Династія Струве — династія науковців, які в XVIII—XX століттях досягли успіху в кількох східноєвропейських країнах (переважно в Німеччині і в Російській імперії) в різних галузях науки: астрономії, медицині, хімії та інших. Окремі представники династії також були визначними літературними, релігійними й політичними діячами.

Засновником династії був німецький математик і музикант Якоб Струве (1755—1841). Його син Василь Якович Струве (1793—1864) заснував Пулковську обсерваторію в Росії й одним з перших виміряв паралакси зір, а правнук Василя Яковича Отто Струве (1897—1963) заснував Макдональдську обсерваторію у США і був президентом Міжнародного астрономічного союзу.

З Україною пов'язані долі астрономів Людвіга Оттовича Струве (1858—1920) й Отто Струве (1897—1963), а також професора медицини Адольфа Карловича Струве (1810-1894).

Представники роду

XVIII століття Засновником династії вчених є Якоб Струве (1755—1841), математик та музикант. Після закінчення філологічного факультету Геттінгенського університету він працював учителем математики гімназії в Гарбурзі. У 1738 одружився з дочкою гарбурзького пастиря Марією Візе. Обіймав посади директора гімназій і ліцеїв у Бюккебурзі, Ганновері, Альтоні. Вони мали сімох дітей. Старший, Карл (1785—1838), став філологом, був директором гімназії в Кенігсберзі, потім — доцентом Дерптського університету. П'ятою дитиною, — після Ернста (1786—1822), Густава (1788—1829) і Християни (1791—1853), — був Вільгельм () — майбутній астроном, більше відомий під зрусифікованим ім'ям Василь Якович Струве (1793—1864). Його молодший брат, (1795—1828), отримав у Кільському університеті вчений ступінь доктора медицини, був професором анатомії в Дерптському університеті, а його син Август (1827—1850) готувався стати астрономом, представив дисертацію, але помер від туберкульозу.

XIX століття

З численних дітей Василя Яковича Струве найвідомішими стали Отто Васильович (1819—1905), (1822—1908), (1827—1889) та (1835—1907). Обидві його дочки одружились з астрономами: Шарлотта — з Вільгельмом Дьолленом, а Ольга — зі шведом .

Отто Васильович Струве був наступником батька — спочатку помічником директора Пулковської обсерваторії, а потім її директором протягом 27 років. Він продовжив роботи з визначення точних координат зір, започатковані батьком, і їхнім результатом стало складання знаменитих Пулковських фундаментальних каталогів.

Генріх Васильович Струве став відомим хіміком. Працював у лабораторії Гірського департаменту, був експертом із судової хімії у Тифлісі. 1876 року його обрали членом-кореспондентом Санкт-Петербурзької академії наук.

Кирила Васильовича Струве у 1858 році зарахували астрономом у військово-дипломатичну місію графа Миколи Ігнатьєва, потім він працював у Пулковській обсерваторії, а в 1860 році на прохання батька його призначили на службу в Азійський департамент Міністерства закордонних справ. Займався астрономо-геодезичними дослідженнями у Туркестані. З 1873 року, коли його призначили послом до Японії, почалася його дипломатична кар'єра.

У сім'ї Василя Яковича Струве крім рідних дітей виховувалися четверо племінників-сиріт, один з яких, Теодор (1816—1885), став професором римської словесності та старожитностей у Казанському університеті, а потім викладав класичну філологію в Новоросійському університеті.

XX століття

З чотирьох синів Отто Васильовича Струве визнання у галузі астрономії здобули двоє: Герман і Людвіг. Їхній старший брат Альфред Август Едуард Струве (1845—1916) став геологом, після навчання в Карлсруе та Санкт-Петербурзі він складав геологічну карту Підмосковного вугільного басейну. Його дочка, Емілія Альфредівна Струве, в 1913—1920 роках працювала в , а в 1922—1933 роках була співробітницею Пулковської обсерваторії та працювала в Геологічному комітеті, а з 1933 — в .

Герман Оттович Струве (1854—1920), працюючи в Пулковській обсерваторії, виконав колосальну кількість спостережень подвійних зір на 30-дюймовому рефракторі, отримав ряд точних положень супутників Сатурна, Урана та Марса. Потім був директором Кенігсберзької та Берлінської обсерваторій.

Людвіг Оттович Струве (1858—1920) після роботи в Пулківській та Дерптській обсерваторіях був запрошений читати лекції з астрономії та геодезії до Харківського університету, які поєднував із керівництвом університетської обсерваторією. Працював у галузі, традиційній для династії Струве, — позиційній астрономії.

(1886—1933) навчався в Берлінському і Гайдельбергському університетах, захистив у 1910 році дисертацію з небесної механіки, працював в Бонській обсерваторії та в обсерваторії Гамбург-Бергедорф, з 1914 року — в Морській обсерваторії у Вільгельмсгафені, а з 1919 року — в Бабельсберзі. Мав двох синів — (1914—1992) і Райнгардта (1919—1943), — перший став астрономом, брав участь у Другій світовій війні; другий також брав участь в боях на боці нацистської Німеччини і загинув у 1943 році (або потрапив у полон) під Сталінградом.

Отто Людвігович (1897—1963) був учасником Білого руху і в 1920 емігрував на Захід. Шлях в астрономію йому відкрив директор Єркської обсерваторії , який допоміг Отто Струве переїхати до США, де він закінчив університет Чикаго, а потім викладав у ньому. 1932 року він став директором Єркської обсерваторії. Він був успішним організатором астрономічної науки: коштом МакДональда в 1939 року Отто Струве створив нову обсерваторія й очолював її до 1947 року. Також він написав книгу «Астрономія XX століття». Основним напрямом наукової роботи Струве була зоряна спектроскопія. У 1929 році, спільно з Г. А. Шайном, він запропонував метод визначення швидкостей осьового обертання зір, у 1952 році висунув ідею виявлення екзопланет методом Доплера.

У сім'ї губернатора Астраханської та Пермської губерній було шестеро синів, з яких найбільше себе проявили в науці Василь (1854—1912), — математик, — та Петро (1870—1944), — публіцист, філософ, економіст, соціолог та історик. Василь Бернгардович з 1900 року керував Костянтинівським межовим інститутом. Його прийомний син (1889—1965), який рано втратив своїх рідних батьків, з часом став відомим єгиптологом.

До I з'їзду РСДРП в 1898 Петро Бернгардович Струве написав «Маніфест Російської соціал-демократичної робітничої партії», потім він став членом ЦК кадетської партії, депутатом Державної думи Російської імперії, входив в уряд генерала П. М. Врангеля як начальник управління закордонних справ.

Один із його синів, (1898—1985), став поетом і літературознавцем, інший, Олексій (1899—1976) — бібліографом і бібліофілом, а онук (1931—2016) — професором філології та літератури в Сорбонні.

Генеалогічне дерево

Примітки

Посилання

Абалакин, В. К., Капцюг, В. Б., Копылов, И. М., Кузнецова, А. Б., Лавринович, К. К., Московченко, Н. Я., Невская, Н. И., Положенцев, Д. Д., Толбин, С. В., Чубей, М. С., 2003. Династия астрономов из рода Струве. Сборник статей “Немцы в России. Три века научного сотрудничества”. Санкт-Петербург, cc. 251-265.