Архіпелаг Ревільяхіхедо (, ) або Архіпелаг Ревілья-Хіхедо — група з чотирьох тихоокеанських вулканічних островів, відомих своєю унікальною екосистемою. Вони лежать приблизно за 458 км. від острова Сокорро на південь і південний захід від Кабо-Сан-Лукас, південного краю півострова Нижня Каліфорнія, і від 698 до 1092 км. на захід від Мансанільйо. Історично пов'язані з мексиканським штатом Коліма, якому в 1861 році було надано можливість створити виправну колонію, острови перебувають під федеральною власністю та юрисдикцією Мексики.

У липні 2016 року архіпелаг Ревільяхіхедо було внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, а в листопаді 2017 року він був оголошений морським заповідником і національним парком Мексики. Деякі з вулканів діючі, з останнім виверженням вулкана Барсена в 1953 році та Сокорро в 1993 році. Подорож до островів від найближчої точки суходолу займає приблизно від 26 до 30 годин, оскільки зазвичай до них можна дістатися морем; на Сокорро є невелика військова злітно-посадкова смуга.

Географія

Загальна площа 157,81 км2, поширюється зі сходу на захід приблизно на 420 км. Військово-морська база на півдні острова Сокорро має населення 45 осіб (персонал). На Кларіоні розташований невеликий військово-морський гарнізон з дев'яти осіб. В іншому острови незаселені. Острови названі на честь дона Хуана Вісенте де Гуемеса, 2-го графа Ревілья-Хіхедо, 53-го віцекороля Нової Іспанії. Острів (альтернативна назва) Довжина по ширині (км) Площа (км2) Найвища вершина (м) Внутрішні острови (UTC-7, гірський часовий пояс) Сан-Бенедікто 4,315 на 2,490 5.94 Барсена (310) Сокорро (Сан-Томас) 16,813 на 15,629 132.06 Гора (Cerro) Еверманн (1130) Рока Партида 0,246 на 0,073 0,014 (34) Зовнішній острів (UTC-8, тихоокеанський часовий пояс) Кларіон (Санта Роза) 8,544 на 3,686 19.80 Монте-Гальегос (335) Острови Ревільяхіхедо 420 на 115 157,81 Гора (Cerro) Еверманн (1130) Три східні острови називаються внутрішніми островами. Вони лежать у часовому поясі UTC-7 (Гірський час), тоді як більша частина Коліми розташована в UTC-6 (Центральний часовий пояс). Кларіон лежить порівняно далеко на захід, більш ніж на 200 км порівняно з внутрішніми островами та в UTC-8 (тихоокеанський часовий пояс). Острови Ревільяхіхедо — одна з трьох груп мексиканських островів у Тихому океані, які не лежать на континентальному шельфі; інші — острів Гвадалупе та Рокас Аліхос.

Історія

XVI—XIX ст.

Жодних доказів проживання людини на будь-якому з островів не існує до їх відкриття іспанськими дослідниками. та його команда виявили незаселений острів 19 грудня 1533 року та назвали його Санто-Томас (острів Сокорро), а 28 грудня вони відкрили острів Ісла-де-лос-Іносентес (Сан-Бенедикто), який отримав свою назву завдяки тому, що був знайдений у день Побиття немовлят.American Geographical Society of New York (1967), Special publication, issue 38, p. 370, American Geographical Society, ISSN 0065-843X

У листопаді 1542 року Руй Лопес де Вільялобос, досліджуючи нові маршрути через Тихий океан, заново відкрив Іносентес і Санто-Томас і позначив останні як Анублада («Хмарно»). Віллалобос був першим, хто повідомив про спостереження острова Рока Партида, давши йому сучасну назву. У 1608 році Мартін Янез де Арміда, який керував іншою експедицією, відвідав Анубладу і змінив її назву на Сокорро. У 1779 році Хосе Камачо був першим, хто повідомив про те, що залишився острів, який він позначив як Санта-Роза («Свята Роза»). Санта-Роза пізніше була перейменована на Кларіон на честь судна, яким у той час командував Генрі Гізелаар.

Острови Ревільяхіхедо відвідали ряд інших дослідників: Домінго дель Кастільо (1541), Мігель Пінто (1772), Александер фон Гумбольдт (1811), Бенджамін Морелл (1825), сер Едвард Белчер (1839), який створив перші ботанічні колекції та Рів, який був свідком виверження гори Еверманн у 1848 році.Geological Survey (U.S.) U.S. Geological Survey professional paper, issue 492—493, p. 281, ISSN 1044-9620 25 липня 1861 року президент Беніто Хуарес підписав указ про передачу територіального контролю над чотирма островами штату Коліма. Його планом було будівництво офшорної пенітенціарної установи на острові Сокорро; хоча цього ніколи не сталося, указ, згідно з яким вони були прикріплені до Коліми, ніколи не був скасований. У 1865 році острів досліджував орнітолог Ендрю Джексон Грейсон, який виявив голуба сокорського, пересмішника сокорського та сову-ельфа Сокорського, які пізніше отримали наукові назви на його честь.

Двадцяте століття

На початку двадцятого століття доктор Бартон Воррен Еверманн, директор Каліфорнійської академії наук у Сан-Франциско, штат Каліфорнія, сприяв науковому дослідженню островів. У цей час були отримані найповніші біологічні колекції. На його честь перейменували вулкан на острові Сокорро. У 1957 році мексиканський флот створив військово-морську базу на Сокорро і з тих пір постійно присутня на острові. Крихітний форпост також існує на Кларіоні, як зазначено вище. 21 березня 1972 року Pablo Silva García став першим губернатором Коліми, який відвідав острівні території свого штату. Було відкрито меморіальну дошку, щоб відзначити цю подію та підтвердити вимогу Коліми.

Моря, що оточують більші острови, популярні серед дайверів. Тут можна спостерігати різноманітне морське життя, наприклад китоподібних, акул і скатів. Відвідувачі зазвичай залишаються на борту експедиційних суден під час візиту на острови, що є бажаним з екологічної точки зору, щоб запобігти інтродукції подальших інвазивних видів. Острови вважаються небезпечними для відвідування з метою, окрім дайвінгу, оскільки важко здійснити посадку; деякі ледь не втратили життя, намагаючись зробити це, наприклад, на Кларіон.

Час від часу їх відвідують радіоаматори, які зазвичай використовують префікс ITU XF4. Через їх віддаленість від материка, для винагороди вони вважаються «суб'єктом», окремим від Мексики. Експедиції організацій, які займаються біологічним збереженням островів, регулярно відвідують острови для польових досліджень. Немає туристичних об'єктів; на островах немає власних надійних джерел прісної води.

Двадцять перше століття 24 листопада 2017 року президент Мексики Енріке Пенья Ньєто створив найбільшу в Північній Америці морську заповідну територію навколо островів Ревільяхіхедо. Ця охоронна територія займає навколо островів і забороняє рибальство, видобуток корисних копалин і розвиток туризму в заповідній зоні та на островах.

Екологія Острови Ревільяхіхедо є домівкою для багатьох ендемічних видів рослин і тварин, їх іноді називають «маленькими Гаваями» Мексики. Вони входять до окремого неотропічного наземного екорегіону — сухих лісів островів Ревільяхіхедо. Сокорро найрізноманітніший за флорою, фауною і рельєфом. 4 червня 1994 року уряд Мексики створив острови як біосферний заповідник. У 2020 році Oceanographic Magazine заявив, що «його віддаленість, захист і своєрідна океанографія роблять його одним із найбільш різноманітних і захоплюючих морських місць на землі».

Острови здебільшого вкриті сухим тропічним лісом із кількома різними рослинними угрупованнями, які змінюються залежно від висоти, ґрунту та експозиції. Хміль (Dodonaea viscosa) і Guettarda insularis є звичайними видами сухих лісів. Зелений мангровий ліс (Conocarpus erectus) і чагарник Hibiscus tiliaceus subsp. pernambucensis ростуть уздовж узбережжя моря.Schipper, Jan. Islas Revillagigedo Dry Forests.

За даними Всесвітнього фонду природи (WWF), 14 із 16 загальноприйнятих резидентних таксонів наземних птахів на островах є ендемічними і включають волоочко кларіонське (Troglodytes tanneri), волоочко сокорське (Troglodytes sissonii), пересмішника сокорського (Mimus graysoni), горлиця сокорська (Zenaida graysoni) і папуга сокорський (Arahuga brevipes). У Кларіоні мешкають ендемічні підвиди сови-рипи (Athene cunicularia rostrata), горлиці-жалібниці (Zenaida macroura clarionensis) і звичайного крука (Corvus corax clarionensis).Ross M. Wanless, Alfonso Aguirre-muñoz, Andrea Angel, Jeff K. Jacobsen, Bradford S. Keitt, and John McCann "Birds of Clarion Island, Revillagigedo Archipelago, Mexico, " The Wilson Journal of Ornithology 121(4), 745—751, (1 December 2009). Різновид жовтої нічної чаплі Nyctanassa violacea bancrofti (gravirostris) є ендеміком Сокорро.Yellow-crowned Night-Heron (bancrofti). Буревісник Таунсенда (Puffinus auricularis) — це морський птах, який розмножується лише навколо Серро Еверманн на Сокорро. Раніше він розмножувався на Кларіоні та Сан-Бенедікто, але не розмножувався на Кларіоні з 1988 року, а також на Сан-Бенедікто з 1952 року.BirdLife International (2024) Species factsheet: Puffinus auricularis.

Чотири місцеві наземні хребетні острова є ендемічними, зокрема вуж-батог (Masticophis anthonyi), нічна змія (Hypsiglena unaocularis) та два ігуаніди (Urosaurus auriculatus і U. clarionensis). Численні таксони морських птахів розмножуються не далі на північний (схід) від Сан-Бенедікто; Буревісники помітно відсутні як розмножувачі, хоча вони розмножуються в регіоні та відвідують острови для пошуку їжі. Альбатроси тут також зазвичай не водяться. Серед наземних птахів найбільш помітною є відсутність домашнього зяблика, широко поширеного на прибережних островах північно-східної частини Тихого океану.

Крім місцевих птахів, на островах часто зустрічаються перелітні берегові птахи та інші. Bahia Azufre (Sulfur Bay) на Кларіоні, здається, є улюбленим місцем зупинки, оскільки це одна з небагатьох довших ділянок пляжу на островах; здебільшого берегова лінія — круті скелі. Архіпелаг також є частиною місць зимівлі горбатих китів у північній частині Тихого океану.Urban J., Jaramillo A.L., Aguayo A., Baker S.C., 2000, Migratory destinations of humpback whales wintering in the Mexican Pacific, Journal of Cetacean Research and Management 2(2), pp.101–110, Retrieved on January 29, 2017

Сокорро має численні ендемічні таксони рослин, тоді як Кларіон має лише кілька. Екосистема Сан-Бенедікто була майже знищена в результаті руйнівного виверження вулкана Барсена 1 серпня 1952 року. З тих пір екосистема там відновилася, але ця подія, як відомо, спричинила вимирання скельного крапивника Сан-Бенедікто. Більшість, якщо не всі місцеві рослини, які сьогодні зустрічаються на Сан-Бенедікто, поширені з Кларіоном, але не з ближчим Сокорро на півдні через переважаючі вітри та океанські течії. Рідна флора Кларіона однаково поширена з обома іншими великими островами.

На відміну від обміну між островами, тварини та рослини, які їх спочатку колонізували, мабуть, усі належать до материкових популяцій, як правило, на північний схід від Ревільягідос. Рослини найчастіше походять від популяцій засновників Нижньої Каліфорнії, тоді як ендемічні непташині рептилії, схоже, походять безпосередньо від материкових популяцій району Сонора — Сіналоа. Предки наземних птахів островів, ймовірно, походили з південної частини Північної та північної частини Центральної Америки. Як показує той факт, що жоден ендемічний таксон сухопутних птахів не зустрічається більш ніж на одному острові, а також випадки крапивників Сокорро та Кларіона, а також голуба сокорського та траурного голуба Кларіона, здається, кожна популяція птахів виникла незалежно. BirdLife International визнала архіпелаг важливою орнітологічною територією (IBA) за розмноження морських та ендемічних наземних птахів.