Іва́н Ми́цик (псевдо: «Аскольд»; 14 січня 1912, с. Верхнє Синьовидне, Стрийський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Стрийський район, Львівська область, Україна — 1941) — український політичний діяч. Брат Романа Мицика.
Життєпис Був пластуном (пластунський псевдонім — Ванька): 7-ий курінь імені князя Льва (Львів), 57-ий курінь імені Івана Мазепи (Верхнє Синьовидне).
Належав до Української Військової Організації і Організації Українських Націоналістів.
1930 року закінчив гімназію у Львові.
16 червня 1931 року за вироком революційного трибуналу УВО-ОУН виконав замах на таємного агента польської поліції Євгена Бережицького. Засуджений польським судом до 20 років ув'язнення. На початку другої світової війни був звільнений з тюрми та призначений Крайовим Провідником ОУН (М). Іванові Мицику доручили вбити Степана Бандеру. Петро Мірчук так описує події того часу:
Отже, працівники НКВС заарештували Мицика незадовго до німецько-радянської війни та знищили. За іншими даними зліквідований СБ ОУНВєдєнєєв Д. В. Меч і тризуб. Нотатки до історії Служби безпеки Організації Українських Націоналістів «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ». — № 1/2 (6/7), 1998; № 2-4 (13-15), 2000..
Примітки
Література
— С. 473. Дем'ян Г. Повстанський мартиролог Сколівщини // Сколівщина. — Львів, 1996. — С. 318. </ref> Матисякевич З. Верхнє Синьовидне. — Львів, 1998. — С. 90—92, 148—192.
Посилання Кваціенциклопедія ОУН—УПА Пластовий портал. Мартиролог Петро МірчукРеволюційний змаг за УССД