джерсійські заводи за забруднення повітря у Нью-Йорку, та м'ясоконсервні фабрики за неправильне позначення ваги.
У 1916 році Ла Ґуардія взяв участь у виборах до Палати представників США як кандидат, висунутий Республіканською партією. На цих виборах йому знову протистояв демократ Майкл Фарлі, який волів переобратись членом Палати представників від штату Нью-Йорк. Ла Ґуардія вів жваву передвиборчу кампанію, під час якої виступав із промовами на їдиші, запевняв вихідців з Ірландії, що підтримував Ірландську республіканську армію, а вихідцям з Німеччини зізнавався, що йому не подобалось зростаючі анти-німецьки настрої в США. Він безуспішно викликав Фарлі на дебати та закидав йому необізнаність про стан справ у окрузі, який той представляв. Зрештою, Ла Ґуардія мінімально обійшов Фарлі, набравши на 357 голосів більше. Обравшись до Палати представників США, Ла Ґуардія став національною знаменитістю, оскільки йому вдалося обратись від штату Нью-Йорк без підтримки потужної та впливової організації Таманні-хол. Він також став першим американцем італійського походження, обраним до Конгресу США.
Перша світова війна
У 1917 році Ла Ґуардія, який підтримував вступ США у Першу світову війну, став одним із п'ятьох конгресменів, які мобілізувались до армії США. Ла Ґуардія записався до авіаційного підрозділу Корпусу зв'язку Армії США і отримав звання першого лейтенанта. У жовтні 1917 року підрозділ, в якому служив Ла Ґуардія, був прибув до італійського міста Фоджа, де народився батько Ла Ґуардія. Під час війни Ла Ґуардія тренував військових, виконував бомбардувальні місії на австрійському фронті, брав участь у таємних операціях та пережив авіакатастрофу. Він також скасував контракт на поставку розвідувальних літаків із італійською компанією SIA через те, що у літаків, сконструйованих компанією відпадали крила під час польоту. У січні 1918 року Ла Ґуардія став членом Об'єднаної авіаційної комісії армії і флоту. Фактично він очолив американську авіацію в Італії. Ла Ґуардія також займався агітацією: він запевняв італійців, що США вступили у війну не для того, щоб продовжити її, а щоб завершити її. Він також закликав італійців позичити італійському уряду гроші на війну. Ла Ґуардія залишив армію у званні майора у жовтні 1918 року.
Подальша кар'єра У 1918 році Ла Ґуардія знову взяв участь у виборах до Палати представників США. Хоча він не зміг вести повноцінну передвиборчу кампанію через військову службу, його досягнення на військовій службі зробили його знаменитим. На цей раз Ла Ґуардія мав підтримку як демократів, включаючи товариство Таманні-хол, так і республіканців. Головним суперником Ла Ґуардія на цих виборах був соціаліст, економіст та колишній викладач Пенсільванського університету Скот Ніарінґ. Ла Ґуардія критикував Ніарінґа за антивоєнну позицію, наголошуючи на тому, що європейські соціалісти підтримували свої уряди у війні. Він виграв вибори, набравши 14 523 голосів, у той час, як Ніарінґ набрав 6 514 голосів.
У березні 1919 року Ла Ґуардія одружився із Теа Альмеріґотті, іммігранткою з Трієста, з якою він познайомився у 1915 році. У тому ж році республіканці вмовили його взяти участь у виборах до Нью-Йоркського правління муніципальної корпорації, пообіцявши йому, що це відкриє шлях до кандидатства у мери Нью-Йорка. Ла Ґуардія виграв вибори та став президентом Нью-Йоркського правління муніципальної корпорації, що на той час було другою найважливішою посадою в Нью-Йорку. На цій посаді Ла Ґуардія відзначився тим, що блокував спроби вигнати п'ятьох соціалістів, які обрались до Легіслатури штату Нью-Йорк, домігся скасування контрактів на будівництво та матеріали із завищеними цінами, заблокував підвищення зарплатні штатним службовцям, чия зарплатня складала більше ніж 5000 доларів США на рік, а також тим, що конфліктував із тодішнім губернатором штату Нью-Йорк Нейтаном Л. Міллером, зокрема, через закон про прямі праймериз, який Міллер хотів скасувати.
Нейтан Л. Міллер, своєю чергою, знищив шанси на висунення Ла Ґуардія кандидатом на посаду мера Нью-Йорка від Республіканської партії. Ла Ґуардія програв праймериз Генрі Каррену, і той став кандидатом від Республіканської партії на виборах мера Нью-Йорка у 1921 році. У 1922 році, коли сплив строк його повноважень президента Нью-Йоркського правління муніципальної корпорації, Ла Ґуардія повернувся до юридичної практики у Нью-Йорку, почавши працювати у La Guardia, Sapinsky & Amster — юридичній фірмі, яку він співзаснував. У тому ж році республіканці висунули Ла Ґуардія кандидатом на вибори у Палату представників від штату Нью-Йорк.