Епістемічна несправедливість (англ. «Epistemic Injustice») — несправедливість, яка виникає, коли становище людини як знавця не отримує жодного визнання через її соціальний статус.
Епістемологічна несправедливість включає несправедливе ставлення до знань і комунікативних практик, у якому голоси, досвід і проблеми маргіналізованих осіб, спільнот і суспільств не сприймаються серйозно. Епістемологічна несправедливість пов’язана з більш широкими структурами соціально-економічної нерівності та може навіть закріпити та посилити їх.
Історія Творчість Міранди Фрікер показала, як стереотипи, ієрархічні соціальні відносини та традиційні гендерні ролі впливають на те, як набуваються і поширюються знання та як сприймаються свідчення. Фрікер ввела термін «епістемічна несправедливість» на позначення тих форм несправедливості, які раніше рідко сприймалися всерйоз.
Типи
Свідкова несправедливість Фрікер звернула увагу на явища «свідкової несправедливості»: коли свідчення не вважаються достовірними, тому що людина належить до групи, до якої ставляться з упередженням (наприклад, через стать, сексуальну або етнічну приналежність).
Герменевтична несправедливість І «герменевтичної несправедливості»: коли у людини немає інтерпретаційних ресурсів для осмислення аспектів власного досвіду через панівні припущення та значення.
Примітки
Посилання Дарʼя Попіль. Епістемічна несправедливість//Український Деколоніальний Глосарій