Кум, кума́ — хрещений батько (мати) по відношенню до батьків хрещеника та хрещеної матері (батька). А також хрещені батько і мати по відношенню один до одного; або чоловік або дружина куми, кума; батько (мати) дитини по відношенню до хрещеного батька і хрещеної матері. Якщо в хрещені батьки запрошували перших зустрічних, вони йменувалися стрічними кумами.

Слово кум походить від , утвореного від ранішої форми *kuma. Воно є праслов'янським запозиченням з балканських діалектів народної латини: від commater («хресна мати»), утвореного від приставки-прийменника com («з-») і mater («мати», спорідненого з ). Менш ймовірні версії, що виводять кум від («кум»), від («коханка», «молода дружина», «наложниця», «рабиня», «служниця»). Існує версія про запозичення праслов'янами від кельтів, члени чоловічого союзу були «кумами» (ірл. cum-e «однаковий, такий же»), з правом бути опікуном та вихователем дітей побратима (співставмо з цим збережене румунами іншомовне (кельтське) визначення «похресника» як fin, тобто «феній»). На членів союзу поширювався принцип родової екзогамії, внаслідок чого член союзу не міг одружитися на сестрі свого побратима-«кума» по «союзу», не мав права вступати з ним у торговельні стосунки так, як і з рідним братом тощоГуцуляк О. Б. Кельтський лінгвосоціокультурний слід в історії слов'ян // Етнос і культура. — 2015—2016. — № 12-13. — С. 119—131.

У минулому зв'язками кумівства зазвичай підтверджували та зміцнювали дружні стосунки, тому слово часто використовувалося в значенні друг, товариш, приятельХто кому кум в українській політиці , газета «Експрес», 25.04.2013. Дієслово «покуматися», «покумитися», що означає «стати кумами, хресними родичами», колись вживалося в сенсі «заприятелювати», «затоваришувати», приказка «кум королю і сват міністру» вживається щодо людини, що поводиться підкреслено незалежно, бундючно. У казках, байках «кум» («кумась», «кумцьо») — традиційний епітет вовка, «кума» («кумася», «кумонька», «кумця») — лисиці.

Явище непотизму, потурання по службі своїм друзям або родичам, також відоме як «кумі́вство».

Див. також Хрещені батьки

Примітки

Посилання Куми //

Кумъ // Словник української мови XVI — першої половини XVII ст. / відп. ред. Д. Гринчишин, М. Чікало; Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України. — Львів, 2010. — Вип. 15 (конь — легковѣрны). — С. 179.

Терміни генеалогії . Ступені спорідненості і ступеня властивості