Ві́ктор Анато́лійович Са́вченко ( 13 грудня 1961, Одеса) — український історик, письменник, краєзнавець. Доктор історичних наук.

Біографія

Віктор Савченко народився 13 грудня 1961 року в Одесі. Батько Анатолій Олексійович Савченко — журналіст, у 1960-1970-х роках працював у одеській газеті «Моряк», власним кореспондентом «Робітничої газети» на півдні України та заступником редактора цієї газети, автор двох збірок оповідань. 1985 року Віктор Савченко закінчив історичний факультет Одеського університету, 1990 року — аспірантуру та захистив кандидатську дисертацію з історії анархістського руху в Україні у 1917—1921 роках (першу з подібної теми в українській історіографії). Одна з перших статей Савченка «Измена батьки Махно и „железная метла“ Л. Троцкого»История СССР. — Москва, 1990. — № 2. — С. 75—90. стала поштовхом для реабілітації Н. Махна в історичній науці та у суспільній свідомості. Довгий час збирав та аналізував матеріали з історії бандитизму в Одесі, що стали у нагоді для написання 150 статей «Бандитская Одесса» (одеська преса 1998—2003 рр.). Працював викладачем історії і соціології, доцентом у Одеському інституті інженерів морського флоту, Одеському (Південноукраїнському) педагогічному університеті. Професор Одеського державного університету внутрішніх справ та Одеської морської академії, викладач соціології (з 2002), історії та культури України. 2017 року захистив докторську дисертацію «Анархістський рух в Україні в 1903—1929 рр.: організаційні форми, комунікації і механізми функціонування». Сфера наукових інтересів: історія анархістського руху, визвольних змагань 1917—1921 років в Україні, історія Одеси XX ст., історія масонства в Україні. Автор близько 500 статей, які друкувалися у журналах «Корреспондент», «Weekly.ua», «Пік. Політика і культура» (Київ), «Ї» (Львів), «Пассаж», «Альянс», «Фаворит» (Одеса) та інш., у газетах «Русская мысль» (Париж), «Українське слово» (Париж), «Вестник региона», «Юг», «Слово», «Черноморські новини», «Порто-Франко» (Одеса) та інш.

Як громадський діяч керує «Асоціацією європейської культури» (з 2000), голова наукового історико-краєзнавчого товариства — наукової історично-краєзнавчої секції Одеського будинку вчених «Одесика» (з 2007) та співавтор сучасного герба Одеси (1999). У 1987—1994 рр. як художник-авангардист брав участь у вистовках одеських художників у Одесі, Сімферополі, Нью-Йорці (див. Союз художников Одессы. укл. А. Дмитренко. С. 2013). У 1988 — 1990 рр. — організував 6 колективних вистовок сучасних художників (був співорганізатором двох перших у Одесі артгалерей, де виставлялися авангардисти Одеси, Первомайська, Сімферополя 1989—1991). Редагував літературний альманах «Юго-Запад. ART» (Одеса), член редколегії наукового історичного журналу «EMINAK», літературного альманаху «Вахтенный журнал» (Одеса), головний редактор історико-краєзнавчого наукового альманаху «Південний Захід. Одесика — Юго-Запад. Одессика» (видається в Одесі з 2006 р., видано 39 чисел). Головний редактор наукового історичного журналу «Старожитності Лукомор'я» (видається з 2020 р.). Член Асоціації українських письменників, Нац. спілки журналістів України, Нац. спілки краєзнавців України.

Дружина Наталя, донька Аліса. Нагороджений Почесною відзнакою Одеського міського голови «Знак пошани», почесною відзнакою 1-го ступеня ГУМВС в Одеській області «Честь, мужність, благородство», медаллю «За сприяння ОВС», почесними грамотами Голови Одеської ОДА та Одеського міського голови, Почесний краєзнавець України (2019). Лауреат конкурсу пам'яті Б. Ф. Дерев'янка «Люди справи» (2023).

Книги

Автор та співавтор:

Авантюристы гражданской войны. Москва, АСТ, — Фолио. 2000, 380 ст. (переиздание с дополнениями — Харьков, Фолио. 2010. 416 с.). В одеському літературному альманасі «Южный город». Одесса, 2003, Вып. 2., Вып. 3 надруковані глави з роману-фентезі «Мистики в Кремле» Симон Петлюра. Харків, Фоліо. 2004, 416 с. (2006 друге видання, у лідерах «Книжки року 2004» і «Чудової сімки»;— рейтингу «Книжник-Ревю 2004»; Симон Петлюра. Київ, Нора-Друк, 2016. 470 с. (видання виправлене, доповнене). Махно. Харків, Фоліо. два видання 2005, 2007. 416 с. (у десятці найкращих книг публіцистики конкурсу журналу «Корреспондент»). 12 войн за Украину. Харков, Фоліо.416 с. (2005, 2006, 2007. три видання), 12 війн за Україну. Київ, Нора-Друк, 2017. 480 с. Анархисты-террористы в Одессе 1903—1913. Одесса, Оптимум. 2005. 200 с. Мишка Япончик и атаман Адский. Одесса, Оптимум. 2006. 200 с. Одесса масонская. Одесса, Оптимум. 2006.110 с. (переиздание с дополнениями. Одесса, Астропринт. 2018. 118 с.). Атаманы казачьих войск. Москва, Эксмо, 2006, 410 с. Останній гетьман. Павло Скоропадський. Харків, Фоліо. 2008. 410 с. Україна масонська. Київ, Нора-Друк, 2008, 380 с. (1 місце конкурсу «Найкраща українська книга 2009» жур. «Корреспондент»), перевидання 2015. Павло Скоропадський. Харьков, Фоліо, 2009. 124 с. (серія «Знамениті українці») Нестор Махно. Харьков, Фоліо, 2009. 124 с. (серія «Знамениті українці») Симон Петлюра. Харьков, Фоліо, 2009. 124 с. (серія «Знамениті українці») Котовский. Москва, Эксмо, 2010, 256 ст Григорий Котовский. Харьков, Фоліо, 2010. 120 с. (серія «Знамениті українці») 100 знаменитых революционера и анархиста. Харьков, Фоліо, 2010. 510 с. (перевидання: Харків, Фоліо. 2014 р. під назвою «Знаменитые анархисты и революционеры») Атаманщина. Харьков, Фоліо, 2011.380 с/ Неофициальная Одесса эпохи нэпа (март 1921 — сентябрь 1929). Москва, РОССПЭН. 2012. 287 с. Проект «Україна». Вольная Одесса — Одесская республика — Юго-Западный край. Харьков, Фоліо, 2013. 288 с. Анархістський рух в Одесі (1903—1916 рр.). Одеса. Печатный дом. 2014. 308 с. The Historical Chronology of Free Masonry in Ukraine. Исторична хронологія розвитку вільномулярства в Україні. Львів, «Ї». 2015. 50 с. Діяльність анархістських організацій в Україні у 1903—1929 рр: історичний аспект та політична практика. Київ, 2017. НАН України. 444 с. Проект «Україна» Махновська трудова федерація. 1917—1921. Харків, Фоліо, 2018. 388 с. Анархісти Одеси. 1917—1937. Одеса, Астопринт. 2020. 218 с. Історія України. Навчально-методичний підручник. Одеса, Астропрінт. 2003. 624 с. (колективна монографія). Історія державності України. Експериментальний підручник. Одеса. 2004. 604 с. (колективна монографія). Коммунистическое движение. Очерки истории. Харьков, НУВД, 2004. 742 с. (колективна монографія). Одесса до Одессы. Одесса, Оптимум. 2006. 188 с. (співавт. В. Файтельберг-Бланк), Одесса в эпоху войн и революций. 1914—1920. Одесса, Оптимум. 2008. 310 с. (співавт. В. Файтельберг-Бланк). Одеські історикі. Одеса: Печатный дом. 2009. Автор 11 статей та відповідальний редактор. (колективна монографія). Оборона Одессы. Москва, Центрполиграф, 2011. 476 с. (співавт. А. Филипенко). Очерки истории обороны Одессы 1941 г. Одесса, Оптимум, 2011. 288 c. (співавт. М. Михайлуца, Д. Урсу, А. Филипенко). Одесской кузнице кадров милиции 90 лет. Одесса. Астропринт. 2012. (співавт. М. Водько). Курсанты школы милиции в битве за Одессу (1941). Одесса, изд. ОДУВС. 2014. 120 с. (співавт. О. Бабич). Воля проти рабства. Одеса: Новий друк, 2017. 524 с. (співавт. К. Сорокіна Н. Крестовська Т. Гончарук, О. Бабич). Повсягденне життя Одеси на зламі епох. Часи Ланжерона — Воронцова (1819—1839 рр.) (співавт. Т. Гончарук). Харків: Фоліо, 2022. 380 с </div>

Кіносценарії

Телефільм «Пять смертей Петлюры» (студия В. Манского «Ветров», РТР, 2008). Співавтор кіносценарію 5 — серій. т/ф «Оборона Одессы» (з А. Філіпенком) — Одеса. 2011. Автор сценарію х.т.с. 12 с. «Банды Транснистрии» (ще не реалізований).

Консультант із питань історії телефільмів:

«Кто убил Котовского» (РТР, 2004), «Скоропадский», «Авантюристы гражданской войны», «Котовский», «КАк это делалось в Одессе» (5 канал, Россия) «Легенды бандитской Одессы» 48 серий (НТН, 2008), (надрукував бл. 120 статей в одеський пресі з історії бандитизму в Одесі, яки стали основою для створення сценаріїв фільмів) Художнього телесеріалу «Убить Сталина» (УМГ, 2009). «У пошуках істини» (Котовський, Япончик, Блюмкін, Рейлі, Остап Бендер) (СТБ. 2007—2009) «Лабиринты истории» (УРА — студия, Одесса, 2009) «Махно» (УТ-1. 2008) «Юга» (РТР, 2010) «Тайны мистических орденов» (серия «Брама часу») (Інтер, 2010) Трагедия «Адмирала Нахимова» (Рен-ТВ,  — Москва, 2011). Вбивство Петлюри (2019) Рейли — Бонд (iCTV 2020)

Наукові публікації

Публікації В. Савченка з історії анархізму:

Анархистское движение в Одессе в годы первой русской революции//Тезисы Первой наук.- прак. конференции «Воспитание историей». Одесса, 1989. С.47-48; Причины и следствия махновского мятежа// АН СССР.  М., 1989. 28 с. в ИНИОН АН СССР. 9.10.1989. № 38479; «Черная эмиграция»: К истории российской анархистской эмиграции 20 — х — 30 — х гг. XX ст.// АН СССР. М.: 1989. 32 стр. в ИНИОН АН СССР.-12.12.1989. № 41256; Измена «батьки» Махно и «железная метла» Л. Д. Троцкого // История СССР. М., 1990. № 2. С.75–91; Политика Советского государства в отношении анархистского движения на Украине в 1917—1921 гг. Дис. канд. ист. наук. Захищена 26 вересня 1990 р. Одесса, 1990. 205 с. Проблема «третьей силы» в гражданской войне// Материалы украинско-росссийского научно-метод. симпозиума «Историко-культурное наследие человечества». Одеса. ОДУ,1992. С.40-41. «Єдиний анархізм» конфедерації «Набат»// Всеукр. істор. наук.-метод. конференції «Україна: становлення незалежності». Одесса. ОГУ. 1993. Ч.1. С.52-53; Українська складова махновського руху Махновська південноукраїнська Федерація // Матеріали ІУ-Всеукр.конференції «Розвіток історичного краезнавства». Луцьк.1993. С.29-30. Червоний терор проти українського селянства у 1919—1920 рр.// Матеріали ІУ-Всеукр.конференції «Розвіток історичного краезнавства». Луцьк.1993 (співавтор Басанець Л.) Анархістський рух в Україні у 1905—1907 рр.// Зб. наук праць з питань політичної історії. АН України. К., 1992. № 169. С. 65-72; Парижанин батька Махно // Русская мысль. Париж. 1996. 20 марта; Анархістські організації України// Енціклопедія сучасної України. К, Т.1. 2001. С.120-121; «Жертвоприношення революції» (Маргінальні терористи — анархісти України у 1905—1909 рр.)// Незалежний культорологічний часопис «Ї». Насильство, влада, террор. Львів, 2002. № 25. С.119–135; Робітничий рух на Півдні України під час голоду (1921—1923 рр.) // Матеріали всеукр.конфер., 80 років Голодомору 1932—1933 рр в Україні. Львів, 2003. С.170 -174. А. (співавторство Ібрагімова А. О) Терористична практика анархістського руху в Україні поч. XX ст.// Матеріали Міжнар. н.-т.конференції «Сучасний тероризм: філософія, ідеологія і форми прояву». Житомир. 2004.(співавторство Стовбуненко М. М.) Політичний проект махновського руху у 1919 р.// Перша міжнародна наук. конфіренція «Революції в Україні у ХХ — XX ст.: співзвуччя епох». Одеса, 2005. С.152-156; Уничтожение оппозиционных партий и политических организаций на Одесщине в 1921—1929 гг.// Одесский мартиролог. Т. 3. Одесса. 2005. С.809-826; Анархистская эмиграция первых десятилетий XX века (1903—1939 гг.)// Юго-Запад. Одессика. 2007. Вып. 4. С.57-89, 2008. Вып.5.С.255-294 Анархисты Одессы в эпоху революции и гражданской войны (1917—1920 гг.)// Південний захід. Одесика — Юго-Запад. Одессика. 2007. Вып.3. С.71-99; Анархистская эмиграция первых десятилетий XX века (1903—1939 гг.)// Юго-Запад. Одессика. 2007. Вып. 4. С.57-89: 2008. Вып.5. С.255-294; Анархістський тероризм //Міжнарод. наук.-практ. конфіренція «100 років розшуку». Одеса. ОУВС, 2008.С. 45–48; Анархистское подполье в Одессе в 20 — 30 — е гг. XX века// Південний захід. Одесика- Юго-Запад. Одессика. 2009. Вып. 7. С.108-135; Анархісти України і інтелігенція (перша чверть XX ст.)// Інтелігенція і влада. Матеріали У-ї Всеукр. наук. конференції. Ч. 2. 2009. ОНПУ. С.155-161. Південноукраїнська трудова федерація 1919 р.–забута форма української державності// Життя і память. Наукова збірка присвячена памяти В. І. Шамко. Одесса. 2009. С. 127—139.