Старий порт Марселя (, ) розташований в кінці вулиці Канеб'єр, головної артерії Марселя. З давніх часів це була природна міська гавань, а зараз — улюблене місце відпочинку в Марселі та туристична пам'ятка міста. У 2013 році порт став переважно пішохідним.

Історія У 600 році до нашої ери грецькі поселенці з Фокеї висадилися в Лакідоні, скелястій середземноморській бухті, де зараз розташований Старий порт Марселя. Вони заснували на північному березі емпоріон (місце торгівлі). До XIX століття Старий порт залишався центром морської діяльності в Марселі. У середні віки землю в дальньому кінці порту використовували для вирощування конопель для місцевого виробництва мотузок для мореплавців, звідки і походить назва головної магістралі Марселя, Канеб'єр.

Велике абатство Святого Віктора було поступово споруджене між III і IX століттями на пагорбах на південь від Старого порту, на місці еллінських поховань.

Між XV і XVII століттями при Людовику XII і Людовику XIII були побудовані причали, а також важлива верф для галеонів. Після повстання громадян Марселя проти свого губернатора Людовик XIV наказав звести форти Сен-Жан і Сен-Нікола біля входу в гавань, а також створив арсенал і флот у самому Старому порту. Сумнозвісний arsenal des galères (місце ув'язнення та примусових робіт)Historique du quartier des galères , History of the arsenal for galley slaves . був розташований на лівому боці Старого порту між Cours Jean-Balard та Cours Estienne-d'Orves: ті, хто був засуджений до рабства на галерах у королівському військовому флоті, були позначені літерами GAL.

За словами Джона МюрреяJohn Murray, «A Handbook for Travellers in France: being a guide to Normandy, Brittany, the rivers Seine, Loire, Rhône and Garonne, the French Alps, Dauphiné, Provence and the Pyrénées, their railways and roads», Num. BNF de l'éd. de, Paris: Bibliothèque nationale de France, 1995. 1 microfilm Reprod. de l'éd. de, London: J. Murray, 1854 (Murray's handbook)., у 1854 році Старий порт мав місткість від 1000 до 1200 кораблів. Приблизно 18 000 торгівельних суден проходили через порт щороку, перевозячи близько 20 мільйонів барелів вантажу; це становило чверть торгівлі в Ліверпулі на той час. Однак 6-метрова глибина гавані виявилася проблематичною для пароплавів пізніше; набагато глибші доки були побудовані в районі Ла-Жольєтт. Під час Другої світової війни Старий порт залишився в руїнах. За свідченнями очевидців, у січні 1943 року нацисти за допомогою французької поліції підірвали значну частину історичного Старого міста та зруйнували гігантський повітряний паром «transbordeur», інженерний шедевр та головний символ Марселя в XIX і першій половині XX століття, який можна порівняти з Ейфелевою вежею в Парижі. У 1948 році Фернан Пуйон був призначений відповідальним за реконструкцію зруйнованого старого кварталу.

Коли, починаючи з 1840-х років, уздовж узбережжя кварталу Ла-Жолієтт на північному заході були побудовані нові гавані, причали та доки, багато портових процесів було перенесено за межі Старого порту. Згодом нові портові споруди були побудовані далі на північний захід, в результаті чого утворився сьогоднішній Великий морський порт Марселя: портові споруди, що простяглися аж до Л'Естак і південного входу в тунель Ров, а також розбудова інфраструктури навколо Фос-сюр-Мер і вздовж берега Етанг де Берр. Старий порт сьогодні використовується як пристань для яхт, як термінал для місцевих човнових прогулянок, а також тут розміщено місцевий рибний ринок. У 2013 році Старий порт став здебільшого пішохідним. Його було реконструйовано як велику громадську площу після міжнародного архітектурного конкурсу, який виграв Мішель Девінь Пейсагіст, спільно з Foster and Partners. Проект також передбачав другу фазу з парками, які були побудовані навколо порту в 2020 році на суму 64 мільйони євро.

Старий порт у масовій культурі Дія роману «Граф Монте-Крісто» Александра Дюма відбувається в Старому порту та в замку Іф. Фільми Маріус, Фанні і Сезар Марселя Паньоля. «Справжнє кохання» було частково знято в барі «Бар де ла Марин» у Старому порту. Багато барів і кафе навколо Старого порту згадуються в детективних романах Жан-Клода Іззо. Ян Флемінг помістив сцени у своєму романі про Джеймса Бонда «Про секретну службу Її Величності» в Старому порту та поблизу нього. Клод Маккей у своєму романі 1929 року «Банджо» розповідає про життя американців-емігрантів у Ла-Жолієтт і досліджує сприйняття раси та культури в Європі та США. Старий порт показаний у фільмах «Французький зв'язок» і «Французький зв'язок 2» з Джином Гекманом у головній ролі. «Сім громів» (назва в США: «Звірі Марселя»), чорно-білий британський фільм 1957 року про Марсель під час Другої світової війни, дія якого розгортається у Старому портовому кварталі та закінчується його руйнуванням.

Цікаві місця навколо Старого порту Абатство Святого Віктора, на південній стороні Старого порту, одне з найстаріших місць християнського поклоніння у Франції. Маяк Святої Марії. Вулиця Канеб'єр, розташована у дальньому кінці Старого порту на Набережній бельгійців. Hôtel de Ville (ратуша). Історичний пором, що курсує між протилежними сторонами Старого порту. Музей римського доку. Musée des civilizations de l'Europe et de la Méditerranée, MUCEM (Музей європейських і середземноморських цивілізацій)

Галерея

Примітки

Посилання Загальний огляд Le Vieux-Port на сайті NotreProvence.fr