Шоломіцькі гербу Гіпоцентавр (, ) — пінський шляхетський рід.
Походження Належали до зем'ян. Родовим гніздом було село Шоломичі Пінського повіту.
В 1572 р. Григорій Шоломіцький також став власником земель в Вилазах.В.Л. Вярэніч. Палескі архіў. Пад навуковай рэдакцыяй Фёдара Клімчука, Эльжбеты Смулковай і Анны Энгелькінг. — Мінск: Выдавец ІП Вараксін, 2009. — 692 с. В кінці XVIII — на початку XIX ст. одна з гілок переселилась в Київську губернію.ДАКО ф. 782 о. 1 спр. 13380 — 13340ДАКО ф. 280 о. 2 спр. 415
Вихідці з роду обіймали різні посади в Пінському повіті: Криштоф Шоломіцький до 1685 р. був пінським обознимUrzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego: spisy. T. 8, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XVI-XVIII wiek, Стефан Шоломіцький з 1700 р. був пінський стражником, а Самуель в 1717 р. був панцирним товаришем. Також імовірно що до цього роду належав пінський крайчий Димітр.
Після поділів Речі Посполитої рід був визнаний в дворянській гідності, і надалі внесений в родовідні книги Мінської губернії.ШАЛАМІЦКІ гэрбу «Кітаўрус»S. Dumin, S. Górzyński. Spis szlachty wylegitymowanej w guberniach grodzieńskiej, mińskiej, mohylewskiej, smoleńskiej i witebskiej. — Warzsawa: DiG, 1993. — стор. 123-156
Герб Першопочатковим гербом роду був хрест у ренесансному (німецькому) щиті. Таким він фіксується на печатках представників роду у 1589 р.Шоломицький Левко Федорович // Музей ШереметьєвихШоломицький Оникій Семенович // Музей ШереметьєвихШоломицький Хилимон Іванович // Музей Шереметьєвих
Пізніше під час легітимацій родовим гербом був зазначений Гіпоцентавр, але втім фіксується і хрестоподібний герб Дембно. Гілка роду яка осіла в Київській губернії пройшла легітимацію з гербом Гоздава.
Відомі представники Шоломицький Антон Амфілохійович (1836—1901) — січневий повстанець. Шоломицький Федір Дем'янович (1912—1964) — українсько-канадський письменник.Feodor SzołomickiФІЛОЛОГИ ВИШУ ПОВЕРТАЮТЬ СУСПІЛЬСТВУ УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА ФЕДОРА ОДРАЧА
Коментарі
Примітки
Література R. Horoszkiewicz, Spis rodów szlachty zaściankowej ziemi pińskiej, Warszawa 1997.