Камілло Розумовський фон ВігштейнКамилл Разумовский фон ВигштайнKamillo, Graf Razumovsky von Wigstein (нім. Camillo Konstantin Hugo Artur Hippolyt Graf Razumowsky von Wigstein; 21 серпня 1752Потапенко С. Віденський архів гетьманського роду Розумовських: в 2 т. Київ: Інститут української археографії ім. М. С. Грушевського НАН України, 2018. Т. 1. 261 с., Чеський Рудолець – 5 грудня 1917, Дольні ЖивотіцеГрабовець А. Родинна усипальниця Розумовських у Чеській Республіці // Український інтерес.) – австрійський державний діяч, політик, землевласник, філантроп, правнук гетьмана України Кирила Розумовського. Створив новий осередок родини Розумовських на теренах Чеської Республіки, довкола м. Опави.Грабовець А., Нікітіна А. Культурна співпраця України й Чехії! Дослідження спадку родини Розумовських // Спецкор регіон.

Життєпис Походив з українського козацького роду Розумовських,Грабовець А. Генеалогічне дерево Розумовських – ефективний спосіб ідентифікації родини // Український інтерес. представники якої у ХІХ ст. оселилися в Австрії. Син гетьмана України, учений у сферах геології та мінералогії Розумовський Григорій Кирилович у 1810 році придбав маєток Чеський Рудолець, в якому проживала родина Розумовських до 1856 року.Rosova R. Razumovští a jejich stopy na Opavsku. Opava: Tiskarna Grafico, 2015. 87 str. Камілло Розумовський народився в родині графа Лева Розумовського (1816-1869) та баронеси Марії Рози Альбрехт фон Левенстерн (1814-1889). Після смерті батька Камілло з матір'ю та сестрою Олександриною переїхав до Відня, де він навчався в Терезіанумі. Після закінчення юридичного факультету він вступив на державну службу, потім працював у канцелярії моравського губернатора у Брно.Rosova R. Camillo Razumovskyand his traces in the Opava region (Камілло Розумовський та його сліди в Опавському регіоні) // Батуринська старовина. Вип. 11 (15). Ніжин. 2025. C. 162—174. З 1879 року Камілло служив у Міністерстві внутрішніх справ у Відні. Упродовж 1883-1887 років був губернатором округу Штернберк у Моравії, після чого пішов у відставку.

У 1902-1906 роках – депутат моравського ландтагу, займався питаннями освіти. За успішне виконання службових обов'язків був нагороджений Орденом Залізної корони 3-го ступеня. У 1908 році за підтримку католицької церкви й благодійництво – Орденом святого Григорія Великого та Орденом Франца Йосифа.

У 1892 році отримав підтвердження австрійського графського титулу для своєї родини,Грабовець А. Внесок Каміла Розумовського у збереження графського титулу та гербу родини (на основі матеріалів Австрійського державного архіву) // Сіверянський літопис. 2025. № 11 (185). C. 186–190. а в 1916 році додав до прізвища предикат «фон Вігштейн». 5 грудня 1917 року Камілло Розумовський раптово помер від серцевого нападу у своєму маєтку Дольні Животіце.

Діяльність у Чехії 18 вересня 1882 року Камілло Розумовський одружився з Марією Вінер фон Вельтен (1856-1936), донькою віденського банкіра й підприємця єврейського походження Едуарда Вінера Ріттера фон Вельтена (1822-1886) та Генрієтти Гольдшмідт (1829-1904).

Після смерті тестя Камілло Розумовського родина отримала значний спадок. Це дозволило правнуку гетьмана України залишити державну службу та розпочати власну справуЦапко Ю. До історії родоводу Розумовських в ХХ- ХХ ст. Маєток. Самчики, 2011. Вип. 3. С.78 - 81. і створити новий осередок своєї родини. Задля цього він обрав регіон який полюбив ще працюючи в Штернберку – Опавський край, де придбав ряд маєтків: Радков (Горні Вікштейн) у 1884 році, Мелч у 1888 році, Вітков у 1889 році, Дольні Животіце (Шонштайн) у 1897 році.

Спочатку родина проживала у Радкові. Намагаючись продемонструвати давнє походження родини, Камілло Розумовський створив картинну галерею у своєму маєтку. На його замовлення відомий сілезький художник Рудольф Темплер (1837–1905) близько 1900 року написав шість портретів представників родини по лінії яких продовжився рід Розумовських: син гетьмана Григорій Розумовський зі своєю дружиною Терезою–Єлизаветою, уродженою Шенк фон Кастель (1785–1818), онук гетьмана Лев Розумовський з дружиною Розою, власне сам Камілло і його дружина Марія. Вшановуючи попередніх власників маєтку Горні Вікштейн графа Йоганна Ердмана Тенчина фон Пацинського (1736–1803) та графиню Марію Терезу Тенцин фон Пацинську, уроджену Вільчек (1739–1776), Камілло Розумовський також замовив їх портрети.Грабовець А. Сімейна галерея Каміла Розумовського, як спосіб демонстрації тяглості родини та вшанування її пам’яті // XXVI Міжнародна науково-практична конференція «Latest research in the development of science and education». Прага. 2025. С. 56–60.

Наприкінці ХІХ ст. Камілло Розумовський облаштував у маєтку Радков сімейну усипальницю. Вона розташовувалася на цвинтарі біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці. У 1900 році він перевіз сюди останки своїх предків: діда Григорія і бабусі Терези-Єлизавети, дядька Максиміліана, батьків Лева та Рози. У 1917 році тут був похований Камілло Розумовський, а в 1936 році – його дружина Марія.

Камілло Розумовський також опікувався церквою Різдва Пресвятої Богородиці. У 1895 році він подарував до церкви годинниковий механізм, а в 1915 році – орган.

У 1890-х роках Камілло ініціював перші археологічні дослідження середньовічного замку Вікштейн, який розташовувався на околиці Радкова. Віднайдені знахідки були представлені в його тамтешньому маєтку.

Через віддалене розташування Радкова від Опави Камілло Розумовський зі своєю родиною з часом переїхав на постійне проживання до маєтку Дольні Животіце. У 1907-1908 роках він тут побудував церкву Святого Спаса, яку планував використовувати як нову родинну усипальницю. Тому в оздобленні церкви Камілло використав герб Розумовських, який не лише доповнив інтер’єр, а й продемонстрував глибоку повагу до історії свого роду. У 1915 році в крипті церкви Святого Спаса був похований старший син Камілло Лев.

Маєток у Мелчі переважно використовувався як гостьова резиденція. У 1889-1890 роках поруч з маєтком Камілло Розумовський звів церкву Святого Антонія Падуанського, а з часом — і парафіяльний будинок.

Крім того, Камілло мав два палаци. Один зведений в Опаві упродовж 1891–1893 років, другий — споруджений у Відні в 1903 році. В опавському палаці родина проживала переважно в зимові місяці. Варто зазначити, що фасади маєтків та палаців Камілло Розумовського прикрашав родинний герб.

У всіх своїх маєтках Камілло підтримував розвиток місцевої інфраструктури, він витрачав значні кошти на будівництво шкіл, каплиць, поштових станцій, пожежних частин та утримання доріг. За такий вагомий внесок у розбудову Опавського краю Камілло Розумовський удостоєний звання почесного громадянина с. Радков, с. Мелч і с. Дольні Животіце.

У 1896 році Камілло Розумовський придбав курорт Янське Куполе, розташований в Моравсько-Сілезькому краї на р. Моравиця. За часів Камілло Розумовського курорт пережив свою найбільшу славу та процвітання, було збудовано низку нових будинків для відпочинку, вілли, павільйони над джерелами, реконструйовано існуючі свердловини.

У зв’язку зі складною політичною ситуацією, що склалася по завершенню Другої світової війни родина Розумовських втратила своє майно у Чехії.Грабовець А., Нікітіна А. Україна і Чехія: Розумовські з Вікштейна. Одіссея еміграції. Про результат музейної співпраці України й Чехії // Український інтерес. Маєтки Радков та Мелч переоблаштували у дитячі будинки, Дольні Животіце – у будинок для літніх чоловіків з інвалідністю, а палац в Опаві увійшов до складу Сілезького музею, та використовується як адміністративна будівля цього закладу. Курорт Янське Куполе невдовзі занепав.

Діяльність в Україні Камілло Розумовський виявляв глибокий інтерес до минулого своєї родини, тому на початку ХХ ст. здійснив мандрівку в Україну. Він завітав до Лемешів, Козельця, Почепа, Глухова та Батурина. Будучи вражений занедбаним станом палацу свого прадіда Кирила Розумовського в Батурині він виділив кошти на його реставрацію. Вона тривала упродовж 1911–1913 років, але не була завершена, оскільки розпочалася Перша світова війна. Камілло Розумовський планував у відреставрованому палаці відкрити музей старовини, який з одного боку розкривав би гетьмана України Кирила Розумовського, а з іншого – музей національного українського мистецтва.

Камілло також виділив кошти на ремонт у 1911 р. могили гетьмана Кирила Розумовського у Воскресенській церкві в Батурині.

Діяльність Камілло по ушануванню пам’яті родини Розумовських знайшла відображення також у с. Лемеші, де у 1910–1911 рр. на його кошти була збудована початкова школа. Цей захід мав символічне значення, адже школу зведено на місці хатини родини Розумовських. У 1912 році відбулося її урочисте відкриття, на яке завітав Камілло разом з сином Левом.Грабовець А. Каміл Розумовський. Внесок нащадка гетьмана України у збереження родинної спадщини. Глухівські історико-філософські читання пам’яті Валерія Бєляшова, Мечислава Заремського, Віктора Заїки та Юрія Коваленка: збірник наукових праць. Редкол.: Гриценко А.П., Чумаченко О.А. та ін. – Глухів: Глухівський національний педагогічний університет ім. О. Довженка. 2023. Вип. 1. С. 73-79.

Родина У шлюбі з Марією Вінер фон Вельтен Камілло Розумовський мав 5 дітей: Єлизавета (1886–1946), Лев (1888–1915), Марія (1889–1976), Камілло (1890–1965), Андрій (1892–1981). Старший син Лев загинув під час Першої світової війни. Середній Камілло одруженим не був; успадкував маєтки Мельч та Радков, керував курортом Янське Куполе. Найменший Андрій, як і батько, навчався в Терезіанумі, був офіцером австро-угорської армії та брав участь у Першій світовій війні. У 1914 році потрапив у полон до російських військ і три роки провів у таборі для військовополонених. У 1922 році одружився з Катериною Сайн–Віттгенштейн (1895-1983). Вона походила зі знатної німецької родини та була донькою російських емігрантів, які втекли до Чехословаччини після більшовицької революції. Подружжя оселилося в успадкованому Андрієм маєтку Дольні Животіце, де і промайнуло їхнє подружнє життя.

Через те, що Розумовські втратили своє майно, в 1946 році родина переїхала до Відня, де мешкала у палаці, збудованому Камілло Розумовським. Зараз він перебуває у власності родини Розумовських.

Примітки