Емануель фон Гайбель (17 жовтня 1815 — 6 квітня 1884) — німецький поет і драматург.
Біографія Гайбель народився в Любеку в родині пастора. Спочатку він пішов шляхом свого батька і навчався в Бонні та Берліні, але його справжні інтереси полягали не в теології, а в класичній і романській філології. У 1838 році він прийняв наставництво в Афінах, де залишався до 1840 року. Того ж року він разом зі своїм другом Ернстом Курціусом опублікував збірку перекладів з грецької. Його перші вірші були опубліковані в томі під назвою Zeitstimmen у 1841 році. У 1842 році він вступив на службу до короля Пруссії Фрідріха-Вільгельма IV з річною стипендією 300 талерів; під опікою якого він написав трагедії «König Roderich» (1843), «König Sigurds Brautfahrt» (1846), епос, «Juniuslieder» (1848), лірику в енергійнішому та мужнішому стилі, ніж його ранні вірші.
У 1851 році Максиміліан II Баварський запросив Гайбеля до Мюнхена як почесного професора університету, тож він відмовився від своєї прусської стипендії. Перебуваючи в Мюнхені, він був у центрі літературного гуртка Die Krokodile (Товариство Крокодила), який займався традиційними формами. У 1852 році він одружився з Амандою Траммер і наступного року в них народилася донька Ада Марі Керолайн. Том Нові вірші (Neue Gedichte), опублікований у Мюнхені в 1857 році, який переважно складався з віршів на класичні теми, став свідченням зростання його майстерності. Цю низку поезій гідно завершив вірш «Листя пізньої осені» (Spätherbstblätter), опублікований у 1877 році. У 1869 році поет залишив Мюнхен і повернувся до Любека, де мешкав до самої смерті.
Крім згаданих текстів, його твори включають дві трагедії, «Брунгільда» (1858, 5-е видання 1890) і «Софонісбе» (1869), а також переклади французької та іспанської популярної поезії («Spanisches Liederbuch» (1852), спільно з Паулем Гейзе). Гайбель починав як член групи політичних поетів, які стали провісниками революції 1848 року, пізніше він уже вітав створення Німецької імперії в 1871 році. Однак сила його таланту полягала не в його політичних піснях, а в суто ліричній поезії, такій як чудовий цикл «Ада» та його популярних піснях про кохання. Гайбеля нерідко називають провідним представником німецької лірики між 1848 і 1870 роками.
Його вірш «Гарна Єлена» (Schön Ellen)поклав на музику Макс Брух. Йоганнес Брамс використав один із парафраз Гайбеля на іспанську поезію у другій зі своїх двох пісень для голосу, альта та фортепіано.
Твори Gesammelte Werke опубліковано у 8 томах (1883, 4-е видання 1906) Gedichte витримало близько 130 видань. У 1904 році вийшло друком повне зібрання його віршів в одному томі.
Примітки
Література Karl Goedeke, E Geibel (1869) Wilhelm Scherer's address on Geibel (1884) Karl Theodor Gaedertz, Geibel-Denkwurdigkeiten (1886) Carl Conrad Theodor Litzmann, E Geibel, aus Erinnerungen, Briefen und Tagebüchern (1887) Biographies by Karl Ludwig Leimbach (2nd ed., 1894), and K. T. Gaedertz (1897).
Посилання
Grabstelle auf dem Burgtorfriedhof in Lübeck. Die Gedichte auf zgedichte.de.
Emanuel Geibel im Literaturportal Bayern. Emanuel Geibel und seine Spuren in Lübeck.