Бєлгородський розряд, Бєлгородський стовповий розряд — військово-територіальна та адміністративна одиниця Московського царства, у XVII—XVIII століттях. У свій час рахувався як такий, що знаходиться "на Украине"Н. Г. Устрялов — История ц. Петра Великого. т. II, стр. 126, 355, 356..
Розряд заснований у 1658 році і розташовувався на території сучасних Орловської, Курської, Бєлгородської, Сумської, Харківської та Воронезької областей. Адміністративним центром був спочатку Бєлгород, а потім Курськ. У складі Бєлгородського розряду перебували розрядний та слобідські козацькі полки. Бєлгородський розряд скасовано указом Петра I від 18 грудня 1708 року.
Історія Із завоювання територій у Великого князівства Литовського Великим князівством Московським і далі в Російському царстві до середини XVII століття південні (украйні) міста являли собою відокремлені прикордонні остроги (фортеці), поставлені поблизу татарських сакмів, «щоб чужі люди на окраїни безвісти не приходили».
Основною адміністративною одиницею Російського царства XVII столітті був повіт. У більшості повітів було по одному місту. Місто було військовим, судовим та адміністративним центром прилеглого до нього повіту. Розподіл території Російського царства на повіти склалося поступово, історично, на основі колишніх князівств та їхніх уділів.
Із побудовою Бєлгородської межі в 1640-х роках виникла необхідність управління великою територією, важливою у воєнному плані для Російського царства. Керувалося все царство на той час через систему приказів. Розрядний приказ відав служивими людьми, військовим управлінням, і навіть південними («українними») містами, потім Малоросійський приказ. У веденні Розрядного наказу було розподіл служивих людей по поселеним полкам, призначення воєвод та його товаришів (помічників) у складі бояр і дворян міста Росії, управління засічної, сторожової і станичної службами — прикордонної службою на засікових межах, забезпечення служивих людей земельною, хлібною та грошовою платнею.
З 1636 року почалося будівництво нової укріпленої лінії — Бєлгородської межі з центром у місті-фортеці Бєлгороді. Простір біля межі швидко заселявся, особливо з початку 1650-х років, коли відбулося велике пересування прикордонного (українського) населення на вільні землі, на запрошення Російського царя. Ще 1646 року робилася спроба зі створення єдиного центру керування військово-територіальними формуваннями на Півдні Росії у Бєлгороді, проте тоді справа доведена остаточно не булаЗнамёна Белгородского разряда 1665 г. .. У 1650-х роках у Розрядному наказі з'явився новий «стіл» — Бєлгородський, який ділився на «виття», які очолювали «старі під'ячі»Голомбиевский А. А. Столы Разрядного приказа в 1668—1670 гг. // ЖМНП. 1890. № 7. — С. 6—7..
У 1658 році було засновано Бєлгородський розряд (частіше званий Бєлгородським полком), як військово-адміністративна одиниця, що об'єднує кілька повітів. У Бєлгороді була створена окружна канцелярія — Бєлгородська розрядна приказна хата. Спочатку до розряду було включено 17 міст з околицями:
Бєлгород, Новий Оскол, Валуйки, Мценськ, Новосіль, Чернь Чугуїв та інші міста.
Адміністративним центром Бєлгородського розряду був спочатку Бєлгород, а пізніше Курськ. Воєвода Бєлгородського розряду також очолював і Бєлгородський полк. У разі військової небезпеки під його команду мали також сходитися зі своїми загонами воєводи Орла, Тули, Єльця. Таким чином, Бєлгородський розряд територіально та адміністративно охоплював повністю чи частково нинішні Орловську, Курську, Бєлгородську, Сумську, Харківську та Воронезьку області.
Величезна територія Бєлгородського розряду, що поступово розширювалася завдяки поверненню відторгнутих територій Русі, охоплювала басейни Дону, Сіверського Дінця, правого припливу Оки — р. Зуші, Псла і верхньої течії Сейму.
Першим воєводою Бєлгородського розряду став князь Григорій Григорович Ромодановський. Як йшлося в наказі, розрядний воєвода призначався «до Бєлгорода … знати міста і в них воєвод і ратних полкових і облогових всяких чинів людей службою і судом і грошовими і хлібними всякими доходами». Одночасно з виникненням Бєлгородського розряду формується Бєлгородський розрядний полк — військове з'єднання, що включало всі збройні сили розряду.
Починаючи з осені 1658 року (тобто фактично з моменту свого створення) війська Бєлгородського розряду брали участь в охороні кордонів Росії, у російсько-польській війні 1654—1667 років. Потім вони брали участь у бойових діях проти гетьманів Івана Брюховецького та Петра Дорошенка у 1668—1669 роках, придушенні бунту (повстання) С. Разіна, в Російсько-турецькій війні 1672—1681 років, у Кримських та Азовських походах. Неодноразово Бєлгородський розряд отримував «подячне слово» від царів Олексія Михайловича та Петра I.
Бєлгородський розряд скасовано указом Петра I від 18 грудня 1708 року. Його територія була розділена між новоствореними Київською та Азовською губерніями.
Територія Територія Бєлгородського розряду поділялася на три частини: міста «в межах» (тобто, розташовані «всередині» Бєлгородської межі), міста «по межі» (тобто що розташовувалися безпосередньо на Бєлгородській межі, і включені до її системи укріплень-містечок), міста «за межею», розташовані із «зовнішнього» (степового) боку Межі. Кількість міст (повітів), що входили до його складу, неодноразово змінювалася.
У 1660 році Бєлгородський розряд налічував 44 «міста»: Бєлєв, Мценськ, Новосіль, Лівни, Старий Оскол, Чернавськ, Єпіфань, Єфремов, Охтирськиї, Вільний, Карпов, Бєлгород, Яблунів, Верхососенський, Усерд, Коротояк, Воронеж, Костенський, Добрий, Козлів, Бєльський, Волуйки, Болхів, Орел Чернь, Єлець, Курськ, Талецький, Лебедянь, Данков, Обоянь, Олешня, Хотмишськ, Болховий, Короча, Новий Оскол, Острогозьк, Ольшанськ, Урив, Усмань, Орлов, Сокільськ, Чєлновий, Чугуїв.
1663 року Бєлгородський розряд налічував 51 «місто». Із них 19 міст перебували «в межах»: Бєлєв, Болхов, Мценськ, Курськ, Лівни, Єлець, Орел, Кроми, Чернь, Новосіль, Талецький, Чернавськ, Єфремов, Єпіфань, Данков, Лебедянь, Старий Оскол, Обоянь, Землянськ. «На межі» розташовувалися 25 міст: Бєлгород, від Бєлгорода «по межі» праворуч (якщо дивитися з Москви): Болховий, Карпов, Хотмишськ, Вільний, Олешня, Охтирка. «По межі ж від Білгорода на лівий бік»: Короча, Яблунів, Новий Оскол, Верхососенськ, Усерд, Ольшанськ, Острогозьк, Коротояк, Урив, Воронеж, приписні до Воронежа містечка Костенськ та Орлів, Усмань, Сокільськ, Добрий, Козлов, козловські містечка: Більське містечко, Челнавський острог. Міст «за межею» 7, «а відомі ті міста до Бєлгорода»: Чугуїв, Валуйки, Царьов-Борисов, Нєжегольськ, Колонтаєв, Харків, Зміїв.
У 1660-х років з Бєлгородського розряду виділили Севський розрядЯ. Е. Водарский, «Территория и население Севского разряда», 1974 год., до нього увійшли південно-західні (українні) російські міста з повітами.
На початку 1668 білгородським воєводою князем Ю. М. Барятинським для полегшення управління великим Білгородським розрядом було запропоновано проект поділу його на дві частини: Бєлгородський (32 «західних» міста) та Воронезький (31 «східне» місто) розряди. Однак через початок у лютому 1668 р. заколоту гетьмана І. М. Брюховецького ця адміністративна реформа так і не була реалізована.
За розписом 1676/1677 років у Бєлгородському розряді значилося вже 61 місто: у «чорті» — Мценськ, Єлець, Лівни, Курськ, Новосіль, Чернь, Єпіфань, Данков, Лебедянь, Талецький, Чернавський, Єфремов, Старий Оскол, Землянськ, Обоянь, Суджа, Сумин, Лебедин, Миропілля, Краснопілля, Білопілля; на «межі» — Бєлгород; «по межі праворуч» (з боку Москви, тобто на захід від Бєлгорода) — Болховий, Карпов, Хотмиський, Вільний, Охтирський Олешня, Боровль; «за межею ліворуч» — Короча, Яблунів, Новий Оскол, Верхососенський, Усерд, Ольшанський. Острогозький, Коротояк, Урив, Костенський, Воронеж, Ордів, Усмань, Білоколодський острог, Сокільський, Добре, Козлов, Бєльське містечко у Козловському повіті, Челнавський острог; «за межею» — Нежегольський, Валуйки, Чугуїв, Салтів, Харків, Колонтаєв, Краснокутський, Городнє, Богодухів, Мурава, Буликлія, Зміїв, Царів Борисов, Валки, Маяцький, Соляний.
Розрядні воєводи Керівництво Бєлгородським розрядом здійснював Розрядний воєвода, який мав всю повноту військової, судової та адміністративної влади на підзвітній території в державі. Царським указом йому наказувалося «відати міста і [цих міст] полкові та міські служби всяких ратних чинів людей полковими і судними та всякими розправними справами», тобто йому підпорядковувалися і «міста»/повіти (а також міські воєводи), і всі служилі люди, що перебували на їхній території. Для адміністративного управління територією було створено спеціальну канцелярію — Бєлгородська розрядна наказна хата, яка була підзвітна Розрядному наказу в Москві. Розрядний воєвода також був підзвітний Розрядному наказу.
Воєвода Бєлгородського розряду одночасно був командувачем Бєлгородського розрядного полку. На час його відсутності (участь у походах чи виклики до Москви) управління Бєлгородським розрядом здійснював бєлгородський містовий (осадовий) воєвода.
Воєводи Бєлгородського розряду:
1658—1664 — окольничий кн. Г. Г. Ромодановський 1664—1666 — боярин кн. Б. О. Рєпнін 1668—1668 — окольничий кн. Ю. М. Барятинський 1668—1678 — боярин кн. Г. Г. Ромодановський 1678, 8 листопада — боярин кн. І. Б. Рєпнін 1678, 21 листопада — боярин І. Б. Милославський 1679—1682 — боярин кн. П. І. Хованський 1683—1685 — боярин О. С. Шеїн 1685 — вер. 1687 — боярин кн. М. А. Голіцин (помер у Бєлгороді) 1687, вер. — 1697, лют. — боярин Б. П. Шереметєв 1697, лют. — 1700, лют. — боярин кн. Я. Ф. Долгоруков 1700—1702 — генерал-майор Христофор Андрійович Ригімон 1702—1707 — генерал-поручник кн. І. М. Кольцов-Мосальський (з 1703 р. називався також губернатором) 1707 — кн. Д. М. Голіцин, також наказано його писати Київським воєводою, а з 6 березня 1711 — губернатором, на цій посаді залишався до 1718 року.
Бєлгородський розрядний полк
Бєлгородський розрядний полк — військове з'єднання, що включало всі польові («полкової служби») війська Бєлгородського розряду (військово-адміністративного округу). Також зустрічаються найменування — Бєлгородський воєводський полк, Бєлгородський полк.
Гарнізонні («міської служби») війська залишалися у віданні містових (осадових) воєвод, брали участь у походах, і входили до складу Бєлгородського полку.
Склад Бєлгородський розрядний полк складався з кількох компонентів:
помісної кінноти (міські дворяни та діти боярські «сотенної служби») полків «Нового ладу» (копійного, рейтарських, драгунських та солдатських) житлового стрілецького наказу у Білгороді черкаських (слобідських) козацьких полків
Загальна чисельність ратних людей Бєлгородського полку, і навіть його структура та організація неодноразово змінювалися (деталі див. нижче).
При створенні Бєлгородського розряду в червні 1658 він налічував 19 252 чол.: 2 тис. помісної кінноти, 3 рейтарських (полк-к Яган Фанрозенбах, 1 200 чол.; напівполк-к Іван Шепелєв, 600 чол.; півполк-к Семен Кушнір-Писарєв, 600 чол.), 3 драгунських (полк-к Рафайло Корсак, 1329 чол.; Вілім Фанзейц, 1251 чол.; Яган Фанзагер, 1121 чол.) і 6 солдатських (Бєлгородський полк-к Філіп Фанбуковін, 1601 ч.; Яблуновський Яків Леслі, 1623 ч.; Козловський Яків Ронорт, 1575 ч.; Усердський Федір Вормзер 1481 ч.; Верхососенський Яган Інвальт, 1400 ч.; Карповський, Вилим Фангален, 1522 ч.) полки, приказ московських стрільців К. Євлєва (600 ч.) .