Сигурд Вісньовський (; 6 квітня 1841, с. Панівці Зелені, Чортківський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія — 23 квітня 1892, м. Коломия, Коломийський повіт, Австро-Угорщина) — польський письменник, мандрівник, видавець, промисловець, журналіст.
Біографія Народився 6 квітня 1841 року в селі Панівці Зелені, Чортківського округу, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія (нині — село Панівці, Чортківського району, Тернопільської області, Україна) у шляхетній родині Антонія та Анни (дошлюбне прізвище Шавловська) Вісньовських (гербу Прус III).
Навчався у гімназіях міст Станіслава (нині Івано-Франківськ) та Львова, де здобув середню освіту. 1858–1859 роках подорожував Туреччиною, РумунієюBędkowski M. Przygody Sygurda Wiśniowskiegona antypodach // Mówią Wieki. — 2014. — nr 10. — S. 29–33. та Італією.
1859 року — повернувся до Львова, де вступив до Львівського університету, але вищої освіти не отримав.
I860 року мандрував Румунією, Туреччиною й Грецією. В Італії — учасник повстання Джузеппе Гарібальді потім навчався в Польській військовій школі в Кунео
1862 року повернувся в Галичину, потім поїхав до Англії та Австралії. Подорожував Новою Зеландією та островами Полінезії (острів Фіджі). Двічі здійснив навколосвітню подорож.
1862 по 1872 рік — подорожував і працював в Австралії, Новій Зеландії та Фіджі, де працював золотошукачем, сільськогосподарським робітником, моряком і журналістом.
1872 року повернувся до Польщі. Його подорожні колонки публікувалися у часописі «Gazeta Narodowa», що видавалася у Львові. Вони були зібрані й опубліковані разом у 1873 році під заголовком «Десять років в Австралії».
Того ж 1872 року повернувся в Європу, а влітку — виїхав до США (як репортер), потім повернувся на батьківщину й оселився в Галичині, де придбав нафтові плантації. Там він залишився до кінця життя.
Репортажі Вісньовського з його поїздок до Австралії та Америки є класичними звітами.
Наприкінці життя мешкав у Галичині: власник нафтового родовища у с. Слобода Рунґурська (нині село Слобода Коломийського району Івано-Франківської області), директор нафтоперегонного заводу, член повітового відділу, управи Коломийського товариства опіки й розвитку нафтового промислу.
Спільно зі Станіславом Щепановським заклав, фінансував і видавав польський двотижневик «Роmoс wlasna» (від січня 1886).
1987 року у видавництві «Спорт і Туристика» в серії «Польські мандрівники» (разом із томами про Генрика Сенкевича, Ігнація Домейка, Антонія Ремана та Броніслава Ґрунбчевського) вийшла комічна версія його біографії— «Po australe złe».
Помер 23 квітня 1892 року у Львові та похований на Личаківського цвинтаря (поле № 68). Надгробок виготовлено в майстерні Юліана МарковськогоStanisław S. Nicieja Cmentarz Łyczakowski we Lwowie… — S. 165..
Публікації 1873 — «Dziesięć lat w Australii»Sygurd Wiśniowski Dziesięć lat w Australii. — Wrocław: Erebus, 2024. — 384 s. — ISBN 9788395415494. Sygurd Wiśniowski Dziesięć lat w Australii / przez Sygurda Wiśniowskiego. — Cz. 1. — Lwów: Gubrynowicz i Schmidt, 1873. Sygurd Wiśniowski Dziesięć lat w Australii / przez Sygurda Wiśniowskiego. — Cz. 2. — Lwów: Gubrynowicz i Schmidt, 1873. . 1874–1876 — «Obrazki z życia amerykańskiego». 1875 — «Listy z Czarnych Gór», «Світлячки в темному краю»Вісньовський Сиґурд: мандрівник світами та духом. 1877 — «Dzieci królowej Oceanii»Sygurd Wiśniowski Dzieci królowej Oceanji / przez Sygurda Wiśniowskiego. — T. 1, 2. — Lwów: Gubrynowicz i Schmidt, 1877. — 450 s. , «Langenor», «Чорна і біла», «Одетта». 1879 — «Світлячки в темному краю». 1880 — «Biała czy czarna? (o dążeniach niepodległościowych Kuby)». 1881 — «Niewidzialny». 1882 — «Ola». Переклав англійською мовою поему «Пан Тадеуш» Адама Міцкевича.
Примітки
Джерела
Będkowski M. Przygody Sygurda Wiśniowskiegona antypodach // Mówią Wieki. — 2014. — nr 10. — S. 29–33. Stanisław Sławomir Nicieja Cmentarz Łyczakowski we Lwowie w latach 1786—1986. — Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1988. — 447 s. — ISBN 83-04-02817-4.