Поль Гюстав Марі Каміль Азар (; , Ноордпеен, О-де-Франс — , Париж) — французький філософ, історик ідей і літератури, педагог, професор Сорбонни, доктор наук. Член Французької академії (крісло 11).

Біографія Спадковий педагог, його батько і дід учителювали у Французькій Фландрії. У 1902 році закінчив Вищу нормальну школу в Парижі. У 1910 році захистив докторську дисертацію в Сорбонні. З 1911 до 1919 року викладав курс порівняльного літературознавства в Ліонському університеті, потім перейшов до Паризького університету (1919—1925). У 1925 році зайняв кафедру порівняльного літературознавства в Колеж де Франс у Парижі.

У 1921 році спільно з Ф. Бальдансперже заснував і редагував журнал «Revue de littérature comparée».

З 1932 по 1940 рік, як запрошений професор, читав лекції в Колумбійському університеті Нью-Йорка. У 1920—1930-х роках П. Азар читав лекції у різних американських школах. У 1939 році був обраний до Французької академії.

У 1941 році повернувся до окупованої німцями Франції, продовжив викладання в Ліоні та Парижі. Був обраний ректором Паризького університету, однак через опір окупаційної влади пост ректора не зайняв.

Помер у 1944 році незадовго до визволення Парижа.

Наукова діяльність Автор фундаментальних праць про добу Просвітництва, зокрема 3-томної праці «Криза європейської свідомості 1680—1715 рр.» (La Crise de la conscience européenne, 1680—1715, 3 vol. (1935), де розглядається конфлікт між неокласицизмом XVII століття з його ідеалами порядку й досконалості та ідеями епохи Просвітництва. Автор праць про життя і творчість А. де Ламартіна (Lamartine, 1925), Стендаля (La vie de Stendhal, 1927), М. Сервантеса (Дон Кіхот Сервантеса. Дослідження та аналіз) — Don Quichotte de Cervantès. Étude et analyse", 1931). Також писав про італійську історію та літературу, зокрема про вплив на неї Французької революції («Французька революція та італійська література. 1789—1815» — «La Révolution française et les lettres italiennes. 1789—1815», 1910) життя та літературної діяльності Джакомо Леопарді («Giacomo Leopardi», 1913).

Вибрані праці

«Європейська думка у XVII столітті» La Révolution française et les lettres italiennes, 1789—1815 (1910) Giacomo Leopardi (1913) Un examen de conscience de l'Allemagne: d'après les papiers de prisonniers de guerre Allemands. Paris: Bloud et Gay, 1915 La ville envahie (1916) L'Italie vivante (1923) Histoire illustrée de la littérature française (avec Joseph Bédier, 2 vol., 1923-24) Lamartine (1925) La Vie de Stendhal (1928) Avec Victor Hugo en exil (1930) Don Quichotte de Cervantès : étude et analyse (1931) La Crise de la conscience européenne : 1680—1715 (1935) Le Visage de l'enfance (1938) Quatre études. Baudelaire. Romantiques. Sur un cycle poétique. L'Homme de sentiment (1940) La Pensée européenne au XVIIIe siècle, de Montesquieu à Lessing (1946). Les Livres, les enfants et les hommes (1949)

Нагороди

Офіцер Ордену Почесного легіону.

Примітки