Фатезький повіт — адміністративно-територіальна одиниця у складі Курського намісництва та Курської губернії Російської імперії, РСФРР та СРСР з повітовим центром у місті Фатежі.

Географія Розміщувався в північній частині Курської губернії, був найменшим повітом губернії — його площа становить 2 362,4 квадратних верст або 246 067 десятин. Рельєф височинний, річки течуть в глибоких долинах, найвищі точки: Молотичі (904 фути) та Нікольське (866 футів). Ґрунти належать до найродючіших у губернії, за складом — глибоко суглинисті чорноземи. По річці багато вапняків, за 5 верст від Фатежа є жорнове каміння. Повіт належав до степових безлісих територій — заліснення становило лише близько 6 % території. Всі річки повіту належать до пічкової системи Сейму (басейн Дніпра), найбільші з них Свапа (на півночі повіту) та її притока Усожа зрошують більшу частину повіту, на сході — річка Снова. Всі річки повіту несудноплавні, озер та великих боліт немає.

Площа території повіту, станом на 1897 рік, становила 2 371,4 квадратних верст.

Населення За довідником 1880 року, чисельність населення повіту в межах волосної території становила 110 692 особи (54 711 чоловіків та 55 981 жінка), за сімейними списками — 106 902 особи (52 699 чоловіків та 54 293 жінки), дворів — 16 255, населених пунктів — 334.

За довідником 1890 року, в повіті налічувалося 115 715 мешканців, з них 56 949 чоловіків та 58 766 жінок. Кількість поселень — 196, селянських дворів — 16 647, дворів неселянського типу — 414.

Відповідно до перепису населення Російської імперії 1897 року, чисельність населення становила 125 485 осіб, з них 60 777 чоловіків та 64 708 жінки. За іншими даними, чисельність населення у 1897 році становила 122 128 осіб, з них 59 615 чоловіків та 62 513 жінок, великороси та православні, розкольників до 14 %.

Історія та адміністративний устрій Повіт утворено 1779 року в складі новоутвореного Курського намісництва з території Курського повіту.

За довідником 1880-го року, до складу повіту входило 15 волостей: Бартеневська, Богоявленська, Великожирівська, Брусівська, Горяїнівська, , , , , , Понирівська, , Сергіївська, Смородинська та Хмелівська.

За довідником 1890-го року, кількість волостей повіту становила 10: Велико-Жирівська, Горяїнівська, Дмитріївська, Сдобниківська (Здобниківська), Міленінська, Нижнє-Реутська, Понирівська, Сергіївська, Смородинська та Хмелівська.

Наприкінці 19 століття в повіті налічувалося 283 поселення, з них 194 селянських, значна частина багатолюдні. 3/4 селянського населення — колишні державні селяни, більшістю однодвірці з правами на спадщину, решта селян — колишні «вільні хлібороби» та поміщицькі селяни, багато з яких отримали «злидарський» наділ в подарунок. Виселення з повіту почалося у 1870-х роках, у 1899 році з повіту виселилося 348 осіб, з них до Томської губернії переїхало 299 осіб.

Станом на 1913 рік кількість волостей у складі повіту становила 10. На 1 січня 1924 року кількість волостей залишилася незмінною — 10.

Ліквідований відповідно до постанови ВЦВК від 12 червня 1924 року, територію включено до складу Курського повіту, центр повіту м. Фатеж віднесено до позаштатних міст.

Господарство За довідником 1880 року загальна кількість землі становила 296 443 десятини, з них 253 921 десятина — рілля.

Станом на 1883 рік із 237 499 десятин землі наділеної селянам було 166 301 десятина, прикупленої селянами 16 079 десятин, дворянам належало 45 541 десятина, іншим приватним власникам — 5 689 десятин, церкві — 2 150 десятин, м. Фатежу — 1 739 десятин. Землекористування спадкових дворян значно скоротилося у 1870-х роках — у 1868 році воно становило 72 тис. десятин, у 1897 році це було вже 42 305 десятин, з яких 21 519 десятин у 1901 році було під заставою в банках. Селяни ж, за допомогою банків, купили 1 626 десятин землі.

Землеробство було основним заняттям населення: під ріллею, городами, садами тощо зайнято 197 тис. десятин, що становило 80 % площі повіту. На селянських землях цей відсоток досягав 90 без врахування орендованих земель. В обробітку землі переважала трипільна сівозміна. Головними зерновими культурами були жито, овес, гречка, великі площі займали коноплі та картопля. Хліб збували у вигляді зерна залізницею через станцію , коноплі переробляли на місці і вивозили у вигляді олії та пряжі. Головним ринком для цих продуктів було м. Фатеж.

Станом на 1900 рік в повіті налічувалося 27 304 коней, великої рогатої худоби — 23 910, овець — 133 808, свиней — 17 134. В трьох поміщицьких маєтках були конезаводи, здавна існує бджолярство. Торгово-промислова діяльність була слабкорозвиненою: у 1899 році налічувалося 181 кустарне виробництво (ткацтво, лимарство, чоботарство). Фабрик та заводів — 391, з 758 робітниками: переважно млини, маслобійні, крупорушки. На стороні у 1899 році підробляли 8 335 осіб, переважно на рільничі роботи.

Східну частину повіту перетинала Московсько-Курська залізниця; протяжність у повіті 33 версти, велика станція — Понирі. Поштових відділень два, лікарень, крім земської у Фатежі, одна, при двох амбулаторіях були стаціонарні місця для хворих, лікарів 7, з них 3 — у Фатежі. Шкіл у 1899—1900 роках було: 64 земських з 68 викладачами, одна міністерська 2-класна, одна приватна, 6 безкоштовних народних читалень. Крім них, є ще декілька церковно-парафіяльних шкіл та шкіл грамоти. Відсоток грамотного населення в повіті становив 35.

Примітки