Адамович В'ячеслав Дмитрович (9 лютого 1981, Вершаці, Чигиринський район, Черкаська область — 9 лютого 2024, Міньківка, Бахмутський район, Донецька область) — старший сержант роти вогневої підтримки ЗСУ 30 окремої механізованої бригади імені Костянтина Острозького, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.
Життєпис
Адамович В'ячеслав Дмитрович народився 9 лютого 1981 року, в селянській сім'ї. Його батьки, Адамович Євдокія та Адамович Дмитро, були працівниками колгоспу. З ранніх років В'ячеслав був енергійним хлопчиною, який завжди допомагав матері в домашніх справах. Він був товариським, веселим та чуйним хлопчиною. В'ячеслав від природи був міцним та витривалим хлопцем, тому завжди брав участь в різних спортивних змаганнях, захищаючи честь школи та рідного села. Зокрема, В'ячеслав постійно брав участь у футбольних та волейбольних турнірах. І вже тоді на футбольному полі він вирізнявся своєю непоступливістю та постійним бажанням до перемоги. Крім того, у шкільні роки В'ячеслав самотужки оволодів навиками перукаря, і чимало односельчан, а надалі товаришів по службі, зверталися до його послуг.
Після цього, він, як і більшість ровесників, подався здобувати фахову освіту. Після завершення школи В’ячеслав вступив до Знам’янського професійно-технічного училища. Він навчався за спеціальністю «Повар». Після завершення навчання В'ячеслав поїхав до Одеси, де проходив практику за здобутою спеціальністю Осінню 1999 року В’ячеслава призвали на строкову службу до Збройних сил України. Його розподілили до десантно-штурмової бригади в місті Болград. Серед своїх товаришів по службі В'ячеслав здобув репутацію надійного солдата, за що отримав звання старшого сержанта. Навесні 2001 В’ячеслав завершив службу й повернувся додому.
Служба в лавах ЗСУ Після смерті матері, біля міста Торецьк і восени 2019 року одружився з «коханням всього свого життя» Оксаною.
із завзяттям
В'ячеслав За свою енергійність В'ячеслав отримав прізвисько «Буря», проте більшість називали його просто «Сява». За словами В'ячеслава, у той момент в нього промайнула думка, що його оберіг янгол-охоронець, адже смерть була дуже близькою.
Після цього В'ячеслава та його хлопців вивели на певний час — влітку 2022 року В'ячеслав спочатку був на Чернігівщині, а потім його на місяць перекинули до Бородянки. У серпні 2022 року В'ячеслав знову повернувся до бойових дій&.
Звільняв Харківщину і боронив Бахмут: на Чигиринщині навіки прощаються з військовим
Після цього В'ячеслав отримав час на реабілітацію через нестерпний біль в ногах та спині. Залікувавши рани, у липні 2023 року В'ячеслав повернувся до бойових дій. Його підрозділ періодично стояв на захисті населених пунктів Васюківка та Міньківка. Саме біля Міньківки В'ячеслав Адамович загинув 9 лютого від кульового поранення, на власний день народження.Загинув у день народження: на Черкащині поховали військового
У квітні 2024 року Україні вдалось повернути тіла близько 150 українських воїнів, серед них було тіло В'ячеслава. 30 квітня земляки з усіма почестями попрощалися з героєм. В'ячеслав Адамович похоронений на місцевому цвинтарі у селищі Чернече.На війні загинув В'ячеслав Адамович із села Чернече
Вшанування пам'яті 30 травня 2024 року в селі Вершаці відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки захиснику України, випускнику Вершацької школи — В'ячеславу Адамовичу. Право відкрити меморіальну дошку було надано дружині героя — Оксані Адамович. У вересні 2024 року на «Алеї Слави» міста Чигирин відкрита меморіальна дошка в пам’ять про В’ячеслава Адамовича.
Примітки