Габсбурзька губа (габсбурзька щелепа, австрійська губа) — виражена спадкова нижня губа Габсбургів, результат спадкового надмірного розвитку нижньої щелепи («істинна» прогенія або нижньощелепний прогнатизм)Точний палеопатологічний діагноз викликає суперечки, з недавніх публікацій див. Zachary S. Peacock, Katherine P. Klein, John B. Mulliken, Leonard B. Kaban: The Habsburg Jaw — Re-examined. В: American Journal of Medical Genetics. Teil A. Band 164, 2014, Nr. 9, S. 2263—2269 (doi:10.1002/ajmg.a.36639).. Є частиною характерної габсбурзького обличчя.
Протягом століть Габсбурги мали надзвичайно виражену нижню губу або нижню щелепу. Джеральд Д. Харт робить висновок з огляду зображень Габсбургів на монетах і портретах, що це зміщення щелеп було частиною домінуючої сімейної спадщини принаймні з 1440 по 1705Gerald D. Hart: The Habsburg jaw. В: Canadian Medical Association journal. Band 104, Nummer 7, April 1971, S. 601—603, PMID 4927696, .. Більшість палеопатологічних досліджень обмежувалися оцінкою фізіогноміки відповідно до уявлень художників, які створили велику портретну галерею Габсбургів за тривалі періоди часу. У двох дослідженнях щодо анатомічних аномалій були вивчені скелети.
Історія Існує кілька гіпотез про час появи феномена. Деякі дослідники вважають, що вже у Рудольфа I (1218—1291) була слабо виражена габсбурзька нижня губа, що, однак, не може бути доведено і має вважатися легендарним твердженням. Також можна зустріти твердження, що яскраво виражену нижню губу мала Йоганна фон Пфірт (1300—1351), дружина Альбрехта II Австрійського (1298—1358).
Достовірно ця анатомічна відмінність виявилася у Габсбургів до 1440-х . Серед перших його володарів називають Альбрехта II (1391—1439) і Кімбург Мазовецьку, мати імператора Фрідріха III. Через інбридінг надзвичайно вираженою була прогенія у останнього іспанського правителя Габсбургів, Карла II (1661—1700), з восьми прадідів якого шестеро були Габсбургами, а сьомий — Віттельсбахом (причому мати останнього також була з Габсбургів). Риса, що впадає у вічі на портретах його батька і діда, стала настільки сильною, що Карл II вважався інвалідом, бо насилу міг говорити і жувати. Єлизавета Шарлотта Пфальцька називала свого зятя Леопольда I, сина Елеонори Марії Жозефа з роду Габсбургів, «австрійською мордою»Dirk Van der Cruysse: Madame sein ist ein ellendes Handwerck. Liselotte von der Pfalz. Eine deutsche Prinzessin am Hof des Sonnenkönigs. Aus dem Französischen von Inge Leipold. 7. Auflage, Piper, München 2001, ISBN 3-492-22141-6.
Багатовікова передача цієї спадкової риси всередині обумовлена сильною династичною ендогомією, яка під час співіснування двох ліній Габсбургів, іспанської та австрійської, призвела до шлюбів близьких родичів між 1516 і 1700 (див. редукція предків). З цього приходить до висновку, що йдеться про аутосомно-домінантне успадкування.
Дослідження з цієї теми мають давню специфічну традицію та поєднуються з расовими теоріями та спадковими навчаннями кінця XIX — початку XX століть. Віктор Хеккер писав у 1911: «У всіх біологічних роботах, в яких згадується людська спадковість», «нижня губа Габсбургів згадується як фізична характеристика, яка з особливою наполегливістю передавалася через багато поколінь»Victor Haecker: Der Familientypus der Habsburger. В: Zeitschrift für induktive Abstammungs- und Vererbungslehre. Band 6, 1911, Nr. 1/2, S. 61-89, hier S. 61.. Зокрема, расизм у нацистську епоху підготував ґрунт для деяких публікацій на цю тему. Історик мистецтва у своїй характеристиці всеосяжної монографії Вільгельма Штромайєра «Наслідування типу родини Габсбургів. Спадковий фізіогномічний розгляд на генеалогічній основі» (1937) вказує, що робота «особливо доступна для нових вимог [нацистського режиму] до наукової роботи» як одна з «спроб популяризації расових та кланових досліджень за допомогою образотворчого мистецтва».
Зображення
Примітки
Література Gerald D. Hart: The Habsburg jaw. У: Canadian Medical Association journal. Band 104, Nummer 7, April 1971, S. 601—603, PMID 4927696, . Gerald P. Hodge: Medical History of Spanish Habsburgs. As Traced in Portraits. В: Journal of the American Medical Association . Bd. 238, 1977, S. 1169—1174. Hans-Joachim Neumann: Über den Ursprung des Habsburger Familientypus. У: Sudhoffs Archiv. Bd. 70, 1986, S. 77-83, JSTOR 20777033 . G. Wolff, T. F. Wienker, H. Sander: On the Genetics of Mandibular Prognathism. Analysis of Large European Noble Families. В: Journal of Medical Genetics. Bd. 30, 1993, S. 112—116. Zachary S. Peacock, Katherine P. Klein, John B. Mulliken, Leonard B. Kaban: The Habsburg Jaw — Re-examined. В: American Journal of Medical Genetics. Teil A. Bd. 164, 2014, Nr. 9, S. 2263—2269 (doi: 10.1002/ajmg.a.36639).