Погляди різних релігій і релігійних віруючих щодо людської сексуальності широко варіюються серед них і всередині них, від надання сексу та сексуальності різко негативного відтінку до переконання, що секс є найвищим проявом божественного. Деякі релігії розрізняють сексуальні дії людей, які практикуються для біологічного відтворення (іноді дозволені лише в офіційному сімейному стані та в певному віці), і ті, які практикуються лише для сексуального задоволення в оцінці відносної моралі.

Огляд Сексуальна етика сильно відрізнялася з часом і між культурами. Сексуальні норми суспільства — стандарти сексуальної поведінки — можуть бути пов'язані з релігійними переконаннями, соціальними та екологічними умовами, або всім цим. Сексуальність і репродукція є фундаментальними елементами взаємодії людей і суспільств у всьому світі. Крім того, «сексуальне обмеження» є однією з універсалій культури, властивих усім людським суспільствам.George P. Murdock. «On the universals of culture». In: Linton (ed), The Science of Man in the World Crisis (1945).Alice Ann Cleaveland, Jean Craven, Maryanne Danfelser. Universals of Culture. Center for Global Perspectives, 1979.

Відповідно, більшість релігій побачили необхідність розглянути питання про «належну» роль сексуальності. Релігії мають різні кодекси сексуальної моралі, які регулюють сексуальну активність або приписують нормативні значення певним діям або ідеям сексуального характеру. Кожна велика релігія розробила моральний кодекс, який охоплює питання людської сексуальності, моралі, етики тощо. Ці моральні кодекси прагнуть регулювати ситуації, які можуть викликати сексуальний інтерес і впливати на сексуальну діяльність і практику людей.

Авраамічні релігії Авраамічні релігії (а саме юдаїзм, самаритянство, християнство, бахаїзм та іслам) традиційно стверджували та схвалювали патріархальний та гетеронормативний підхід до людської сексуальності.

Католицизм, зокрема, надає перевагу виключно проникаючим вагінальним зносинам між чоловіками та жінками в межах шлюбу над усіма іншими формами людської сексуальної активності, включаючи аутоеротику, мастурбацію, анальний секс, оральний секс, секс без проникнення і негетеросексуальний секс (усі з яких у різні часи називали «содомією»), вірячи та навчаючи, що така поведінка заборонена, оскільки вона вважається гріховною, і далі порівнюється з або походить від передбачувана поведінка жителів Содому і Гоморри. Проте статус ЛГБТ у ранньому християнстві та ранньому ісламі дискутується.

Віра Багаї У Бахаїзмі сексуальні стосунки дозволені лише між чоловіком і дружиною. Бахаулла, засновник Віри Бахаї, забороняє позашлюбні сексуальні зносини у своїй книзі законів Кітаб-і-Агдас. Він розвинув переконання, що всі люди є духовними особистостями, які допомагають розвиватися та сприяти подальшому розвитку суспільства фізично та духовно. Розгляд сексу багаї полягає в тому, що цнотливість повинна практикуватися представниками обох статей до шлюбу, оскільки це є похвальним з етичної точки зору та веде до щасливого та успішного подружнього життя. Віра Багаї визнає цінність статевого потягу, але вважає, що його належне вираження знаходиться в інституті шлюбу: бахаїсти вірять не в придушення статевого потягу, а в його регулювання та контроль.

Християнство Старий Заповіт і християнство історично підтвердили та схвалили патріархальний і гетеронормативний підхід до людської сексуальності, віддаючи перевагу виключно проникаючим вагінальним зносинам між чоловіком і жінкою в межах шлюбу над усіма іншими формами людської сексуальної активності, включаючи аутоеротизм, мастурбацію, анальний секс, оральний секс, секс без проникнення і негетеросексуальний статевий акт (усі з них у різний час називали «содомією»), вважаючи та навчаючи, що така поведінка є заборонено, оскільки вони вважаються грішними і порівнюються з поведінкою ймовірних мешканців Содому та Гоморри або походять від них.

У Новому Завіті Ісус мало говорив про секс, і більшість інформації про секс походить зі Старого Завіту та писань Павла, і деякі з них сьогодні є суперечливими.

Сексуальність між представниками різних статей, між двома людьми (моногамія, хоча полігамія не заборонена) і, зокрема, продовження роду, як правило, вважається ідеальним станом.Tuovinen, Liisa (Sexuality in Different Cultures, 2008), p. 15.

Існує подружня любов через Пісню пісень, у якій йдеться про еротизм та романтичне кохання.Guy Bechtel, The Four Women of God, Zeta Editorial, ISBN 978-84- 96778 -78-8

Новий Завіт Апостол Павло сказав у 1 Коринтян: «Неодруженим і вдовам я кажу, що для них добре залишатися неодруженими, як і я. Але якщо вони не практикують самоконтролю, то повинні одружитися. Але якщо вони не вправляються у стриманості, то нехай одружуються. Бо краще одружитися, ніж палати пристрастю». Важливо, що погляд Павла на секс також полягає в тому, що він насправді непотрібний для тих, хто має певні дари (імовірно, «целібат»). Дженніфер Райт Кнуст каже, що Павло сформулював бажання як силу, над якою християни отримали контроль, тоді як нехристияни були нею «поневолені». Крім того, Павло каже, що тіла християн були членами тіла Христа, і тому потрібно уникати сексуального бажання.

Дослідник Нового Завіту Н. Т. Райт стверджує, що Павло категорично забороняв блуд, незалежно від колишніх культурних звичаїв нового християнина. Райт зазначає: «Якби коринфянин сказав: „Оскільки я коринфянин, у мене завжди була низка подружок, з якими я сплю, це частина нашої культури“, Пол відповів би: „Не тепер, коли ти християнин, ти не знаєш“…. Коли хтось не погоджувався з чіткими правилами Павла щодо аморальності чи гнівних суперечок, питаннями, які він розглядає в Колосянах 3,5–10, він… твердий, як ми бачимо різко в 1 Коринтян 5 і 6. У християнському товаристві немає місця для таких практик і для такої людини».

Деякі припускають, що на ставлення Павла до сексу вплинуло його переконання, що кінець світу неминучий. За цією точкою зору, Павло, вірячи, що світ скоро настане, взяв за наслідок те, що всі земні клопоти, включно зі сексом, мало цікавлять християн. Листи Павла демонструють набагато більшу стурбованість сексуальними проблемами, ніж автори євангелій, які приписують Ісусу, оскільки Павло створював християнські громади протягом десятиліть і відповідав на різноманітні проблеми, які виникали.

Богослов Лі Ґатіс стверджує, що «слово „блуд“ вийшло з моди й не є загальновживаним для опису позашлюбного сексу. Проте це чудовий переклад [біблійного терміну] , який в основному стосувався будь-якого виду сексу поза шлюбом… Це було оскаржено… але переважна вагомість науки та всі наявні докази стародавнього світу твердо вказують на це. „Тікайте від сексуальної аморальності () і прагнути до самоконтролю“ (пор. 1 Фес. 4:1–8) було прямим посланням до християн у божевільному від сексу світі».

Раннє християнство У ранньому християнстві роздуми над текстами Святого Письма привнесли есхатологічну герменевтику в читання Книги Буття. Едемський сад розглядався як нормативний ідеальний стан, до якого повинні були прагнути християни; у своїх роздумах письменники пов'язували майбутню насолоду небом із первісним блаженством Адама і Єви.

Оцінка незайманості в стародавній церкві послабила напругу між наказом книги Буття «плодитися і розмножуватися» з його зрозумілим контекстним значенням шлюбу як соціального інституту та тлумаченням переваги незайманості над шлюбом, статева активність і створення сім'ї з євангельських текстів Мт 19:11-12, Мт 19:29. Один із способів, у який патристичні мислителі намагалися гармонізувати тексти, полягав у тому, що в Едемі фактично не було статевого акту: у цьому читанні секс стався після гріхопадіння людини та вигнання з Едему, таким чином зберігаючи незайманість як ідеальний стан як у історичний Рай і очікуване Небо. Іван Златоуст, Григорій Ніський, Юстин Мученик, Епіфаній Саламінський та Іриней Ліонський усі дотримувалися цієї точки зору:

Григорій Нісський, Про дівоцтво, 12 «Він ще не судив про те, що було прекрасним на смак чи на вигляд; він знаходив у Господі єдиному все, що було солодким; і він використовував дану йому допомогу тільки для цієї насолоди, як це означає Писання, коли говорить, що „він не знав її“, поки не був вигнаний з саду, і поки вона за гріх, на який її спокусили, не була засуджена до мук пологів. Отже, нам, які в особі нашого прародича були вигнані з раю, дозволено повернутися до нашого первісного стану блаженства через ті самі етапи, через які ми втратили рай. Які ж вони? Задоволення, підступно запропоноване, розпочало Гріхопадіння, а за задоволенням пішли сором і страх, навіть страх залишитися довше в очах свого Творця, так що вони ховалися в листі і тіні; а потім вкрилися шкурами мертвих тварин; а потім були вислані в цю чумну і сувору землю, де, як компенсація за необхідність померти, був запроваджений шлюб».St. Gregory of Nyssa, «,» trans. by William Moore & Henry Austin Wilson, in Philip Schaff & Henry Wace, eds., Nicene & Post-Nicene Fathers, Second Series № 5 (Buffalo, N.Y.: Christian Literature Publishing, 1893) [revised & edited for New Advent by Kevin Knight (2017), "Church Fathers: On Virginity, " accessed 2019‑10‑07]. Іоанн Златоуст, Про незайманість, 14.3 «Коли весь світ був довершений і все було готове до нашого спочинку та використання, Бог створив людину, для якої він створив світ… Людині потрібна була помічниця, і вона з'явилася; Навіть тоді шлюб не здавався необхідним… Бажання статевих стосунків, зачаття, пологів і будь-яка форма псування були вигнані з їхніх душ, як чиста ріка, що випливає з чистого джерела, так вони були в тому місці прикрашений цнотою». 15.2 «Чому шлюб не з'явився раніше зради? Чому не було статевого акту в раю? Чому не муки пологів перед прокляттям? Тому що в той час ці речі були зайвими». Іреней, Проти єресей, книга 3, розділ 22:4 «Єва ж була непокірна, бо не послухалася, коли ще була незайманою. І як вона, маючи справді чоловіка Адама, але будучи ще незайманою (бо в раю вони обоє були нагі, і не соромилися, бо вони, будучи створені незадовго перед тим, не мали розуміння про народження дітей, бо треба було, щоб вони спочатку досягли зрілого віку, а відтоді вже розмножувалися), ставши непокірною, стала причиною смерті як для себе, так і для всього людського роду…» Епіфаній Саламінський, Панаріон, 78.17–19 «І як у раю Єва, ще незаймана, впала в гріх непослуху, через Діву [Марію] знову прийшов послух благодаті». Юстин Мученик, Діалог з Трифоном, гл. 100 «Бо Єва, яка була незайманою і непорочною, зачавши слово змія, породила непослух і смерть. Але Діва Марія отримала віру і радість, коли ангел Гавриїл сповістив добро звістка їй…».

Професор Джон Нунан припускає, що «якщо хтось запитає… звідки християнські отці черпали свої уявлення про подружні стосунки — уявлення, які не мають прямого біблійного підґрунтя — відповідь має бути, головним чином у стоїків». Він використовує тексти Музонія Руфа, Сенеки Молодшого та Оцелла Лукана, відстежуючи праці Климента Олександрійського, Орігена та Ієроніма до праць цих попередніх мислителів, зокрема щодо дозволеного використання статевого акту, який у стоїчна модель має бути пригніченою, безпристрасною та виправданою своїм наміром пророження.

Аврелій Августин мав інший виклик: відповісти на помилки маніхейства. Маніхеї, за словами Августина, були «проти шлюбу, тому що вони проти продовження роду, яке є метою шлюбу». «Метод контрацепції, який практикували ці маніхеї, яких знав Августин, — це використання безплідного періоду, визначеного грецькою медициною», який Августин засуджує (це стоїть на противагу дозволеному в той час католицькому використанню природного планування сім'ї). Елейн Пейджелс каже: «На початку V століття Августин фактично проголосив, що спонтанне сексуальне бажання є доказом — і покаранням — загального первородного гріха», хоча ця точка зору суперечить «більшості його християнських попередників».