Хрестоподібний храм Мангупа — руїни православного храму IX—X століття, розташовані на південно-східному схилі гори Баба-Даг. Знаходився на некрополі Мангупа, був знайдений і розкопаний Віктором Мицем 1981 року. Судячи зі збереженої на знайденій верхній гілки рельєфного кам'яного хреста з п'ятирядкового напису, датованого IX століттям, повідомляє (у перекладі Елли Соломоник) про св. Феодота, В. Миц робить висновок, що храм міг бути присвячений цьому святому.
Опис В історії будівлі простежуються два будівельні періоди: перший — храм, збудований у IX столітті, що представляв у плані хрест із досить короткими гілками та напівкруглою апсидою та другий, перебудований у X столітті, коли до торців південної та північної гілок були прибудовані дві невеликі каплиці, а до західної гілки — притвор. Олександр Айбабін, аналізуючи результати розкопок, запропонував датувати перший етап життя храмового комплексу в інших межах — Х-ХІ століття.
Перший храм, IX століття, мав розміри 9,25 на 11,0 м, з трьома входами шириною 0,70—0,80 м, влаштованими в бічних стінах, а після перебудови X століття розміри були збільшені до 15,5 на 15,55 м: до входів в Північний і південний коци Хреста були прибудовані два приділ (2,5 на 6,25 м) з окремими входами — в Північний боковий вівтар — із Заходу; в південний — з півдня. До західного входу прибудували притвор розміром 4,1 на 4,95 м з двома входами — з півночі і півдня. Стіни храму (збереглися на висоту 0,40 — 0,80 м) складені з вапнякового буту на вапняному розчині з підтесанной лицьовою стороною, встановлені без фундаменту на материковій глині. Товщина несучих стін-0,98-1,05 м, бічних, стін прибудов і притвору — 0,60-0,80 м, кути викладені з ретельно обтесаних блоків досить великих розмірів — 0,80 на 0,60 на 0,40 м, деякі з яких явно вторинного використання, зі збереженими шматочками цем'янки. Зсередини будівля була покрита білою вапняною штукатуркою (в Північному приділі збереглася на висоту стін і нанесена в два шари), слідів розпису при розкопках не знайдено. Вікна храму були засклені (із зовнішнього боку стін південного крила знайдені уламки віконного скла), підлоги були викладені плінфою розмірами 0,40 на 0,39 м і товщиною 3 см, яка укладалася на рідкий вапняний розчин (вимостка повністю збереглася тільки в Північному боковому вівтарі, в інших місцях сильно пошкоджена), в притворі тут підлога була глиняна. Дах храму був покритий черепицею IX—X століття досить великих розмірів — 0,34-0,36 на 0,47-0,50 м виходячи з відсутності знахідок цвяхів, Миц зробив припущення про можливе перекриття храму кам'яним купольним склепінням.
Вже пізніше перебудов, південна та північна гілки храму разом із межами були відгороджені і в них влаштовані місця для поховань. У X столітті в храмі в церкві сталася пожежа, вона була зруйнована, після чого вже не відновлювалася, а стіни поступово були розібрані. У XIII—XIV столітті на руїнах і з використанням центральної апсиди, була побудована невелика каплиця розміром 3,75 на 5,10 м, яка простояла, мабуть, до XVIII століття, навколо якої протягом усього періоду її існування розташовувався цвинтар.
Посвячення читця, IX—X століття Під час розкопок 1981 року Вікторм Мицем було знайдено плиту із щільного мергелю з посвятним написом, ймовірно, донатора будівництва або прикраси храму, з наступним текстом — Я, читець, раб Христовий…. Прочитання напису, зроблене Еллою Соломоник, дало невірний результат про посвяту храму св. Феодоту.
Посилання