Василь Григорович Яковенко (, село Тасеєво Єнісейської губернії, тепер Тасеєвського району Красноярського краю, Російська Федерація — розстріляний , місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, організатор радянського партизанського руху в Сибіру, народний комісар землеробства і народний комісар соціального забезпечення РРФСР. Член Центральної контрольної комісії РКП(б) у 1924—1925 роках. Член ВЦВК і ЦВК СРСР.

Життєпис Народився в селянській родині вихідців із України. У дев'ятирічному віці залишився сиротою, працював наймитом. Здобув початкову освіту.

У 1910 році призваний до російської імператорської армії, чотири роки служив в інженерних частинах. З 1914 року брав участь у Першій світовій війні, унтер-офіцер. За власними спогадами, тричі нагороджений Георгіївським хрестом, проте цей факт не має документального підтвердження.

Член РСДРП(б) з липня 1917 року.

Після демобілізації повернувся до села Тасеєва, наприкінці 1917 року став головою Тасеївської волосної ради Єнісейської губернії.

Після чехословацького заколоту 1918 року, який скинув радянську владу в Сибіру, переховувався у підпіллі. У грудні 1918 року очолив повстання в Тасеєво та організував партизанську боротьбу проти колчаківських військ. Став одним із творців партизанської армії, яка налічувала до 15 тисяч людей. З 1918 до кінця січня 1920 року — голова Ради партизанських армій Північно-Канського партизанського фронту, керував боротьбою з колчаківською владою.

У 1920 році — керівник військово-революційного Штабу Тасеївської радянської партизанської республіки; голова Канського повітового революційного комітету.

У 1920 — січні 1922 року — голова виконавчого комітету Канської повітової ради Єнісейської губернії.

До січня 1922 року — заступник голови виконавчого комітету Єнісейської губернської ради.

5 січня 1922 — 7 липня 1923 року — народний комісар землеробства РРФСР.

7 липня 1923 — 10 травня 1926 року — народний комісар соціального забезпечення РРФСР.

Прихильник НЕПу, підтримував «троцькістсько-зінов'євську» опозицію.

У 1926—1928 роках — член Комітету сприяння народам північних околиць при ВЦВК.

У 1928—1932 роках — голова земельної комісії, голова виборчої комісії приймальної голови ЦВК СРСР.

У 1932—1935 роках — член Президії Державної планової комісії при Раді праці та оборони СРСР.

З 1935 по лютий 1937 року — член Ради, директор Науково-дослідного інституту нових луб'яних культур Народного комісаріату землеробства СРСР у Москві. Автор спогадів «Записки партизана».

9 лютого 1937 року заарештований органами НКВС. 29 липня 1937 року Військовою колегією Верховного суду СРСР за звинуваченням в участі в діяльності контрреволюційної терористичної організації засуджений до страти. Розстріляний того ж дня на цвинтарі Донського монастиря Москви.

Реабілітований 30 червня 1956 року ухвалою Військової колегії Верховного суду СРСР

Нагороди У «Записках партизана» згадується нагородження Василя Яковенка трьома георгіївськими хрестами (орденами Святого Георгія ІІ, ІІІ, IV ст.), однак у зведених списках кавалерів Георгіївського хреста немає даних про ці нагородження.

Примітки

Джерела Яковенко Василий Григорьевич Скоркин К. В. Обречены проиграть (власть и оппозиция 1922—1934). Москва, VividArt, 2011 Центральный комитет КПСС, ВКП(б), РКП(б), РСДРП(б). Историко-биографический справочник. Автор-составитель Горячев Ю. Москва: Граница, 2015.