Петро Петрович Григор'єв (, місто Кронштадт, тепер Російська Федерація — розстріляний , місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський військовий діяч, комдив. Член ВУЦВК.

Життєпис Народився в родині портового робітника. Після закінчення початкової школи працював різноробом. З 1912 року — ремонтний робітник Миколаївської залізниці.

З 1913 по лютий 1918 року служив у російській імператорській армії, учасник Першої світової війни. Наприкінці війни був унтер-офіцером 1-го Московського лейб-драгунського полку.

Після демобілізації працював у профспілці залізничників у Москві. Член РКП(б) з 1918 року.

З червня 1918 по березень 1919 року — співробітник Всеросійської надзвичайної комісії (ВЧК).

У Червоній армії з березня 1919 року. З квітня 1919 року — півсотник, командир сотні та ескадрону, а з липня 1919 року — помічник командира 1-го кавалерійського Червоного козачого полку РСЧА. Коли у серпні 1919 року 1-й полк Червоного козацтва був розгорнутий до 1-ї Червоної козацької бригади, Григор'єв був призначений командиром 1-го полку бригади. З листопада 1919 року — командир 1-ї кавалерійської бригади дивізії Червоного козацтва. З грудня 1920 року — начальник 8-ї кавалерійської дивізії. Як командир 1-го винищувального загону Київського військового округу в 1921 році брав участь у боях з анархістськими загонами Нестора Махна.

З 1921 року — командир 15-ї Сибірської кавалерійської бригади, командир 1-ї бригади 1-ї Запорізької дивізії та командир 2-ї бригади 2-ї кавалерійської Чернігівської дивізії Червоного козацтва.

У 1922 році закінчив Вищі академічні курси (ВАК) при Військовій академії РСЧА.

З 14 жовтня 1922 (1927?) по травень 1934 рік — командир і військовий комісар 2-ї кавалерійської Чернігівської Червоного Козацтва дивізії імені Німецького пролетаріату 1-го кавалерійського корпусу Червоного козацтва імені ВУЦВК і ЛКСМ України.

У травні 1934 — травні 1935 року — командир і військовий комісар 15-го стрілецького корпусу.

10 травня 1935 — липень 1937 року — командир і військовий комісар 7-го кавалерійського корпусу Київського військового округу.

Обирався делегатом XVII з'їзду ВКП(б) (1934 рік) з дорадчим голосом.

22 липня 1937 року звільнений з Червоної армії. 24 липня 1937 року заарештований органами НКВС. 19 листопада 1937 року Військовою Колегією Верховного Суду СРСР за звинуваченням в участі у військовій змові засуджений до «вищої міри покарання». Розстріляний наступного дня у Москві.

28 квітня 1956 року посмертно реабілітований ухвалою Військової колегії Верховного суду СРСР.

Звання комдив (20.11.1935)

Нагороди два ордени Червоного Прапора (24.03.1920, 12.12.1921)

Примітки

Джерела Черушев Н. С., Черушев Ю. Н. Расстрелянная элита РККА (командармы 1-го и 2-го рангов, комкоры, комдивы и им равные): 1937—1941. Биографический словарь. Москва: Кучково поле; Мегаполис, 2012. С. 69—70.