Петро Мишчич (інак зовемий Мишка; рус. пан Петр Мышьчич) — руський боярин першої половини XV століття, пан радний, родоначальник Мишок герба Корчак («три вруби»).
Народився на теренах коронної Русі, либонь, у Стратині, принаймні звідти походив Масько Балабан, його двоюрідний братБалабани // Енциклопедія Львова / За ред. А. Козицького та І. Підкови. — Т. 1. — Львів: «Літопис», 2007. — С. 151; у джерелах 1420–40 рр. також подибується земянин Львівської землі Пилип (Філько) Мишич з Лединичів, — видко, теж якийсь родич ПетраОднороженко О. Українська родова геральдика доби середньовіччя та раннього модерну (XIV—XVIII ст.). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук. — Київ, 2009. — C. 155.
Близько 1436/37 року П. Мишчич, як і низка інших панів підпольської Русі, переселивсь на Волинь, увійшовши до найближчого оточення вел. кн. Свидригайла Ольгердовича, де обійняв посаду кухмістра.
4 лютого 1438 господар пожалував йому за вірну, «а нигды неопущеную» службу ліс Дідів і села Борщівка, Борок й Кандитово Кременецького повіту з прилеглими угіддямиАкты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией. — Т. 1. — СПб., 1846. — С. 48, а в 1452 — с. Холунів з присілками Холуневець, Підгаї й Силищево Городище, дворище Гугнино та селище Бейче в Перемильському повітіАрхив Юго-Западной России, издаваемый Временной комиссией для разбора древних актов [в 35 тт.]. — Ч. 8: [Акты юридические]. ‒ Т. IV: Акты о землевладении в Юго-Западной России в XV—XVIII вв. — К., 1907. — С. 16-18.
По собі лишив синів Богдана і Дмитра.
Примітки