Panasonic Toyota Racing — колишня команда Формули-1, що належала японському виробнику автомобілів Toyota Motor Corporation і базувалася в Кельні, Німеччина. Toyota оголосила про свої плани приєднатися до Формули-1 у 1999 році, і після тривалих випробувань їх початкової машини, яка отримала назву TF101, команда дебютувала в 2002 році. Нова команда була створена на основі організації Toyota Motorsport GmbH, яка раніше брала участь у Чемпіонаті світу з ралі та 24 годинах Ле-Мана. Незважаючи на очко в своїй першій в історії гонці, Toyota ніколи не вигравала Гран-прі, їхнім найкращим результатом стало друге місце, якого вони досягали п'ять разів.
Toyota піддавалася критиці за відсутність успіхів, оскільки команді так і не вдалося виграти Гран-прі з одним із найбільших спортивних бюджетів, а також будучи найбільшим у світі виробником автомобілів. Toyota була добре фінансованою командою, хоч вона ніколи стабільно не демонструвала сильних результатів.
4 листопада 2009 року Toyota оголосила про свій негайний вихід з Формули-1, після участі в восьми сезонах поспіль.
Історія
1957–2002: Передісторія
В 1957 році Toyota стала першим японським автовиробником, що з'явився на міжнародних перегонах, коли Toyopet Crown взяла участь у ралійних змаганнях Round Australia Trial. Коріння команди Формули-1 можна простежити до більш пізнього періоду в 1972 році, коли команда Andersson Motorsport під керівництвом шведа Уве Андерссона використовувала Toyota Celica 1600GT на ралі RAC у Великій Британії. Пізніше команда була перейменована в Toyota Team Europe, а потім, після купівлі Toyota в 1993 році, в Toyota Motorsport GmbH. Ралійна команда виграла чотири титули чемпіонату світу з ралі серед пілотів, особливо з Карлосом Сайнсом, а також три титули серед конструкторів. Наприкінці 1995 року FIA відсторонила команду від змагань на 12 місяців за використання заборонених запчастин, через що команда не змогла взяти участь у гонках наступного сезону (офіційні регіональні команди Toyota взяли участь на Celica GT-Four наступного сезону, але відсторонення означало, що вони не мали права на отримання очок конструктора). Toyota продовжувала вигравати ралі після свого повернення в 1997 році, але не змогла досягти такого ж рівня домінування.
У 1997 році команда перейшла до участі в трекових перегонах з проєктом спортивного прототипу Toyota GT-One, двічі не зумівши виграти 24 години Ле-Мана. 21 січня 1999 Toyota оголосила про свій перехід в у Формулу-1. Компанія завершила свої програми в ралі та Ле-Мані, щоб зосередитися на Формулі-1. 30 червня 2000 року Toyota стала 12-ю командою на сезон Формули-1 2002 року. В компанії спочатку збиралися приєднатися до Формули-1 у 2001 році, але згодом відклали свій дебют на 12 місяців, втративши при цьому депозит у розмірі 11 мільйонів доларів. В Toyota вирішили створити власну заводську команду з нуля, замість співпраці зі спеціалізованою гоночною командою та виробником шасі. Команда також була створена далеко від традиційного виробничого центру Формули-1 у «Motorsport Valley» у Великій Британії. Протягом 2001 року Toyota проводила тести свого прототипа TF101 (AM01) разом з пілотами на 11 трасах Формули-1. Ідея полягала в тому, щоб отримати телеметричні дані для перегонів, які дозволили їм внести аеродинамічні зміни в TF102, а гонщики могли б звикнути до нових болідів. В ролі пілотів виступили фін Міка Сало, який знав японську мову, і шотландець Аллан Макніш, який виступав за кермом GT-One під час 24 годин Ле-Мана в 1999 році.
2002–2004: Перші роки
2002
Toyota дебютувала у Формулі-1 у 2002 році з Алланом Макнішем і Мікою Сало за кермом Toyota TF102, що був розроблений під керівництвом Ґустава Бруннера. Хоч команда мала один із найбільших бюджетів у Формулі-1, Toyota змогла заробити всього два очки за весь сезон. Перше очко набрали в першій гонці на Гран-прі Австралії, коли половина пелотона зійшла через аварію в першому повороті, спричинену зіткненням Ральфа Шумахера з Рубенсом Баррікелло. Команда могла набрати ще одне очко в наступній гонці на Гран-прі Малайзії, але Сало зазнав проблем з електронікою, а Макніш зіткнувся з проблемами під час останнього піт-стопу. Через це шотландець втратив позиції та фінішував сьомим, одразу позаду Феліпе Масси з Sauber. Гран-прі Бразилії, третя гонка сезону, принесла Toyota друге й останнє очко, яке знову заробив Сало. Макніш потрапив у серйозну аварію під час кваліфікації в фінальному раунді сезону на Гран-прі Японії та відмовився від участі в гонці за порадою лікаря. Ні Макнішу, ні Сало не запропонували місце на сезон 2003 року.
2003 У сезоні 2003 року Toyota підписала контракт з бразильцем Крістіану да Маттою, який виграв американську серію CART у 2002 році на автомобілі з двигуном Toyota, і колишнім пілотом BAR Олів'є Панісом, щоб замінити колишніх гонщиків команди Сало та Макніша. Протягом сезону команді вдалося здобути декілька фінішів у заліковій зоні, але найкращим результатом стало лише п'яте місце Паніса на Гран-прі Німеччини.
Серед найяскравіших досягнень сезону — лідирування обома болідами під час Гран-прі Великої Британії, завдяки проведенню піт-стопів під час автомобіля безпеки, та третє місце Паніса в кваліфікації на Гран-прі США. Наприкінці сезону команда набрала шістнадцять очок, що стало значно кращим результатом у порівнянні з попереднім сезоном, але вони принесли команді лише восьме місце в Кубку конструкторів, випередивши команду Jordan та Minardi.
2004
Toyota зберегла свій склад пілотів на 2004 рік, але сезон виявився складним для команди. Обидві Toyota, разом з болідами Williams, були дискваліфіковані з Гран-прі Канади за використання деталей, що не відповідали технічному регламенту. Крістіану да Матта, через невдалі результати, залишив команду після Гран-прі Німеччини, і його замінив інший бразилець Рікарду Зонта, який до цього виступав у ролі третього пілота команди. Зонта взяв участь в наступних чотирьох раундах, перш ніж його замінив італієць Ярно Труллі, який покинув заводську команду Renault. Тим часом Паніс оголосив про завершення гоночної кар'єри, а згодом також відмовився від участі в фінальному Гран-прі Бразилії, щоб дозволити Зонті, який поступився своїм місцем Труллі, взяти участь у його домашній гонці. Ні Труллі, ні Зонта не набрали очок для команди в обох гонках наприкінці сезону, хоча Труллі зумів кваліфікуватися в першій десятці в обох Гран-прі. На початку року Toyota залучила колишнього дизайнера Jordan та Renault Майка Гаскойна для нагляду над розробкою боліда, що згодом отримав значні оновлення протягом сезону. Команда набрала трохи більше половини очок, набраних у 2003 році, але повторила свій найкращий результат в гонці завдяки п'ятому місцю Паніса на Гран-прі США, та зберегла своє восьме місце в Кубку конструкторів.
Промислове шпигунство У 2004 році Toyota також була звинувачена в промисловому шпигунстві у справі про викрадення даних у Ferrari. Цього сезону багато шанувальників Формули-1 коментували схожість Toyota TF104 з Ferrari F2003-GA. Окружний прокурор Кельна, де базувалася команда Формули-1 Toyota, очолив розслідування, заявивши, що «Це величезна кількість матеріалу. Нам знадобиться понад 10 тисяч сторінок, щоб надрукувати все», коментуючи велику кількість документів, що створюються під час розробки будь-якого сучасного боліда Формули-1. Toyota відмовилася надіслати дані назад до Італії, оскільки вони не хотіли, щоб Ferrari скористалася напрацюваннями Toyota, які були перемішані разом з даними Ferrari.
2005–2006: Успіх та падіння
2005
В сезоні 2005 року Ярно Труллі залишився з командою, а місце Рікарду Зонти зайняв переможець Гран-прі Ральф Шумахер з Williams. Під час презентації своєї машини 2005 року TF105 Шумахер сказав, що у нього більше шансів виграти титул з Toyota, ніж з Williams. Цього року Toyota також вперше стала постачальником двигунів для іншої команди, якою в цьому році стала Jordan. Toyota добре розпочала сезон: Ярно Труллі кваліфікувався другим на першому етапі в Австралії та фінішував другим у наступних двох гонках у Малайзії та Бахрейні. Після цього результати трохи погіршилися: Труллі здобув свій єдиний подіум, посівши третє місце в Іспанії, тоді як Ральф Шумахер фінішував третім в Угорщині та Китаї, а також здобув поул на Гран-прі Японії. А проте сезон 2005 року став для Toyota найуспішнішим у Формулі-1, оскільки вони здобули очки в усіх гонках, крім першої та суперечливого Гран-прі США, де Труллі здобув поул, але, як і всі пілоти, що використовували шини Michelin, відмовився від старту перед початком гонки. Команда зайняла четверте місце в Кубку конструкторів, набравши 88 очок.
2006
У 2006 році Toyota зберегла той самий склад пілотів, але перейшла на шини Bridgestone. Команда стала першою, хто представив свій новий болід, і цей крок мав на меті дати їм перевагу над суперниками, але результати під час передсезонних тестів виявились посередніми. Третє місце Ральфа Шумахера в Австралії стало єдиним подіумом для Toyota у 2006 році. Після цього їхніми найкращими результатами в гонках стали четверті місця у Франції з Шумахером, а також в США, де Труллі стартував із піт-лейну та пробився на четверте місце, випередивши чемпіона Фернандо Алонсо з Renault. Труллі наблизився до ще одного подіуму в Монако, але зійшов через проблеми з гідравлікою на пізніх етапах гонки. На домашньому для команди Гран-прі Японії Труллі та Шумахер фінішували шостим та сьомим відповідно, що стало єдиним подвійним фінішем в очках за сезон. На фінальному Гран-прі Бразилії обидва автомобілі Toyota зійшли на перших колах через проблеми з підвіскою. Всупереч цим невдачам команда показала свій другий за результативністю сезон на той момент, набравши 35 очок і фінішувавши на шостому місці, на одне очко відставши від BMW Sauber.
Toyota здивувала спільноту Формули-1, звільнивши Майка Гаскойна зі свого технічного відділу після гонки в Мельбурні, особливо через те, що англієць посприяв підвищенню їхньої конкурентоспроможності протягом 2005 року. Однак погані показники TF106 у перших двох гонках сезону, особливо в Бахрейні, де команда фінішувала на подіумі 12 місяців тому, викликали розбіжності щодо технічного напрямку команди. Гаскойну не сподобався корпоративний спосіб роботи керівництва команди, тоді як керівництво команди розчарували результати TF106, який спроєктував Гаскойн, і його в підсумку звільнили. Toyota знадобився деякий час, щоб замінити технічного директора, врешті-решт підвищивши на цю роль Паскаля Васселона, заявивши, що технічний відділ, яким керує одна людина, стає старомодним.
2007–2009: Останні сезони
2007
Труллі та Шумахер продовжили виступати за Toyota в 2007 році. Toyota TF107 був офіційно представлений 12 січня 2007 року в Кельні, Німеччина. Toyota розпочала свою зимову програму тестів у Валенсії 29 січня 2007 року. Постачання клієнтських двигунів Toyota перевели з команди Midland до британських багаторазових чемпіонів Williams, які, за їхніми власними стандартами, показали недостатні результати з двигунами Cosworth протягом 2006 року.
Ральф Шумахер набрав перше очко для Toyota у сезоні, посівши восьме місце в першому Гран-прі року в Мельбурні. Ярно Труллі набрав по два очки в кожній із наступних двох гонок, фінішувавши сьомим як у Малайзії, так і в Бахрейні. Для Шумахера обидві гонки видались не легкими і він не зумів набрати жодних очок. Під час чотиритижневої перерви, яка послідувала за третім раундом, Toyota провела тести на трасі Каталунья, після яких команда заявила про покращення боліда завдяки оновленням. Президент команди Джон Говетт розповів, що Toyota намагатиметься наздогнати BMW Sauber, яка посідала третє місце в заліку конструкторів на той момент. Однак у наступних двох гонках команда не змогла набрати жодних очок.