Мака́р Володи́мирович Єрофє́єв (1999—2023) — український військовослужбовець, старший лейтенант Збройних Сил України, офіцер військової розвідки, хокеїст, учасник російсько-української війни, що відзначився і загинув під час російського вторгнення в Україну. Герой України (2024, посмертно).
Життєпис Народився 13 жовтня 1999 року в місті Кам'янському Дніпропетровської області в сім'ї Володимира та Ірини Єрофєєвих. З самого дитинства Макар дуже сильно цікавився всім що пов'язано з війною: зброя, вибухівка, засоби враження, тактика. Всі ігри та книжки були пов'язані з війною. За гарні оцінки просився в магазин піротехніки, щоб придбати петарди. У дитинстві ніколи не плакав. Старший брат Макара, Антон Єрофєєв, брав участь у російсько-українській війні у 2014 році.
В дитинстві сім'я Макара переїхала з Кам'янського до Підгородного, Дніпропетровської області.
З 9 років почав професійно займатись хокеєм та грав за Дніпровські команди «Зеніт», «Яструби» та «Аврора». Як каже мати Макара Ірина, в хокей його привели пізно, бо в діти в команді почали бігати на ковзанах по льоду ще у 4-5 років, тому Макару треба було докласти неабияких зусиль щоб наздогнати свою команду. Грав на позиції захисника, таким і був у житті, каже батько Макара. Спорту віддавався на максимум, годинами відпрацьовуючи кидки шайби у гаражі. Мав по 8 тренувань на тиждень.
Надавав перевагу грі в команді замість індивідуалізму в хокеї. Казав «моє завдання зробити широкий пас і відкрити атаку, а не тягнути за собою шайбу і зустрінемось біля воріт».
Окрім цього, з 10 років пробував займатись польовою стрільбою. Цікавився тим як виготовляти порох та як стріляти з оптичної зброї. Зачитувався книгами з історії зброї, а ще підручниками з шахів, бо там багато уваги приділялося стратегії.
З 2009 по 2012 р. до 5 класу навчався в Ліцеї №3 Підгородненської міської ради Дніпропетровської області та перейшов в Гімназію №3, міста Дніпро (сучасний Дніпровський ліцей №3).
У 2014 році Дніпровська хокейна команда «Аврора» в якій грав Макар стала срібним призером країни з хокею, завдяки чому Макар став срібним чемпіоном України з хокею. Грав під номером 24. Хокейний тренер Макара, Володимир Волошин, розповідає, що наприкінці спортивної кар'єри того ж року хлопця кликали у Київський Сокіл, адже він був дуже перспективним хокеїстом та першим на драфті цієї команди.
Військова карʼєра У 14 років Макар пройшов відбір до хокейної академії та йому запропонували вступити до хокейної школи Олімпійського резерву у Києві, але того ж року у 2014-му почалася російсько-українська війна та старший брат Антон Єрофєєв пішов добровольцем на Донецький фронт. 2015 року Макар вирішив переїхати до Києва та закінчити Київський військовий ліцей імені Івана Богуна, де й отримав позивний «Джонні». За легендою отримав його, бо дуже часто бігав на навчаннях у військовому ліцеї з американськими видами зброї («емкою») або у американському екіпіруванні. Люди які особисто знали Макара, згадують, що він був скромним, але цілеспрямованим.
При останній зустрічі з матірʼю сказав: “Я вдячний вам за хокей. Я найвитриваліший, в мене найсильніші ноги та спина. Я можу ходити на штурм на довгі відстані.” Регулярні зайняття хокеєм у дитинстві додали Макарові фізичної витривалості у подальшому майбутньому.
У 2017 році закінчив навчання у військовому ліцеї та вступив у Військову академію сухопутних військ в Одесі, яку закінчив 2021-го — за спеціалізацією «Управління діями військової розвідки». Старший брат Антон, який на той момент вже повернувся з фронту, жартував, що коли Макар випуститься у 2021 році, він буде «перекладати з місця на місце папірці у штабі», що для Макара було «особистим пеклом». Для Макара війною були штурми та спеціальні операції, чим він більш охоче займався.
Ігнорував соціальні мережі, заглиблювався в історію, філософію, поезію Жадана. На будь-яке запитання відповідав: «Без проблем» і блискуче усміхався. З посмішкою косив траву, смажив шашлики, складав іспити. Під час навчання у військовому ліцеї та академії читав книжки.
У батьків залишився кишеньковий щоденник Макара, який той писав ще до закінчення академії. Він містив його основні моральні принципи та навички які хлопець поставив собі за мету розвинути до досконалості:
Щоденник з цілями Макара Стати найкращим бійцем на планеті. (Дедлайн: до 30 ти років) Стати грамотним, вдумливим командиром. (Дедлайн: 2021) Досконально вивчити мінно-підривну справу. (Дедлайн: 2021) Опанувати вміннями управління основних видів транспорту в екстремальних умовах. (Дедлайн: 2024) Вивчити техніку входження в стан бойового трансу. (Дедлайн: 2022) Вступити до лав топового спец. підрозділу. (Дедлайн: 2022) Опанувати англійську мову на рівні носія. (Дедлайн: 2025) Скласти іспит з SMR на другий рівень. (Дедлайн: випуск) Прочитати книжку Олексія Безсонова «Як вчити іноземні мови» (Дедлайн: 01.08.2020) За будь-якої можливості практикувати розмовну англійську. Скласти іспит із фізо на 5. Бігати дистанцію в 3 км менш ніж за 11 хвилин. (Дедлайн: 15.04.2021) Максимально виключити непотрібну конфронтацію з життя. Був здатний влучати зі снайперської гвинтівки на 1100 метрів, мав понад 50 стрибків з парашутом.
Закінчивши Академію, з червня 2021 року Макар Єрофєєв служив у розвідувальній роті 92-ї окремої механізованої бригади (з 2023 року перейменована в 92-гу окрему штурмову бригаду), дислокованої у місті Чугуєві, Харківська область, на посаді командира розвідувального взводу.
Про те що буде повномасштабна війна, Макар говорив рідним ще під новий, 2022 рік, він тоді служив на кордоні з Росією, займався прослуховуванням радіосигналів противника.
За півроку після випуску Макара з Академії почалося повномасштабне Російське вторгнення в Україну.
Російське вторгнення в Україну (2022)
Лютий 2022 Повномасштабна війна для Єрофєєва почалась 15 лютого 2022, за тиждень до інтервенції. Макар з групою солдатів виконували завдання авіа- та радіоелектронної розвідки для аналізу перемовин та дій росіян на кордоні біля міста Вовчанськ. Ці дії допомогли зрозуміти, що та як будуть робити росіяни під час наступу.
Початок вторгнення зустрів на Харківщині. Він та група розвідників 24 лютого були на кордоні між Україною та Росією, де Макар знищив спеціальну техніку для запису та спостереження в тилу ворога, передав всі дані та разом зі своєю групою під вогнем відійшов до Харківської області. Не мав з собою ані зброї, ані бронежилета, разом з побратимами у цивільному одязі непомітно добиралися лісами 3 доби без сну до пункту збору у Мерефі, поки над головою літала ворожа авіація. Перегрупувавшись у Мерефі, змогли вперше екіпіруватися та Макар взяв на себе командування взводом розвідки в боях за Харків.
Брав участь в обороні Харкова, проганяв російську армію від Чугуєва. В боях за Харків, Макар зміг організувати підрозділи, виконав декілька штурмів та операцій з зачистки міста від інтервентів-росіян, налагоджував зв’язок, забезпечував волонтерську допомогу для розвідки 92 ОМБр. Координував різні підрозділи сил оборони України та шуткував, що їх вб’ють дружнім вогнем.
З шостої спроби вдалося звільнити місто Чугуїв, не давши росіянам вибудувати оборону, розвідники працювали як у штурмах, так і в тилу росіян. «Джонні» дуже любив диверсійну діяльність і ближній бій (Close-quarters battle). Організував і брав участь у рейді по тилах противника. Розвідувально-диверсійна група Макара, за сприянням патріотично налаштованих браконьєрів і поліціянтів в тилу противника змогла спалити склад боєприпасів на глибині 40 км.
Відкинувши супротивника від Харкова навесні 2022-го, Макар взяв на себе командування підрозділами розвідувальної роти.
Березень — Серпень 2022
Весною-літом 2022-го Макар працював особисто і вчив побратимів літати на «цивільних» дронах Mavic та Autel Robotics. Командири й солдати будували перші системи ситуаційної обізнаності навколо технічних засобів: дрони-старлінки-радіозасоби. Макар зміг забезпечити постійне постачання техніки. Дрони втрачались в великій кількості, але цей досвід дав суттєву перевагу перед росіянами в розвідці літом 22-го. Дуже любив дрони, завжди наголошував на тому, які вони важливі.
Після боїв за місто Чугуїв, бої змістилися на схід в трикутник Коробчине-Залізничне-Леб’яже та фронт стабілізувався. Спроби просунутись далі не приносили значного результату. Біля села Гракове (Чугуївський район) Макар командував групою, яка змогла закріпитися за міст та дорожню розв’язку. Сформувавши групу з розвідників, піхотинців, спецпризначенців МВС, піхоти ТРО, розрахунку ПТРК і штурмовиків з Інтернаціонального легіону, Макар взяв на себе командування з майже 50 людей та під танковими обстрілами 40 годин успішно утримував стратегічно важливий міст. Попри молодий вік і звання лейтенант, побратими довірили йому командування операцією і своє життя. Росіяни кинули в контратаку сили танкового батальйону, за допомогою Javelin українські військові знищили два танки. Згідно з радіоперехопленням командир танкового батальйону росіян сказав «Я вам (танкістам ВС РФ) покажу як воювати треба», і особисто повів танк для того, щоб знищити позиції групи Макара під мостом. В результаті танк комбата росіян також був знищений разом з екіпажем, що сильно деморалізувало противника. Всю операцію Макар йшов попереду і посміхався. Він насолоджувався штурмовими боями, дзвонив рідним після кожної операції та 2 години розповідав деталі, як не відчував ваги ПКМ чи як врятував пораненого, взяв росіян у полон чи організовував оборону. Коли Макару було страшно, він скорочував дистанцію в бою – виводив піхоту на «контакт», тобто бій на дистанції 50-70 метрів.
Після тих боїв в кінці серпня 2022-го сили 92-ї бригади змістились південніше Балаклії.
Вересень — Грудень 2022 Напочатку вересня відбулася Балаклійсько-Куп’янська операція у якій Єрофєєв командував підрозділами що звільняли Купʼянськ. Макар та його підлеглі по декілька разів в день звільняли опорні пункти від однієї позиції росіян до іншої, рішення ухвалювалися на рівні командирів рот і взводів, такої щільності вогню як тоді з української сторони він не бачив ані до, ані після цієї операції. Рота розвідки зібрала трофеї в настільки великих обсягах, що на осінь 22 го року переважала по вогневій потужності деякі мотопіхотні батальйони. При розробці операції розвідники планували дійти до Шевченкового (20 км) – в результаті дійшли до Куп’янська (80 км). Були свідчення, що в Шевченкове Джонні евакуював школу.
Макар знав англійську, тому часто його підсилювали іноземцями з Інтернаціонального легіону.
У вересні 2022 року в стрілецькому бою під містом Куп'янськ в селі Грушківка Харківської області група Макара попала в засідку роти російської десантури. У бою віддав наказ своїм бійцям відійти та перегрупуватися, а сам з кулеметом РПК ліг на землю та прикривав їх відхід, стримуючи вогнем ворога, що зупинило їх наступ. Коли почав відхід, то на зворотному шляху був поранений однією кулею в праву руку та кулею в праву ногу. Самотужки наклав турнікети та дійшов до евакуації. Пізніше після його евакуації побратими змогли знищити російську десантуру. За участь у Харківській наступальній операції та звільнення міста Куп’янськ 14 вересня 2022 року був нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня та отримав звання старшого лейтенанта.
Лікуватися довго не збирався. В госпіталі в Харкові Єрофєєв не хотів лежати – за місяць втік з госпіталю та повернувся на фронт, бо казав «деякі побратими ще не були у відпустці, а я тут валяюсь» і через розуміння, що на фронті на той момент не вистачало досвідчених та професійних керівників підрозділів. В той час він казав своєму брату: «Братан, я знаю, що так казати не можна, але ці півроку найкращі в моєму житті». Через поранення деякий час кульгав.