Грем Грін (Ґрем Ґрін, Грехем Грін , повне ім'я: Генрі Грем Грін (), 2 жовтня 1904, Беркемстед, Англія — 3 квітня, 1991, Веве, Швейцарія) — англійський письменник і драматург.
Життя і творчість Народився у містечку Беркемстед, Гартфордшир (у Східній Англії) і став четвертим з 6 дітей. Згодом його молодший брат Г'ю Грін став генеральним директором Бі-Бі-Сі, а околиці рідного містечка письменник зобразив у своїй шпигунській драмі «Людський фактор» (, 1978).
Батько був директором школи, і Грін у дитинстві не сприймав його методів. Зокрема це стосувалося наклепництва серед учнів. З цієї причини страждав на депресію. Через постійне глузування інших дітей у школі, вчинив декілька спроб самогубства, зрештою був змушений покинути школу.
У дитинстві дуже захоплювався пригодницькими романами, зокрема Хаггарда та Конрада. Пізніше Грін зізнавався, що йому було дуже складно позбутися їхнього впливу на свою творчість.
Студіював у оксфордському «Бейліел-коледжі», під час навчання у якому в 1926 році вийшла перша збірка його віршів — «Гомінкий квітень» ().
У 1925 році познайомився з католичкою Вів'єн Дейрелл-Браунінг, а наступного року прийняв католицизм. Пара одружилася у 1927 році і релігійною тематикою насичені чимало ранніх творів Грема Гріна. І хоча такі його твори, як «Сила і слава», «Брайтонська гора», «Суть справи» та «Кінець роману» іменують «золотим стандартом» католицького роману, сам Грін заперечував, що є «католицьким письменником». Він вважав себе романістом, «який випадково був католиком», і навіть якось назвав себе «католицьким агностиком». Проте близькі до письменника люди розповідали, що у свій час Грін був на Месі, яку служив відомий католицький святий італійський стигматик отець Піо. Святий справив на Гріна велике враження і до кінця життя письменник носив у своєму гаманці його фото. Також на схилі років Грем Грін знову став сповідатися та причащатися. Його сповідником, а згодом другом став іспанський священник Леопольдо Дюран, який після смерті Гріна написав книгу «Грем Грін: друг і брат» (англ. Graham Greene: Friend and Brother).
Відомим автор став завдяки своєму першому роману — «Людина зсередини» (, 1929). До того він зумів влаштуватися на роботу у лондонській газеті «Таймс», але успіх роману дозволив йому зосередитись лише на письменницькій діяльності.
Грін багато подорожував (Ліберія, Сьєрра-Леоне, Мексика, В'єтнам, Гаїті, СРСР тощо) та співпрацював із британською розвідкою під час Другої світової війни — його пізні твори (серед яких шпигунські історії та дорожні щоденники) описують життя у країнах, які на власні очі бачив автор. Найвідомішими романами англійця стали «Тихий американець» (1955, події розгортаються у В'єтнамі) і «Наш резидент у Гавані» (1958).
Помер у швейцарському місті Веве 3 квітня 1991 року.
Особливості творчості
Багато критиків сходяться на думці: Грем Грін саме той письменник, «хто однаково подобається як звичайним читачам, так і інтелектуалам». Відомо, що сам він ділив свої твори на «серйозні» і «розважальні», але відмінності між ними навряд чи істотні. Адже в більшості романів Гріна є динамічний сюжет, заплутана інтрига в поєднанні з політичними концепціями, що виростають із роздумів про життя.
За своє довге життя Грін не раз міняв суспільно-політичні погляди, то виступаючи з різкою критикою західної цивілізації, то висуваючи ідею «третього світу», зміцнити який може лише якийсь синтез комунізму і католицизму. Але непримиренність художника до всіх видів насильства і сваволі — чи це диктаторські, колоніальні режими, прояви фашизму, расизму або релігійної нетерпимості — залишалася непохитною. Письменник зажив слави своєрідного «політичного сейсмографа», що реагує на поштовхи і вибухи історії, близько до серця бере всі «больові місця» планети.
Грем Грін і СРСР
Письменник з таким контроверсійним світоглядом, але послідовним відстоюванням ідеалів гуманізму і справедливості в цілому позитивно сприймався радянською критикою, був популярним у цій країні.
Грем Грін тричі відвідував СРСР — у 1957, 1960 і 1987 рокахУЛЕ т. 1 — С. 496. Письменника достатньо часто перекладали і видавали в Радянському Союзі, насамперед російською. Окремі твори автора українською переклали І. Коваленко, П. Шарандак, Т. Шевеля та інші.
Головні твори
Романи
1929 — Людина зсередини (The Man Within) 1932 — Стамбульський експрес (Stamboul Train) 1935 — Мене створила Англія (England Made Me) 1936 — Найманий вбивця (A Gun for Sale) 1938 — Брайтонський льодяник (Brighton Rock) 1939 — Таємний агент (The Confidential Agent) 1940 — Сила і слава (The Power and the Glory) 1943 — Відомство страху (The Ministry of Fear) 1948 — Суть справи (The Heart of the Matter) 1951 — Кінець роману (The End of the Affair) 1955 — Тихий американець (The Quiet American) 1955 — Невдаха забирає все (Loser Takes All) 1958 — Наш резидент у Гавані (Наша людина в Гавані; Our Man in Havana) 1966 — Комедіанти (The Comedians) 1969 — Подорожі з тіткою (Travels with My Aunt) 1973 — Почесний консул (The Honorary Consul) 1978 — Людський фактор (The Human Factor) 1980 — Доктор Фішер із Женеви, або Вечеря з бомбою (Doctor Fischer of Geneva or The Bomb Party) 1982 — Монсеньйор Кіхот (Monsignor Quixote) 1985 — Десятий (The Tenth Man) 1988 — Капітан і ворог (The Captain and the Enemy)
Дорожні щоденники 1936 — Подорож без карт (Journey Without Maps) 1939 — Дороги беззаконня (The Lawless Roads)
Автобіографії 1971 — Таке життя (A Sort of Life)
Вибрана бібліографія видань Гріна українською мовою
Хто третій? / Пер. з англ. — К., 1960. Комедіанти / Пер. з англ. — К., 1969. Грехем Грін «Тихий американець» / на обкладинці/, в книзі є ще «Наш резидент у Гавані» (173—350 с.), післямова Шахової Кіри «Грехем Грін» (351—364 с.), реклама вид-ва «Дніпро» (367—368 с.): — Київ, «Дніпро», 1971, 368 с., тираж 100000 екз., тверд. палітур., форм. А5. Тихий американець. Наш резидент у Гавані: Романи / Пер. з англ. — Харків: Вища школа. Видавництво при ХДУ, 1984. — 352 с. Десятий // «Всесвіт» ч. 8 за 1986 рік.
Останнє слово: Оповідання // «Всесвіт» ч. 8—9 за 1997 рік, с. 58—66 Кінець роману. — Харків: КСД, 2017, 224 стор. ISBN 978-617-12-3920-3. Переклав Олег Король Третій чоловік: Повість // пер. з англ. Ігор Павленко // Всесвіт, ч. 3—4 за 2017, с. 73—124. Сила і слава: Роман / пер. Марини Білоноги. — Свічадо, 2023. — 318 с.
Фільмографія 1934 — Orient Express , реж. Пол Мартін (Paul Martin) 1937 — The Future's in the Air , реж. Александр Шоу (Alexander Shaw) 1937 — The Green Cockatoo , реж. Вільмя Камерон Мензіс (William Cameron Menzies) 1940 — 21 Days , реж. Бейзіл Дін (Basil Dean) 1942 — This Gun for Hire , реж. Френк Татл (Frank Tuttle) 1942 — Went the Day Well? , реж. Альберто Кавальканті (Alberto Cavalcanti) 1944 — Ministry of Fear , реж. Фріц Ланґ (Fritz Lang) 1945 — Confidential Agent , реж. Герман Шамлін (Herman Shumlin) 1947 — The Man Within , реж. Бернард Ноулз (Bernard Knowles) 1947 — The Fugitive , реж. Джон Форд (John Ford) 1947 — Brighton Rock , реж. Джон Боултінг (John Boulting) 1948 — The Fallen Idol , реж. Керол Рід (Carol Reed) 1949 — Третя людина, режисер Керол Рід 1952 — The Heart of the Matter , реж. Джордж Мор О'Феррол (George More O'Ferrall) 1954 — The Stranger's Hand , реж. Маріо Солдаті (Mario Soldati) 1955 — The End of the Affair , реж. Едвард Дмитрик (Edward Dmytryk) 1956 — Loser Takes All , реж. Кен Аннакін (Ken Annakin) 1957 — Saint Joan , реж. Отто Премінгер (Otto Preminger) 1957 — Across the Bridge , реж. Кен Аннакін (Ken Annakin) 1957 — Short Cut to Hell , реж. Джеймс Каґні (James Cagney) 1958 — The Quiet American , реж. Джозеф Манкевич (Joseph L. Mankiewicz) 1959 — Our Man in Havana , реж. Керол Рід (Carol Reed) 1961 — Günes dogmasin , реж. Галіт Рефіґ (Halit Refig), Мемдух Ун (Memduh Ün) 1961 — The Power and the Glory , реж. Марк Деніелс (Marc Daniels) 1967 — The Comedians , реж. Пітер Ґленвіль (Peter Glenville) 1972 — ''Yarali kurt' , реж. Люфті Акад (Lutfi Akad) 1979 — The Human Factor , реж. Отто Премінгер (Otto Preminger) 1982 — A Shocking Accident , реж. Джеймс Скотт (James Scott) 1983 — The Heart of the Matter , реж. Марко Лето (Marco Leto) 1983 — The Honorary Consul , реж. Джон Маккензі (John Mackenzie) 1985 — Dr. Fischer of Geneva , реж. Майкл Ліндсей-Хоґґ (Michael Lindsay-Hogg) 1986 — May We Borrow Your Husband? , реж. Боб Махогані (Bob Mahoney) 1988 — The Tenth Man , реж. Джек Гоулд (Jack Gold) 1990 — Strike It Rich , реж. Джеймс Скотт (James Scott) 1991 — This Gun for Hire , реж. Лу Антоніо (Lou Antonio) 1999 — The End of the Affair , реж. Ніл Джордан (Neil Jordan) 2001 — Double Take , реж. Джордж Ґалло (George Gallo) 2002 — The Quiet American , реж. Філіп Нойс (Phillip Noyce) 2006 — The End of the Party , реж. Себастьян Ґодвін (Sebastian Godwin)
Примітки
Посилання та джерела
Твори Грема Гріна на сайті Е-бібліотека «Чтиво» Стаття про Грема Гріна в УЛЕ т. 1 — С. 496. Грін Грехем. Тихий американець; Наш резидент у Гавані: Романи / Пер. з англ. — Харків: Вища школа. Видавництво при ХДУ, 1984. — 352 с.