Шаварш Меграбович Амірханян (Амірханов) (, село Котігех (Коті) Казахського повіту Єлизаветпольської губернії, тепер Азербайджан — , місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський вірменський діяч, народний комісар внутрішніх справ РСР Вірменія, народний комісар робітничо-селянської інспекції РСР Вірменія. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у 1927—1930 роках.
Життєпис Народився в селянській родині. У 1910 році осиротів. З 1911 до 1914 року навчався в єпархіальній духовній семінарії Нерсесян у місті Тифлісі, потім до 1916 року навчався в Еріванській єпархіальній духовній семінарії, яку закінчив екстерном.
Член РСДРП(б) з 1915 року.
У 1916—1917 роках — вчитель початкової школи в селі Канакер Еріванського повіту Еріванської губернії. У 1917 роках — вчитель початкової школи в селі Анухва Сухумського округу Кутаїської губернії.
У вересні 1917 — червні 1918 року — член Гудаутського окружного революційного комітету. У 1918 році брав участь у прорадянському партизанському русі.
У 1919 році — редактор газети «Красные дни» в місті П'ятигорську, інструктор Північно-Кавказького крайового комітету РКП(б) у містах Армавірі та П'ятигорську.
З 1919 року працював у Всеросійській надзвичайній комісії (ВЧК), був начальником відділення (контррозвідка) особливого відділу ВЧК Каспійсько-Кавказького фронту.
У вересні 1919 року направлений на підпільну більшовицьку роботу в Азербайджан, прибув Каспійським морем до міста Баку, при висадці на берег був заарештований контррозвідкою Мусавату. У жовтні 1919 року звільнений з в'язниці та висланий до міста Тифліс, де працював головним редактором газети «Паак» («Варта»).
З лютого 1920 року — на нелегальній партійній роботі у Вірменії: відповідальний партійний організатор у Диліжанському повіті, голова Шамшадинського підпільного революційного комітету, потім (з квітня 1920 року) голова Диліжанського повітового військово-революційного комітету та комітету КП(б) Вірменії, голова Каравансарайського повітового революційного комітету. У травні 1920 року, після поразки організованого більшовиками збройного повстання у Вірменії, втік до міста Баку. З червня 1920 року — член Закордонного бюро ЦК КП(б) Вірменії, начальник прикордонного пункту реєстраційного відділу (військова розвідка) 11-ї армії РСЧА в місті Казах, потім на різних посадах в Особливому Вірменському повстанському полку.
У грудні 1920 — 3 травня 1925 року — голова Надзвичайної комісії (ЧК) при Революційному комітеті Вірменії (Раді народних комісарів) РСР Вірменія. За сумісництвом у 1921—1922 роках — начальник особливого відділу Вірменської Червоної армії. Під час збройного антирадянського повстання у Вірменії з лютого до травня 1921 року був головою Особливого відділу боротьби із шпигунством та провокаціями, членом Військово-революційного трибуналу Камарлинського фронту.
У серпні 1922 (лютому 1923) — 3 травня 1925 року — народний комісар внутрішніх справ РСР Вірменія. У травні 1925 року звільнений з органів державної безпеки та відправлений на партійну роботу.
У березні 1926 — квітні 1929 року — народний комісар робітничо-селянської інспекції РСР Вірменія — голова Центральної контрольної комісії КП(б) Вірменії.
У 1929—1931 роках — слухач курсів марксизму-ленінізму в Москві.
У 1931—1933 роках — відповідальний інструктор партійного органу Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР.
У 1933—1935 роках — партійний організатор (парторг) Північної залізниці в місті Вологді.
У 1935—1936 роках — начальник політичного відділу Кавказького району Північно-Кавказької залізниці.
У 1936 році — начальник політичного відділу Рязанського відділення Московсько-Казанської залізниці; начальник відділу керівних партійних органів політичного відділу Московсько-Казанської залізниці.
У 1936—1938 роках — начальник політичного відділу Московського відділення Ленінської залізниці.
У вересні 1938 — травні 1940 року — референт при начальнику Ленінської залізниці в Москві.
У 1940 — вересні 1943 року — заступник із політичної частини начальника Тресту спальних вагонів прямого сполучення Центрального пасажирського управління Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР.
У вересні 1943 — травні 1946 року — заступник із політичної частини начальника Всесоюзного тресту з ремонту та перебудови мостів і тунелів (тресту «Мосремтунель») Центрального управління колії Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР.
У травні 1946 — квітні 1951 року — начальник інспекції Центрального пасажирського управління Міністерства шляхів сполучення СРСР.
У квітні 1951 — грудні 1953 року — головний ревізор Головного пасажирського управління Міністерства шляхів сполучення СРСР.
З грудня 1953 року — персональний пенсіонер республіканського та союзного значення в Москві.
26 серпня 1959 року помер у Москві. Похований на Новодівичому цвинтарі Москви.
Звання директор-полковник адміністративної служби (1943)
Нагороди орден Трудового Червоного Прапора (1952) знак «Почесному залізничнику» (1936) три медалі
Примітки
Джерела Амирханян Шаварш Меграбович Амирханян Шаварш Меграбович Центральный комитет КПСС, ВКП(б), РКП(б), РСДРП(б). Историко-биографический справочник. Автор-составитель Горячев Ю. Москва: Граница, 2015.