Перигорське графство () — феодальний лен Аквітанського герцогства і Французького королівства з центром в Периге. Територія графства приблизно відповідала сучасному французькому департаменту Дордонь.
Історія За давніх часів територія Перигору входила до складу кельтської Галлії. Після здобуття Галлії римлянами Перигор потрапив до складу римської провінції Аквітанія. По розпаді Римської Імперії він був завойований франками. Назва Перигор походить від галльського племені петрокоріїв, які чинили опір римському завоюванню. Вона збереглася в ранньому середньовіччі як Петрагорська земля ().
Перигорське графство було засноване в 866 році, його землі, в свою чергу, були віддані в лен чотирьом баронам. Після одруження в 1152 році власниці Перигора та інших Аквітанських володінь Алієнор Аквітанської з майбутнім королем Англії Генріхом II, Перигор разом з усім південним заходом Франції більш ніж на 300 років потрапив до ленного володіння англійських королів. І до того не дуже впливове в політичному сенсі, під англійською владою графство прийшло в ще більший занепад, перетворившись на арену суперництва між двома державами і перебуваючи під керуванням слабких та нерішучих правителів.
Вже починаючи з 1204 року окремі частини Перигору почали повертатися під владу французького короля. Активна суперечка за Перигор між англійцями і французами почалася в 1259 році і продовжилася під час Сторічної війни (1337—1453). Лінія англо-французького протистояння під час Столітньої війни в XIV—XV століттях проходила через Перигор, у зв'язку з чим по місцевим селам відбувалося масштабне сплановане будівництво укріплених садиб () і церков. Саме Перигор вважається центром розповсюдження романського стиля в архітектурі.
Поступово французи здобували перевагу і змусили англійців відступити на південний захід. В 1396 році Перигорське графство було конфісковано рішенням парламента (суда) Парижа у графа Аршамбо V після його повторних зловживань щодо громадян міста Периго, яке на той час вже належало французькому королю. Сина Аршамбо V засудили в липні 1399 року.
23 січня 1400 року король надав графство Перигор своєму молодшому брату Людовику Орлеанському. У 1430—1439 графством на правах узуфрукта володів Жан Дюнуа. Син Людовика Орлеанського Жан Ангулемський в 1437 продав графство Жану Бретонському, графу де Пентьевр.
Битва при Кастійоні (1453), яка завершила Сторічну війну і змусила англійців остаточно покинути південний захід Франції, відбулася в Перигорі, на південній його околиці на березі Дордоні, біля містечка Ламот-Монтравель.
У 1470 році, внаслідок шлюбу його спадкоємиці Франсуази, графині Перигорської, графство перейшло під владу дому Альбре і згодом було успадковане та приєднане до володінь Наваррської корони.
Релігійні конфлікти під час Реформації роздерли Перигор навпіл: Периге залишився вірним католицькій церкві, тоді як Бержерак приєднався до реформаційного руху. Подальше розгортання конфлікту призвело до різанини гугенотів.
В 1607 році, коли наваррський король Генріх III посів французький престол (під іменем Генріха IV) як засновник династії Бурбонів, Перигор був остаточно приєднаний до королівського домену Франції.
В XVIII ст. Перигор було включене до складу провінції Гієнь і підпорядкований Бордо.
Див. також
Перигор Аквітанське герцогство
Посилання
ANGOULÊME, LA MARCHE, PERIGORD
Джерела Knight, Charles (1840). The Penny Cyclopaedia of the Society for the Diffussion of Useful Knowledge, Volume 17. Guy Penaud (2003). Le Grand Livre de Périgueux de, Editions de La Lauze, (pp. 138 et 139)