Мартін Латтманн (; 10 лютого 1896, Фрайбург — 11 серпня 1976, Східний Берлін) — німецький воєначальник, генерал-майор вермахту і Казарменної народної поліції.

Біографія 2 січня 1914 року вступив у 18-й піший артилерійський полк. Учасник Першої світової війни, командир взводу і офіцер-спостерігач, з 22 березня 1918 року — офіцер батареї свого полку. 1 жовтня 1919 року переведений в 11-й артилерійський полк, 1 жовтня 1920 року — в 5-й транспортний батальйон. 1 жовтня 1928 року направлений на курс допоміжного керівника в штаб 7-ї дивізії. З 1 жовтня 1930 року служив в 4-му артилерійському полку, з 1 жовтня 1933 року — командир батареї. 1 жовтня 1934 року переведений в штаб 13-го артилерійського полку. З 1 квітня 1935 року — інструктор військового училища Потсдаму. З 1 серпня 1938 року — командир 1-го дивізіону 110-го артилерійського полку.

З 1 вересня 1939 року — командир 430-го артилерійського полку. З 25 вересня 1939 року — офіцер артилерійського штабу вищого командування 1-ї армії. 22 березня 1940 року відправлений в командний резерв. З 25 серпня 1940 року — командир артилерійського навчального штабу артилерійського училища. 15 квітня 1942 року знову відправлений в командний резерв. З 10 травня 1942 року — командир 16-го танково-артилерійського полку, з 26 листопада 1942 року — 14-ї танкової дивізії, оточеної в Сталінграді. Одночасно з 30 грудня 1942 року — інспектор поповнення вищого командування 6-ї армії. 14 січня 1943 року взяв на себе керівництво 389-ю піхотною дивізією, також оточеною в Сталінграді. 2 лютого 1943 року разом з генерал-майором Арно фон Ленскі здався радянським військам і був поміщений в табір для військовополонених Войково. 19 серпня 1943 року перевдений в спецтабір Лунєво. Вступив в Національний комітет «Вільна Німеччина» і став співзасновником та членом виконавчого комітету Союзу німецьких офіцерів, а також постійним працівником радіо «Вільна Німеччина».

В 1949 році повернувся в Німеччину і вступив в СЄПН, в 1952 році — в Німецьку народну поліцію і призначений головним інспектором. З 1956 року — заступник начальника бронетехніки відділу моторизації Міністерства внутрішніх справ НДР. В 1956 році звільнений у відставку і не прийнятий в щойно сформовану Національну народну армію.Працював в центральному секторі економіки НДР, з 1956 року очолював головний відділ промислових підприємств/експорту Міністерства важкого машинобудування, з 1958 року — всю групу промислових підприємств/експорту Державної планової комісії. З січня 1958 до її розпуску в 1972 році — заступник голови Робочого товариства колишніх офіцерів.

Звання

Фанен-юнкер (2 січня 1914) Фенріх (4 грудня 1914) Лейтенант (27 січня 1915) Оберлейтенант (1 квітня 1925) Гауптман (1 жовтня 1930) Майор (1 грудня 1935) Оберстлейтенант (1 січня 1939) Оберст (1 жовтня 1940) Генерал-майор (1 січня 1943) Генерал-майор КНП (1953)

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» Орден «За заслуги перед Вітчизною» (НДР) в бронзі (1961) в сріблі (1966) Орден «Прапор праці» (НДР) (1971) Медаль для борців з фашизмом

Література

Hans Ehlert, Armin Wagner: Genosse General! Die Militärelite der DDR in biografischen Skizzen. Ch. Links Verlag, Berlin 2003, ISBN 3-86153-312-X. Helmut Welz: In letzter Stunde – Die Entscheidung des Generals Arno von Lenski Verlag der Nation, Berlin 1978 Harry Waibel: Diener vieler Herren. Ehemalige NS-Funktionäre in der SBZ/DDR. Peter Lang, Frankfurt am Main u. a. 2011, ISBN 978-3-631-63542-1, S. 194.

Посилання

Біографічні дані.