Микола Матвійович Абрамов (1876—1949) — інженер шляхів сполучення, вчений в галузі інженерної геології, професор, декан факультету.

Біографія Народився у сім'ї донських козаків у місті Новочеркаськ.

Здобув домашню освіту, 1894 року зі срібною медаллю закінчив Новочеркаську класичну гімназію, а наступного вступив на математичне відділення фізико-математичного факультету Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення, який закінчив у 1900 році. Учень М. А. Бєлелюбського.

Перша робота М. М. Абрамова відноситься до 1904 року та присвячена розрахунку ферми-аркади системи А. Vierendeel`s. Вона була опублікована у виданнях Інституту інженерів шляхів сполучення Імператора Олександра I. Надалі Микола Матвійович займався питаннями методики викладання будівельної механіки, приділяючи особливу увагу фізико-математичній підготовці студентів до вивчення опору матеріалів.

З 1907 року — професор Донського політехнічного інституту в Новочеркаську на кафедрі будівельної механікиКафедра «Основи конструювання машин» , автор робіт з випробування матеріалів. У 1917 і 1918 роках працював ректором Донського політехнічного інституту.

Член постійного Бюро з'їздів російських цементних техніків та заводчиків. Брав участь у роботі російських натуралістів та лікарів у Москві (1909−1910)

У 1917—1918 роках був учасником Помісного Собору Російської Православної Церкви як мирянин від Донської єпархії.

19−25 травня 1919 року брав участь у Ставропольському організаційному «Південно-східному російському церковному соборі»Абрамов Микола Матвійович на сайті «Русское православие».

У 1928−1929 роках — заслужений професор Харківського технологічного інституту, декан інженерно-будівельного факультету ХТІ (1929). Дійсний член Українського товариства працівників науки та техніки (1929).

З 1936 року по 1939 рік — завідувач кафедри Сибірського державного університету шляхів сполучення.

З 1939 року по 1947 рік — завідувач кафедри опору матеріалів Інституту інженерів-механіків соціалістичного землеробства.

Помер Микола Матвійович 13 лютого 1949 року, похований на Новочеркаському цвинтарі.

Сім'я Дружина — Раїса Володимирівна Лазарєва, Новочеркаськ.

Нагороди 1915 року «за видатні заслуги, надані Росії на міжнародних судноплавних конгресах», Миколу Матвійовича нагородили почесною медаллю.Данцев А. А. Университет — любовь моя: страницы истории первого донского вуза. Новочеркасск, 1997. С. 76-77. У січні 1919 року Донський отаман, генерал від кавалерії — П. М. Краснов «за відмінність у службі та особливу працю за Радою Фінансів» випускав професорів, статських радників Абрамова у чин дійсного статського радника. У 1920-х роках Центральна комісія з покращення побуту вчених при РНК РРФСР (ЦеКППВ), оцінюючи наукову діяльність Абрамова, кваліфікувала його як видатного вченого.

Бібліографія Деякі роботи М. М. Абрамова: «Введення в курс механічних випробувань матеріалів» () (СПб., 1906); «Вивчення властивостей бетону в обоймі: Заг. відомості та осн. дані про опір стиску та згинання» () (СПб., 1907); «Функція AIRY та її застосування до вирішення завдань теорії пружності та будівельної механіки в роботах KLEIN’A, WEGHARDT’A та TIMPE» () (СПб., 1908); Матеріали для курсу «Будівельна механіка» () (Новочеркаськ, 1909); «Випробування будівельних матеріалів, споруд і їх частин та умови приймання матеріалів» () (Новочеркаськ, 1913); «Курс опору матеріалів» () (Новочеркаськ, 1915); «Задачник з опору матеріалів» () (Харків, 1929).

Примітки

Література

Посилання Абрамов Микола Матвійович Всеросійське дерево-родовід. Абрамов

Діячі науки, вчені Ростовської області Абрамов Микола Матвійович // ПРДПУ (НПІ) імені М.І.Платова